7 грудня професійне свято відзначають працівники місцевого самоврядування. В народі їх часто називають місцевими чиновниками. Ми вирішили провести невеличке опитування серед сватівчан щодо оцінки роботи Сватівської міської ради на чолі з її головою Є. Рибалко під умовною назвою – «Що б я зробив, якби був мером».
Олена, держслужбовець:
— Я вважаю, що керманичі як районної, так і міської влади повинні бути трохи ближче до людей. Звісно депутати є обранцями, які виступають від імені своїх виборців (тобто громадян), але є такі проблемні питання, що повинні обговорюватися депутатами під час зустрічей на своїх виборчих округах, а потім вже остаточно приймати рішення на сесії міськради. Важко пригадати, коли в останнє депутати організовували зустрічі з виборцями. І хоча в газеті міський голова постійно звітує перед громадянами про виконану роботу, запровадження “гарячих ліній”, на які може зателефонувати кожен, особисті зустрічі з людьми на вулицях міста, влаштовані як мером, так і районними високопосадовцями,буде яскравим прикладом того, що муніципальна влада прислухається до думки сватівчан.
Галина, вчитель:
— Я підвищила б заробітну плату вчителям та лікарям, постаралася б забезпечити їх житлом. Це дало б змогу вирішити багато питань, пов’язаних із охороною здоров’я та освітою. Мені здається, це найважливіші проблеми... Та, звісно, такі питання на місцевому рівні не вирішити. А щодо поповнення як державної, так і місцевої казни – то це проблема влади! Я, як і всі законослухняні громадяни, податки сплачую. Мером міста не пішла б – невдячна робота.
Віктор, пенсіонер:
— Порівняно із «чудесами» Верховної Ради, у нас в місті більш-менш порядок. А якби я був мером, то на День місцевого самоврядування подарував би всім жителям м. Сватове по 1000 гривен, щоб усім містом погуляли!
Володимир, депутат:
— Я трохи обізнаний з обов’язками голови громади, але чесно скажу, мером бути не хочу. Якщо хтось і хоче, запрошую до міської ради, щоб подивились що можна зробити з нашим законодавством України для нашого міста чи держави. Депутати ходять на сесію міської ради, працюють в постійних комісіях, приймають рішення, але все одно за все, що робиться в місті, відповідає міський голова. Тому посада мера – це не тільки велика відповідальність, а й копітка робота. Звичайно, можна бути і таким мером, щоб тільки «відмічатися» на роботі, а нічого нового для міста не зробити, та все це залежить від характеру людини.
Тетяна, підприємець:
— Мером Сватове? Та хто б мене обрав? В мене немає стільки грошей на передвиборчу кампанію. А якщо серйозно, то не вистачає розважальних центрів для молоді. Парк в центрі – це добре, стадіон – теж гарно, але хотілося б, щоб були якісь клуби за інтересами, розважальні центри, безалкогольні кафе.
Також потрібно не тільки вулиці освітлювати, а ще й робити все для безпеки громадян, бо ввечері страшно на вулицю вийти, робота правоохоронних органів у цьому напрямку активністю не відзначається.
— Не скільки розважальних центрів, скільки роботу треба надати молоді — підтримує свою колегу Ірина. — А то наші діти закінчують вищі навчальні заклади, хочуть повернутися в рідне місто, а роботи немає. Треба створювати робочі місця, а яким чином, то хай керманичі думають, адже вони боролися за свої посади. Після війни теж була розруха, та нічого – поступово відновили господарство. Дійсно, одній людині це не під силу, тому треба якимось чином залучати кошти до району, щоб створювати нові підприємства, на яких би працювала найбільш творча і найактивніша частина суспільства – молодь. Можна розробити на папері багато проектів, але якщо ми не підключимо молодь до їх реалізації, то у нас нічого не вийде. Більше буде молоді – у міста буде майбутнє, а поки що ми бачимо, що Сватове поступово перетворюється на місто пенсіонерів.
Ольга, реалізатор:
— Треба до всіх ставитися однаково, а для цього викорінити корупцію. Всі повинні сплачувати податки та збори однаково, згідно з законодавством. А то одні платять, а інші – ухиляються. Виходить, хто їде, того й поганяють. А хто за цим повинен слідкувати? Хіба не чиновники всіх рангів? А то всі, хто при владі, хапають собі без міри, а прості люди нікому не потрібні.
