Вчителько моя, зоре світова. Новини Голос Громади

«…Вчителько моя, зоре світова…»

Скільки ніжності, любові, доброти, ласки вкладено в ці слова відомого українського поета Андрія Малишка. Адже вони уособлюють у собі і нашу вдячність, і почуття до тих, хто був з нами поруч 10-11 років, хто відкривав нам всесвіт, природи різнобарвя, хто вчив нас і виховував лише на кращих традиціях і людських якостях. При зустрічі з ними, скільки б нам не було років — чи то 35 чи 75, ми бентежимося від почуття обовязку перед ними, шани і поваги до них. І хоча багато кого з них вже немає серед нас, згадуємо їх теплими словами за те, що посіяли в наші душі прекрасне, добре, вічне.

Однією з такої плеяди педагогів була вчитель за покликом душі, талановита освітянка української мови та літератури СШ №7 (тепер НВК школа-гімназія) Олександра Калинівна Куровська. 25 років її вже немає на цьому світі, але память наша повертає у ті часи, на ті уроки і позакласні заходи, де ми поринали у чудовий мелодійний світ української мови. «Ой, яка чудова українська мова, є у ній і ліс-лісочок, пуща… і гайочок…, байрак…», — такими словами вона починала майже кожен свій урок (я була однією з її учениць, і добре це памятаю).

Народилася ця прекрасна жінка у 1925 році на Київщині Богуславського району у с. Сварка. Там пройшло її дитинство, навчання у школі, після закінчення якої вона мріяла стати вчителем. Та воєнне лихоліття не дало можливості відразу здійснити мрію. І лише після визволення України від німецько-фашистських загарбників вона вступила до Одеського університету на філологічний факультет. Нелегко було навчатись через матеріальні нестатки, та Олександра успішно закінчує вуз і отримує направлення на роботу до Луганщини, у м. Сватове, де працювала за фахом у вечірній школі робітничої молоді. Тут вона зустріла і свою долю — Володимира Миколайовича Куровського, який закінчував цю школу. Згодом молоду вчительку було переведено до СШ №7, звідки після довгих років праці вона пішла на заслужений відпочинок.

Струнка, красива, скромно вдягнена вчителька, бо це були повоєнні роки, зачаровувала учнів своєю спокійною, різнобарвною мовою літературних героїв з творів Т. Шевченка, Нечуя-Левицького, Квітки-Основяненка, Лесі Українки, Олеся Гончара, поезією П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри та інших. Удосконалювалася літературна українська мова учнями у гуртках, на літературних вечорах, якими керувала Олександра Калинівна. Гуртківці самі, а також з допомогою вчительки й батьків виготовляли костюми своїх героїв, які мало чим відрізнялися від театральних. Колишні випускники школи до цих пір згадують зіграних героїв з творів, особливо Лукаша і Мавки з «Лісової пісні» Л. Українки, які викликали захоплення і навіть сльози у глядачів.

Добрими словами згадують колеги свою наставницю О.К. Куровську Зоя Іванівна Северина, Лідія Іванівна Ганя та інші як грамотного, чуйного, відповідального, доброзичливого, порядного вчителя.

Тяжка хвороба спіткала Олександру Калинівну, але не зламала, вистояла ця красива душею жінка. Після виходу на пенсію вона вирощувала квіти, які прикрашали не лише її подвіря, а й подвір\'я багатьох сватівчан.

У мирі, любові і злагоді прожила вона зі своїм чоловіком Володимиром Миколайовичем, теж вчителем. Виростили і виховали хорошу доньку Олю, яка стала лікарем. Донька разом зі своїм чоловіком Михайлом Кириловичем вже мають двох дітей — Олесю і Олену, а також трьох онуків. Але прабабусі Олександрі вже не довелося їх побачити, бо її серце зупинилося у 1988 році.

У народі кажуть, що істинну ціну людині за її діяння дає час не тільки через роки, а й десятиліття. Він дав і зберіг через чверть віку високу оцінку і память про цю чудову людину, педагога у серцях її колишніх вихованців, колег, хто знав і спілкувався з нею, громадськості. Тож нехай зіронька цієї памяті ще довго не згасає!

А. Охрімчук, ветеран педагогічної праці

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

Вчителько моя, зоре світова

Опрелюднення проектів рішень

Які проблеми сьогодні вирішуємо і що плануємо зробити

Новини кримінальні

Захистили проектів на 22,5 мільйони гривень

Минулого тижня до нас завітали Литовці!