Так склалося життя... Закінчуючи загальноосвітню школу, я закінчив школу мистецтв з класу гітари, акордеона, вокалу. І курси для абітурієнтів при Інституті культури, які вступають до Луганського національного університету імені Т. Г. Шевченка за спеціальністю «Музичне мистецтво. Фортепіано».
До гітари, і взагалі до музики, виховав любов у мене вчитель з класу гітари Леоненко Василь Іванович. Пам\'ять про цю людину я пронесу через все своє життя. І не тільки я... Ця прекрасна Людина втілювала впевненість у собі, вчила тим людським якостям, які були притаманні йому особисто — доброті, людяності, чуйності.
Грі на акордеоні я навчався у дружини Василя Івановича — Леоненко Наталії Вікторівни. Хочеться сказати, що ці люди самі люблять музику і виховують це почуття у своїх учнів.
Я брав участь у конкурсах на виконання власних пісень. З піснею В. І. Леоненка «Є ще козаченьки» виступав на обласному дитячому конкурсі «Золотий дударик». На міжрегіональному конкурсі «Цвіт папороті» виконав власну пісню і став переможцем у номінації «Висхідна зірка».
Вдячний добрій, вимогливій вчительці з вокалу Романкіній Анжеліці Вікторівні.
І так я закінчив школу мистецтв з гітари, акордеону та вокалу.
Та чомусь, і я не помилився, що царицею музики є фортепіано. Викладачем з класу фортепіано в школі мистецтв була Людмила Василівна Макаренко.
Закінчив загальноосвітню школу. У мене були три свідоцтва про закінчення школи мистецтв та закінчення курсів для абітурієнтів при інституті культури, які вступають до Луганського національного університету імені Т. Г. Шевченка за спеціальністю «Музичне мистецтво. Фортепіано».
Я вдячний викладачам, що вони виховали в мені «святу до музики любов».
Сьогодні я маю диплом про закінчення Луганського коледжу культури та мистецтв факультету музичне мистецтво з класу фортепіано, інститут культури при Луганському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка, факультет музичного мистецтва з класу фортепіано і\' маю диплом магістра «викладач університетів та вищих навчальних закладів».
І ось рідне місто. Рідна школа. Рідні вчителі. Тепер я вчитель цієї школи. Скільки радості. Моє серце переповнене щастям долі.
(Продовження буде)
Валерій СЕВЕРИН, викладач фортепіано школи мистецтв ім. В. Зінкевича