15 лютого 2013 в нашій державі відбулись заходи, присвячені вшануванню учасників бойових дій на території інших держав. Вічна память і слава героям!
У нашому місті теж відбувся такий урочистий захід. Виступаючи на мітингу, голова спілки ветеранів Афганістану у Сватівському районі Тарасенко О.І. виказав невдоволення станом справ у країні та місті. Розповідаючи про негаразди, він зазначив: «Звонит инвалид и жалуется, что требуют деньги за очистку снега», а далі і зовсім незрозумілий вислів: «Подвиг чиновника Жадановой не повторится, мы свое - не отдадим». По закінченню мітингу, Людмила Василівна підійшла до Тарасенка, і дивлячись йому у вічі, запитала, що він мав на увазі, коли згадав її прізвище. В присутності декількох чоловік, Олександр Іванович з червоним обличчям, потупивши очі, намагався пояснити свою думку і сказав так: «Вы у нас пять лет тому назад забрали комнату». Все, далі спілкування із співрозмовником припинилося.
Я вирішив розібратися у чому справа. Приблизно у 2006 році кімната воїнів-афганців знаходилась у приміщенні «Слобажанської духовної криниці». Кімнат для дитячих гуртків не вистачало і тоді було запропоновано афганцям інше приміщення, де вони зараз і знаходяться. Ця далека подія так занепокоїла голову районної організації воїнів-інтернаціоналістів, що він вирішив згадати про неї на мітингу. До речі, усі негаразди в країні він теж повязав з прізвищем Жаданової, чим прилюдно образив Людмилу Василівну. Тарасенко знає, що чоловік Людмили Василівни теж брав участь у бойових діях в Афганістані, і що вона на собі відчула, як важко чекати чоловіка з війни. Людмила Василівна дуже шанує і поважає всіх воїнів-афганців.
Так, уряд позбавив пільг не тільки ветеранів афганської війни, а й інші верстви населення. З цього приводу зрозуміле обурення Тарасенка О.І., але нетреба безпідставно звинувачувати у всіх бідах інших. У Тарасенка не вистачило духу назвати винним у «покращенні життя» прізвище Президента України, і він звинуватив жінку. Слід зазначити, що Тарасенко є представником провладної партії, депутатом райради і повинен нести певну відповідальність за стан справ у державі. Він же, у свою чергу, для покращення життя людей нічого не робить, а тільки займається безпідставною критикою та образами. Хтось йому зателефонував за чистку снігу. А що з цього приводу зробив депутат райради Тарасенко, чим він допоміг тому невідомому інваліду? Відповіді не отримаємо, бо нічого не зробив, якщо взагалі йому телефонували. Прилюдне звинувачення Людмили Василівни з боку Тарасенка не робить йому честі, як людині. Колишні бойові заслуги не дають права безпідставно ображати і звинувачувати. Офіцер завжди повинен мати честь і гідність, а тому пропоную Тарасенку С.І. публічно вибачитись перед красивою, шанованою жінкою - Людмилою Василівною.
P. S. Те ж саме пропоную зробити ще одному діячу у «суддівській мантії», який не контролює свої думки і ляпає язиком.
З повагою до всіх порядних людей, О. Звягольський.