Спочатку інтерв’ю з секретарем міської ради О.В. Звягольським задумувалося лише як розмова з посадовцем. Та у процесі бесіди виникло немало інших питань, гадаємо, цікавих для читачів. І тому ми розширюємо рамки цієї розмови задля того, щоб сватівчани мали більш широку уяву про Олександра Васильовича не тільки як про посадовця, а й про людину, його інтереси, бачення того чи іншого питання. Тож надаємо виклад цієї розмови. - Олександре Васильовичу, розпочнемо з офіційних запитань. Нагадайте читачам газети про склад депутатського корпусу нинішньої міської ради. - Як і в попередньому, п’ятому скликанні, 31 жовтня 2010 року до Сватівської міської ради було обрано 30 депутатів. Крім того, повноваження міського голови також входять до законодавчого поля стосовно статусу депутатів місцевих рад. До міської обрано 21 депутата від Партії регіонів, 7 - від Партії місцевого самоврядування і 2 - від Компартії. - Політичні спрямування представників названих партій суттєво різняться. Чи не має це негативного впливу, скажемо, на підготовку і проведення сесій, вирішення інших питань? - Нинішній склад міськради працює близько трьох місяців. За цей час не було в діях депутатів якихось неузгоджень на підставі політичних розбіжностей. Свою діяльність ми зосереджуємо на тому, щоб спільно вирішувати ті питання, які хвилюють людей. І міський голова Євген Вікторович Рибалко неодноразово говорив, що жителі міста бажають покращення умов життя, а не між- партійних суперечок. Напевно, у депутатів, обраних від партій, залишилися свої ідеологічні переконання, наприклад, щодо мовного питання, вступу чи не вступу України до НАТО й таке інше, але такі процеси не знаходяться в компетенції міської ради, і тому якогось резонансу з приводу цього не відбувається. Депутати у своїх програмах на перший план ставили не свою партійну причетність, а прагнення принести користь людям. Гадаю, що цю спрямованість вони не змінили і після виборів. В усякому разі, переважна більшість обранців активно працює при підготовці й проведенні сесій, при практичному вирішенні проблем жителів. До того ж, більшість депутатського корпусу становлять керівники, які мають можливості для більш оперативного виконання завдань. - Якою є роль і вплив постійних депутатських комісій? Потрібні вони, чи, можливо, можна обійтися і без цієї ланки депутатського корпусу? - По-перше, створення постійних депутатських комісій - це вимога Закону про місцеве самоврядування. А по-друге, саме на комісіях ведеться досить копітка і нелегка робота з підготовки і проведення сесій. Наприклад, на останній сесії, коли приймався бюджет на 2011 рік, комісії обговорювали різні аспекти цього питання на спільному засіданні. І вже на сесію були винесені детально вивчені питання, з яких і були прийняті відповідні рішення. Тож всі питання, які виносяться на розгляд сесій, обов’язково повинні всебічно обговорюватися на засіданнях депутатських комісій. - Олександре Васильовичу, на останній сесії була використана нова форма підготовки матеріалів - друкований варіант було видано головам постійних комісій, а решта була виготовлена в електронному вигляді. - Це, по-перше, зроблено за попередньою домовленістю з депутатами, і по-друге, пов’язано зі скороченням матеріальних витрат на канцелярські товари. Ось приклад з останньої сесії. Коли б матеріали у друкованому вигляді були видані всім 30 депутатам, на папір та картридж необхідно було б витратити не менше 800 грн. А на матеріали лише для голів комісій - вшестеро менше. В середньому ж на канцелярський варіант матеріалів для сесії витрачалося 400-500 грн. За рік це виходить кілька тисяч гривень. Економія, як бачимо, досить суттєва. Бажаючим, у тому числі ЗМІ, завжди надаємо інформацію. - У фойє міської ради оформлено стенд з фотографіями депутатів і вказано їхні округи. - Це також має на меті зближення обранців з людьми. Саме конкретна відповідальність за вирішення проблем того чи іншого виборчого округу, вважаю, повинна змушувати депутатів діяти активніше. Ми робимо все, щоб депутат і виборці мали можливість спілкуватися задля вирішення різних питань. Скажу, що діяльність міської ради спрямована на те, щоб про нашу роботу знали якомога більше людей. - Олександре Васильовичу, наскільки великою є різниця між тією діяльністю, якою Ви займалися понад 20 років, працюючи в органах внутрішніх справ, і тепер, коли Ви займаєте нинішню посаду? - Різниця, звичайно, є. Тут