Антоніна Сергіївна, пенсіонер:
— Хотілося б, щоб більше робилося для людей похилого віку. Раніше був кінотеатр, танці для тих кому за …, а зараз всі пенсіонери сидять по домівках та нудьгують перед телевізорами. А є ж і ДК, і клуб залізничників.
Валерій, житель вул. Чернишевського:
— Головна проблема міста – це менталітет наших людей. Вони стали дуже байдужими та інертними. Мерія поступово намагається вирішувати питання доріг та освітлення вулиць, але й люди нехай трохи візьмуть участь у цих процесах. Всі мріють жити добре, а самі навіть світло на вулиці вмикати лінуються. І ще я підтримую ініціативу міського голови стосовно вивезення сміття. Бо деякі громадяни звикли смітити всюди, де бувають. Адже у себе в будинках всі прибирають, так чому дозволяють собі захаращувати місто смітниками. Треба міняти своє ставлення до життя, до оточуючих, до свого міста. А так, кого не посади в мерське крісло – ніхто нічого не зробить в такому бардаку. Треба гуртом все робити.
Наталія, учениця 10-го класу:
— З кожним роком Сватове стає все кращим, чистішим. Зелені газони, квітучі клумби, що радують всіх нас. Яскраві дитячі майданчики з’являються у наших дворах, збираючи веселу дітвору. Сквер відновлюється, але я ще подумала б про розважальні атракціони, і тоді це місце стане найулюбленішим для відпочинку. Можна також виділити місце в Сватовому для облаштування скейтмайданчика. Це дозволить багатьом дітлахам зайнятися цікавою справою, «шліфувати» своє вміння та організовувати своє дозвілля.
Ще одна моя мрія. Оголосити в місті акцію «Народилася дитина – посади на території міста дерево». Це могло б стати доброю традицією: спостерігати, як разом з дитиною росте і її дерево.
А пріоритетними питаннями, я вважаю, є вирішення проблем екології та покращення рівня і якості життя.
Лідія Іванівна, бухгалтер:
— Кармани їм всім позашивати, щоб крали менше, тоді і місто буде процвітати. Потрібно розмежувати бізнес і владу. Ресурси посади градоначальника дуже великі, їх можна використовувати в будь-яких цілях. Влада повинна працювати прозоро, відкрито для людей. Візьмімо хоча б проведення тендерів. Люди повинні знати і розуміти, що відбувається. Мерові треба ретельніше контролювати грошові потоки. Якщо кошти виділено — вони повинні дійти до громадян.
Анастасія, соціальний працівник:
— Я постаралася б зробити ефективнішою роботу соціальних служб для молоді. Потрібно налагодити інформаційний обмін і контроль між мерією, волонтерами та соціальними працівниками, що опікуються інвалідами, незаможними, молоддю, дітьми. Працівники соціальної сфери працюють на голому ентузіазмі, а так багато не зробиш. Бракує мотивації.
Сергій Володимирович, пенсіонер:
— Коли це нас запитували про роботу влади? Це не підстава? Якщо ні, то скажу прямо: за сміття потрібно не наказувати, а казнити. Лісосмуги, ліси – все позаси… Совісті у людей немає. З білого дому та правоохоронці живуть для себе. Рибалко «на коліна» не становиться, бо свій, за людей. Кажуть, жорсткий. А навіщо нам білий та пухнастий?
Віктор, підприємець:
— Головне, щоб чиновники шкоди людям не робили. У нас мер ще й нічого, хоч щось намагається робити для сватівчан. А подивишся в інших містах – «мрак». І головне, ніхто ні за що не відповідає. А що стадіон будується, це добре. Я, як підприємець, теж трохи грошенят підкину на це благе діло. Якщо воно для міста, — то й не жалко. Хай Бог їм допомагає.
За словами сватівчан, проблем в місті, які потрібно вирішувати, дуже багато, але ми не почули, щоб хтось із наших співрозмовників захотів би обійняти посаду міського голови. Мабуть тому, що ця праця дуже складна і не завжди вдячна.
Найближчими номерами ми продовжемо цю тему.
Спілкувалися із сватівчанами О. Найдьонова та О. Яцина