Пане Звягольський Олександре Васильовичу!
Звертаюся до Вас з приводу Ваших публічних роздумів(«Голос громади» від 29березня 2013 року, «Опять власть меняется…»), в яких знайшлося місце і моєму прізвищу та ініціалам.
В своєму житті мені доводилося читати про себе чимало друкованих матеріалів в місцевій пресі. Було всякого – і доброго і не дуже доброго. Але завжди в основі змісту інформацій були конкретні мої дії, справи, які за логікою жанру оцінювалися авторами, робились відповідні висновки. Читачам і мені було зрозуміло, за що мене критикували або хвалили.
Після знайомства з Вашими роздумами я не можу зрозуміти, чим я завинив і перед ким 10 років тому або сьогодні, що змусило Вас публічно сказати промене і моїх однодумців та колег по роботі, що ми відносимось до людей з подвійною мораллю, подвійними стандартами, завжди поступаємося своїми поглядами, своїми ідеалами,займаємо не державницьку, братовбивчу політику?
Дуже легко і просто Ви, пане Олександре Васильовичу, робите висновки та надаєте характеристики людям з надуманих підстав. Не писав 10 років тому про «бандерівців» - подвійна мораль, не висловлював до них же своє негативне ставлення – боягуз, не виступав відкрито проти свавілля, проти несправедливості – подвійні стандарти. А Ви запитували мене про це 10 років тому? На скільки мені відомо, від свавілля та несправедливості в той час Ви захищали всіх жителів району. Яне памятаю, щоб Ви зверталися до мене про допомогу в цьому питанні.
А чого варта Ваша публічна цікавість у мене і моїх колег про зміни в наших світоглядах за останні 10 років? Яка може бути цікавість, коли Ви, пане Олександре Васильовичу, особисто все знаєте? Вами так і написано: «Особисто я знаю…» Це є сенсаційним науковим відкриттям та божественним даром – знати думки багатьох людей за останні 10 років! Якщо мислити за логікою, яку Ви полюбляєте, то Ви маєте відкликати або свою цікавість, або свої знання – бо щось одне з них нелогічне.
В звязку з цією нелогічністю, Ваша цікавість, панеОлександре Васильовичу, явно вилилась у безпідставне звинувачення керівництво району, депутатів-регіоналів, навіть однодумців голови райдержадміністрації Мормуля В. В. І це при тому, що зміст Ваших бажань, як мені здалося, не жити у ворожнечі, не звинувачувати один одного, не шукати ворогів серед своїх.
Але повернемося до змісту Ваших особистих «знань», пане Олександре Васильовичу, змін мого світогляду за 10 років, що набагато цікавіше.
Ви пишете, «…страх втратити посаду змушує Вас, «шановні патріоти», завжди поступатися своїми поглядами, своїми ідеалами». Зважте на те, що мої погляди, звичайно, відрізняються від ваших і Ви їх вважаєте «подвійною мораллю, подвійними стандартами». Але якщо я своїми поглядами та своїми ідеалами завжди поступаюся, то це ж, згідно логіки, взагалі добре, пане Олександре Васильовичу. Чи не так? І не тільки взагалі, а конкретно добре і для Вас – адже я зі своїми «подвійними стандартами» свого часу проголосував за Ваше секретарство в міськраді, і Ви їх тоді такими не вважали. То в якому ж місці Вашого тексту знаходиться правда, пане Олександре Васильовичу?
Всім відомо, що міська рада та її виконавчий комітет з повагою відносяться до ветеранів Великої Вітчизняної війни, які мешкають на території міста Сватове. Ви, пане Олександре Васильовичу, запрошуєте їх на зустрічі до міськради на різні заходи, шануєте, вручаєте їм квіти, говорите їм слова вдячності за їх великий подвиг – Перемогу у Великій Вітчизняній війні над фашизмом та звільнення України та Європи від коричневої чуми. Доречи, міська рада робить це завжди під червоним Прапором Перемоги та Державним Прапором, під бойовими орденами та медалями тієї війни.Таким чином, все робиться згідно відомого в місті лозунгу «Достойным будь отца и деда!».
Після знайомства з Вашими зворушливими переживаннями за вояків ОУН-УПА, виконання згаданого Вами ющенківського Указу, в мене виникла думка, якщо б Ви,пане Олександре Васильовичу, вшанування наших ветеранів війни проводили від щирого серця, з розумінням тодішньої фронтової та теперішньої мирної дійсності, то Ви б не шанували своєю увагою тих людей, які вважають радянських воїнів-визволителів окупантами, тих людей, для яких ідеологія націоналізму і нацизму майже нероздільна. Ця думка, як бачите, виникла також згідно логіки, якої Ви прагнете.
Ваша уява про те, що я мав би 10 років тому щось написати про «бандерівців» знаходиться за межами мого розуму. Бо про них вже достатньо багато написано, до того ж професійно і достовірно, що добавити мені просто нічого. Впевнений, що і Вам, пане Олександре Васильовичу, добавити щось нового про них теж нічого. І якщо Ви думаєте, що написали свою останню статтю в газеті про «бандерівців» або ще про когось, то Ви глибоко помиляєтесь – Ви написали її лише про себе.
Доречи, це є велика розкіш для сватівської громади. Адже писати цілу газетну сторінку, даватиупереджені та необєктивні оцінки, по суті, своїм колегам, а в кінці статті вибачитися пере ними – це не лише нелогічно, а й принизливо для автора.
Навіщо підіймати непосильне для Вас, пане Олександре Васильовичу, питання примирення, коли Ви самі не можете примиритися з районною владою, зі своїми колегами, псуєте стосунки з багатьма людьми і при цьому запитуєте «Доки ми будемо жити у ворожнечі, доки будемо звинувачувати один одного і шукати ворога серед своїх? »?
Ви, пане Олександре Васильовичу, згадуєте вислів Гегеля «Протиріччя – це корінь будь-якого руху…». На жаль, Гегель сам не розумів, що у відношенні людей це вірно лише за одної умови – коли вони, протиріччя, знаходяться не в одній голові. Якщо намнеобхідний не будь-який рух взагалі, а рух, який веде до удосконалення.В цьому випадку краще брати приклад не у Гегеля, а в Природи, бо лише вона вирішує всі протиріччя на його користь.
Бувайте здорові!
Данильченко О.Ф., депутат Сватівської міської ради