потрібно більш широко займатися питаннями, а там у мене був один напрямок, головним чином карно-процесуального характеру. Там і контингент був дещо однорідним, а тут доводиться працювати з різними категоріями населення. - Ви очолюєте районну організацію партії місцевого самоврядування. Її поява на політичному небосхилі була несподіваною, а тому викликала цікавість у багатьох. Ходили чутки, що ця партія, мовляв, існує лише в районі. Розкажіть про неї. - Створити районну парторганізацію спонукали зміни до Законодавства про місцеві вибори. Адже кандидатами у депутати в обов’язковому порядку повинні бути представники партій. Сам я ніколи не належав ні до якої партії. Але бажання балотуватися в депутати міської ради стало стимулом для вступу до цієї партії й для того, щоб очолити районну організацію. - А чому саме ця партія зацікавила Вас? Адже раніше про неї практично нічого не було відомо, в усякому разі, у нашому місті та районі. Звідки така назва? Це була Ваша ініціатива, чи партія з’явилася раніше? - Партія місцевого самоврядування існує і в області, і в Україні. А обрали її тому, що вона не заангажована, мало відома, в ній немає відомих політиків, які, будемо відвертими, втрачають свій рейтинг, бо життя, як бачимо, не кращає. А ідеологія тут одна - наведення порядку в державі і, відповідно, на місцях. Тобто те, чого чекають люди. Головне - ми не ховаємося за прапори та прізвища відомих партій і політиків. - Ви очікували такого результату на виборах? - Результат, на перший погляд, можливо, й непоганий. Нам поступилися комуністи, взагалі не пройшли кандидати від БЮТу, партії Литвина - а ці партії, як кажуть, добре „розкручені”. Але я, відверто кажучи, сподівався, що ми наберемо більше голосів. А ось міський голова Є.В.Рибалко в ході передвиборчих розрахунків назвав саме нинішній результат. Тож для мене особисто 7 депутатських місць у міській раді не є бажаним показником. - За рахунок яких факторів вдалося одержати тепер вже відомий результат на виборах? - Часу ми мали зовсім небагато. Партійна організація була створена лише за місяць до виборів. Не було розвинених структур. Але, повторюю, була націленість на досягнення хорошого показника. - Чи не допомогло Вашій команді те, що серед Ваших однопартійців і серед тих, хто йшов на вибори від партії, є люди, добре відомі у місті й районі - Є.В. Рибалко, О.І. Євтушенко, Ви? - Не можу однозначно сказати, що наша, як Ви кажете, „відомість” стала головним чинником у виборчій кампанії. Звичайно, це допомагало у спілкуванні з людьми. Використовувалися й інші можливості, зокрема, хиби попереднього керівництва, пропозиції виборців, їх бажання бачити зміни. Все це в комплексі і стало основою результатів виборів-2010. - Доводиться у ході розмови повертатися до колишньої Вашої професії. Чи не позначається служба в міліції на стосунках з сьогоднішніми підлеглими? - Відверто скажу: позначається. Попервах у мене діяв такий стереотип. Заходить до кабінету особа, а я думаю: „Що ти корисного зробив для Батьківщини?”. А спеціалісти згодом стали говорити: „Олександре Васильовичу, Ви ж не в міліції”. Безумовно, поступово я став спілкуватися, як кажуть, по-цивільному. - Як позначився політичний водорозділ на стосунках з колишніми керівниками міськради? Ви спілкуєтеся чи ні? - Скажу, що якихось ворожих настроїв немає, хоча близьких теж немає. Для Сергія Петровича Ющенка, мого попередника на посаді секретаря міської ради, двері кабінету відчинені. Ми поздоровляли його з днем народження. Та й взагалі з попереднім керівництвом стосунки нормальні. Ми їм не вороги. Ми були політичними опонентами. Перемогли у чесній і відкритій боротьбі, і вважаю, що у них до нас немає претензій. Нехай з’ясовують стосунки зі своїми одно партійцями і протеже. - Олександре Васильовичу, Ви займали високу посаду начальника райвідділу внутрішніх справ. Тож напрошується запитання - Ви людина самодостатня? Можливо, маєте, окрім зарплати, ще якісь прибутки, наприклад, земля, магазин чи підсобне господарство? - Так, маю підсобне господарство, вирощую домашню живність. - Самі доглядаєте її? - Звичайно, ніяких найманців ніколи не мав і не маю. Нічого іншого у мене не було і немає сьогодні - ні магазинів, ні земельних наділів. - А могли б мати, особливо коли були начальником міліції. Не на себе, звичайно, оформляли б фермерське господарство, а на підставну особу. Така практика, як