«Життя прожити – не поле перейти» - говорить мудре народне прислівя. А чи завжди ми цінуємо те, що маємо у житті? За ритмом його ми забуваємо, як колись жили, особливо наше покоління, у роки Великої вітчизняної війни, у повоєнні і після, як відбудовували країну, добували тепло, харчі. Адже печі ми топили соломою, кукурудзяними качанами, соняшниковими відходами та й то лише вранці і увечері, іноді дровами, якщо такі були. «Прогресом» у нашому житті була поява камяного вугілля. Памятаю, як у пятдесяті-шістдесяті роки у сільській школі, де я працювала вчителем, кожного дня після обіду техробітники накладали дрова у голландські печі, просівали і заносили вугілля, а на ранок, о пятій годині, топили їх щоб коли о восьмій зявляться діти у приміщенні було тепло.
І так щодня. А керівникам шкіл був клопіт не лише влітку зробити ремонт, а ще завезти дрова та якісне вугілля. І так жили не один рік. І ось прийшов до нас газ. Дивом було, коли поляки прокладали газові труби через наш район, і зажевріла у нас надія, що газ буде і в наших оселях. І згодом зявився він у нас на Сватівщині. Довелося купувати труби і все необхідне за власний кошт, замовляти генплан у сусідньому місті. Та подолали і це, і раді ми, особливо жінки, які швидко готували їжу, а у домівках стало тепло і чисто, і вже не треба було під час перерви бігти з роботи, щоб підсипати вугілля у грубку.
Наш Сватівський район був одним з перших, що почав газифікацію, а у витоків, тобто першим керівником став колишній випускник ВШ№3, який закінчив технікум, а згодом ВНЗ, Юрій Миколайович Гавриленко. Більшу частину свого трудового життя він присвятив, щоб газ поступово зявився не лише у місті, а й у районі. Скільки енергії, зусиль і праці довелося докласти йому, щоб збудувати газове містечко з необхідною матеріальною базою, будівлями, які щороку втопають у квітах, навчити і перенавчити кадри газовиків тощо!
І недаремно йому за натхненну працю для району і для людей було присвоєно звання «Заслужений працівник промисловості України». За віком він вже на пенсії, але продовжує передавати досвід роботи колегам, особливо молодим. Спадкоємцем в його роботі став син Ігор Юрійович, з вищою освітою, вдумливий і порядний, людяний керівник, який вправно розвязує проблемні «вузлики» великого газового господарства і продовжує газифікувати наш район.
Добрими помічниками в його роботі є головний інженер Микола Іванович Вітковський, керівники відділів Ігор Олександрович Полтавський, Сергій Борисович брайлівський, Валерій Анатолійович Дубовик , Олена Миколаївна Северин, а також Світлана Миколаївна Ктітарева, Вікторія Юріївна Крикунова, слюсар-зварник Сергій Володимирович Стешенко, слюсар з експлуатації і ремонту устаткування Олександр Васильович Лисаков і багато інших. Чітко, злагоджено працюють колективи сектору обліку, аварійної, компютерної, диспетчери. Добре працює служба підземних і надземних робіт, яка і в негоду не припиняє свою роботу, успішно справляється зі своїми обовязками. Так, по нашій вулиці Зеленій, яка розташована майже в болотах, частково вийшла з ладу підземна газова труба. Виникла складна проблема заміни, але завдяки керівництву, інженерній службі, а також самовідданим зусиллям робітників вона була вирішена і тепер усі жителі нашої вулиці з газом.
Успішно працює у райміськгазі і ветеранська організація, яку очолює мудра, досвідчена людина Іван Григорович Карнаух. Організація обєднує усіх ветеранів, які присвятили життя нелегкій справі, користувалися заслуженим авторитетом і в установі і серед населення. Це П.О. Роганов, А.В. Рифа, В.І. Чорномаз (на жаль, нещодавно пішла з життя), В.М. Риков, Є.Ф. Глоба, Н.Ф. Дражевська, Н.В. Бєлік, М.М. Василевський, В ? Усов і багато інших. Ветеранів поздоровляють зі святами, допомагають у скорботні дні сімям тощо.
Ми, населення Сватівщини, не можемо обійтися без райміськгазу в своєму житті, адже на наш виклик завжди поспішають його працівники. І тому хочеться побажати керівництву і усім трударям газової сфери міцного здоровя, успішно продовжувати свою справу, доброї погоди, сімейного щастя і затишку. І дай Бог, щоб усе це здійснилося.
З повагою, А.І. Охрімчук ветеран педагогічної праці.
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
