До міської ради та редакції газети телефонують сватівчани з наріканнями на роботу перевізників. Дійсно останніми днями пасажирський транспорт працює з відхиленням від графіку, а іноді зовсім не виходить на маршрути. За роз’ясненнями ми звернулися до власників та водіїв маршрутів.
Кохан Сергій Сергійович, ТОВ «СОЮЗ Т»:
- Так, минулої п’ятниці, 14 грудня, я не виїхав на маршрут з об’єктивних причин – жахливий стан дороги. Ще у четвер я ледве допрацював день, дороги були зовсім не прочищені і нагадували кашу. Керувати машиною за таких умов важко, та ще й постійний моральний тягар, що відповідаєш за життя пасажирів. До речі, цього дня я використав півториденну норму палива, тому що машина весь час буксувала на бездоріжжі. Мій маршрут пролягає по вул. Гагаріна, кв. Луначарського, вул. Ново-Старобільській та вул. Челюскінців. Останні дві вулиці дуже погано прочищені.
- А чому Ви не працювали у понеділок та вівторок на цьому тижні?
- 17 та 18 грудня не виїхав на рейс за причини перемерзання палива. Зараз на АЗС не можу придбати зимову соляру, а куплений спеціальний антигель не допоміг завести авто.
- Коли Ви подавали заявку на участь у тендері для перевізників, Ви зазначали, що маєте ще одне авто на випадок несправності основного. Тож чому «запасна» маршрутка не вийшла на рейс?
- Справа в тому, що і другий мій автомобіль працює на дизельці, тому завести його не вдалося. А стосовно тендера скажу, що окрім моїх обов’язків у ньому зазначено, що я повинен надавати послуги за умови належного стану дорожнього покриття.
- То ж коли пасажирам «Кільце –2» чекати на вихід маршрутки?
- Планую на маршрут виїхати завтра (19.12.12.), а також приношу свої вибачення пасажирам свого рейсу за незручності і сподіваюся на розуміння.
Зазначимо, що наступного дня маршрутне таксі на рейс так і не вийшло, хоча температурний режим дозволяв це зробити.
Стосовно роботи маршрутного таксі на рейсі «Залізничний вокзал – сел. Соснове» скарг немає, але є нарікання на незручності відносно тісноти. Справа у тому, що працівники психіатричної лікарні, а це 9 відділень, приймальний відділок, адмінкорпус, харчоблок, дитячий садок, бак та клінікодіагностична лабораторії не мають змоги одночасно скористатися маршруткою аби потрапити на роботу чи додому. У тендерній заявці на перевезення пасажирів, власник маршруту пообіцяв придбати автобус, аби усі бажаючі могли дістатися до селища, чи до міста. З питанням, як просувається справа у цьому напрямку ми звернулися до перевізника.
Почтарьов Едуард Вікторович, ПП:
- Для того, щоб з’явився новий автобус потрібно його не тільки придбати, а ще й оформити купу документів, страховку, отримати спецномери тощо. Над цим питанням працюю, і запевняю пасажирів, що обіцянку пам’ятаю. Сподіваюся, що наприкінці січня вони вже матимуть змогу їздити з комфортом.
Також у власності цього перевізника, є і інші маршрути «Старобільський переїзд – Новоселівка» та «Старобільський переїзд – РТМО», зауважень на їх роботу немає. Лише у п’ятницю транспорт на цих маршрутах працював з відхиленням від графіку - робили за годину не два, а одне коло. Такі незручності були викликані складними погодними умовами та незадовільним станом доріг.
У напрямку «Залізничний вокзал – Гончарівський переїзд» теж працює перевізник, який має дві автівки. Незважаючи, на примхи погоди та зовсім не розгорнутий майданчик для розвороту на Гончарівському переїзді (його розчистили тільки у п’ятницю після 10 години) одна машина працювала на рейсі постійно. Інше авто знаходилося на ремонті.
Столяров Василь Геннадійович, ПП:
- Нарікань на роботу перевізників багато, але треба зважати на те, за яких умов ми працюємо. Відсутнє відповідне обстеження та обслуговування машин, придбати необхідні якісні запчастини неможливо. От і доводиться їздити до Харкова, аби діагностувати та ремонтувати машину.
Дякую усім пасажирам свого маршруту за розуміння, а також своєму напарнику Кривошеї Сергію за постійну підтримку і взаємодопомогу. Ми намагаємося своєчасно та якісно виконувати свою роботу, розуміючи, що наші послуги людям необхідні.
Після звернень громадян та спілкування з перевізниками роблю висновок: проблеми – однакові, вирішення і ставлення до них - різне.
Коментар з цього приводу надав Сватівський міський голова Євген Рибалко:
— Горсовет объявляет «войну»? Буду склонен к анализу и приглашаю всех подумать. В городе я был инициатором маршруток. Были сплетни, россказни, что может еще и «метро» построю. Но мы содержали и автобус «Ветеран», и начали работать по городу частники, которых сегодня нет в Старобельске, Кременной и других городах. При проведении тендеров, мы вынуждены соблюдать все государственные требования, еще думаем о поддержке своих сватовских перевозчиков, собираем весь негатив, повышая цены за проезд. Да, мы знаем и помним о цене топлива, стоимости запчастей и многое другое. И что на сегодня? Пример: что таких проблем нет у Матвиевского или Аваляна? Но их техника работает, хотя есть трудности, проблемы, но перевозят сельхозпродукцию, оказывают услуги.
С одной стороны, монополия – плохо. С другой стороны, лучше иметь дело с одним, но ответственным. Будет ли это коммунальное предприятие или не сватовский перевозчик, сейчас не отвечу. Но играться, уговаривать больше не будем! Никто из горсовета не имеет интересов и долей от перевозчиков, и мне важно, чтобы услуги были стабильными. Желания трех – пяти перевозчиков меня меньше волнуют, чем нарекания сотен и тысяч людей, которые платят за перевозки деньги! И еще, это касается и всех частных такси, деньги берут, кто хочет и сколько хочет, и возит, уплатив налоги или нет. Короче, можете людям ответить: горсовет будет вплотную заниматься этим вопросом и контролем над перевозками.
P.S.: Є така народна мудрість: «Не кажіть, що усе погано, зачекайте до завтра, і ви зрозумієте - може бути ще гірше». Перефразувавши цей вислів, і порівнявши життя у нашому містечку з життям наших сусідів, наприклад кремінчан або старобільчан (де послуги перевізників зовсім відсутні і люди змушені користуватися тільки послугами таксі), розумієш – оце де проблеми! Скаржитися і сварити владу можна завжди, але треба озиратися навкруги, порівнювати зроблене і цінувати те, що є.
Юлія Огданська