відомо, існує, напевно, і в нашому районі. То чому не скористалися вигідним моментом? - Правду кажучи, був період, коли захотілося взяти в оренду невеликий ставок. Та не вийшло з цього задуму нічого. - Чому? - В міліції такої можливості не було. По-перше, за браком часу. А по-друге - Законом заборонено. - Законом багатьом заборонено. Але ж... - Скажу, що я не хотів ризикувати, бо посада, професія для мене були дорожчими, ніж „лівий” заробіток. У нас неможливо щось приховати - всі про всіх все знають. - Продовжимо життєву тему. Чи є у Вас власний автомобіль? Якої він марки? За яку ціну Ви його придбали? - Свого часу мені дістався автомобіль ГАЗ-24-10 від покійного батька. Я згодом його продав і купив невеличкий „Форд”. Він мене цілком влаштовував, бо споживав бензину вполовину менше, ніж „Волга”. Потім і його продав, гадав, що довго працюватиму начальником міліції і їздитиму службовим автомобілем. Вийшло по-іншому. Так що зараз власної машини не маю. - Чи любите Ви компанії? - Такого потягу у мене ніколи не було, хоча, звичайно, не цурався спілкування з колегами чи товаришами. Взагалі я не люблю гамірні компанії. - Продовжуючи цю тему, хочу запитати про Ваше ставлення до такого виду спілкування, як застілля. Яким напоям віддаєте перевагу, коли трапляється нагода - горілці, коньяку чи вину? - Міцні напої, горілку та коньяк не вживаю років 7-8. Знайомі іноді жартують, що я закодувався. А вживаю тільки вино. - Вашому сину 14 років. Чи хочете Ви, щоб і він став міліціонером? - Зараз у нас відбуваються бесіди на тему вибору професії. У такому віці немало різних мрій. Одного разу він бажає стати співробітником Служби безпеки, іншого - працівником митної служби, потім - фармацевтом. Я б хотів, щоб він став слідчим. Але, повторюю, поки що чіткої визначеності щодо майбутньої професії син не має. - Ви теж розпочинали міліцейську професію слідчим? - Зовсім ні. У 1986 році, коли я прийшов до міліції, я був прийнятий в роту позавідомчої охорони в Донецьку. І хоча на той час я вже закінчив технікум, на офіцерські посади приймали лише з вищою освітою, а також членів або кандидатів у члени КПУ. Тож я розпочинав службу з рядових посад. Так було три роки, а потім я вступив на стаціонар Київської вищої школи міліції (нині Академія МВС України). І вже в 1993 році прийшов на посаду слідчого Сватівського райвідділу внутрішніх справ, де працював до призначення начальником міліції. - Яких якостей у собі Ви хотіли б позбутися? - Напевно, не завжди буваю стриманим. І хоча за характером я не злопам’ятний, все ж ця якість інколи заважає. Ще одним своїм недоліком, якщо його можна так назвати, вважаю деяку ощадливість, а можливо, й скупуватість. Такий ось я є. - Доречним, мабуть, буде і ось таке запитання. Ви порівняно рано вийшли на пенсію. Чи не залишилася через це у Вас якась нездійснена мрія? Чи не хотіли б Ви стати генералом МВС? - Приказка „Поганий той солдат, який не хоче стати генералом” не втратила свого значення і сьогодні. Що стосується мене, то генеральського звання я не мав наміру досягти, а ось полковником стати хотів. Для цього треба було прослужити ще три роки на посаді начальника райвідділу міліції, бо до полковника необхідно мати п’ятирічний період. Але на заваді стала політична ситуація, що в наш час, на жаль, має вплив на різні процеси, у тому числі і на долі людей. - Зараз телеекран завалений фільмами про міліцію. Чи любите Ви їх і наскільки вони правдиві? - Якщо оцінювати ці фільми з точки зору творчості, то обійтися без домислів сценарист і режисер ніяк не можуть - інакше кінофільм буде просто нудним. В міліцейській справі не лише цікава діяльність, а ще й практично щоденна, як кажуть, рутинна робота. Але в основному такі фільми, у всякому разі кращі з них, досить об’єктивно відображають роботу міліції, хоча, повторюю, більшість з них занадто видовищні. На екрані всі злочини розкриваються, а в реальному житті, на жаль, ні. - І наостанку таке запитання. За які якості або риси характеру Ви поважаєте людину і за які, навпаки, не поважаєте? - Поважаю за відкритість і принциповість. А не поважаю дворушників, ледарів. З такими стосунків не підтримую. - Спасибі за бесіду. Гадаємо, що читачі „Голосу громади” більше дізналися про Вас, і не лише як про посадовця, а й як про людину - Олександра Васильовича Звягольського. Інтерв’ю провів Віктор Верещагін
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
