17 жовтня відзначався Міжнародний день боротьби проти бідності. Це день, коли світова спільнота може активно привернути увагу до людей, які живуть в бідності, коли вони самі можуть привселюдно заявити про свої проблеми.
Бідні є у всіх країнах. Але питання в іншому - скільки таких людей, який їх рівень бідності і чи створила держава умови для виходу із цієї ситуації?
Згідно з минулорічним звітом ООН, за межею бідності в Україні живуть 80% населення, а бідним вважає себе кожен четвертий українець. Українські соціологи, однак, зазначають, що кількість людей, які перебувають на межі виживання, останніми роками зменшилась, навіть попри економічну кризу. Проте загалом українці стали жити бідніше. Найбільше від кризи постраждали люди із середнім економічним достатком. У США за основу мінімальної заробітної плати беруть набір товарів і послуг, які задовольняють основні фізіологічні і соціальні потреби сім’ї в розрахунку на одну особу.
Скажімо, туди входять 20 видів м’ясопродуктів, об’ємом 60 кг на рік, оплата найманого житла, покупка один раз в 5 років автомобіля і так далі. Виходить більше $1000 в місяць. В Україні в 2012 році мінімальна зарплата (960 гривень) не забезпечує навіть фізіологічного рівня виживання працівника. Як наслідок, в нашій країні смертність перевищує народжуваність, падає тривалість життя, Україна вийшла в світові лідери по захворюваності туберкульозом, який називають хворобою бідних. Безпритульних дітей більше, ніж було після війни.
Як не дивно бідними в Сватово вважають себе не тільки ті люди, які тимчасово не працюють, а й ті, хто працює. Це ганебно, а може у кожного свій критерій оцінки бідності. Нині бідними, тобто такими, чиїх доходів не вистачає навіть на нормальне харчування, вважають себе близько 40% опитаного населення Сватового. Найбіднішими себе вважають сім’ї, у кого діти-студенти, матері-одиначки та пенсіонери. Більшу частину бюджету сватівчани витрачають на харчування, при цьому принципових змін у самому харчуванні не відбувається.
Медицина та освіта сьогодні у нас де-юре є безкоштовними, а де-факто люди змушені витрачати на них чималі гроші. Також з кожним роком зростають витрати на утримання житла. Вихід один — економити на харчуванні, що призводить до погіршення здоров’я, в результаті — коло замкнулося. Середня зарплата по Луганській області в поточному році в січні та вересні становила 2842 та 3190 грн відповідно. Та й ми всі знаємо як розраховується середня зарплата: якщо начальник підприємства отримує 5000 грн, а робітник — 1000 грн, то яка буде середня? Для порівняння: у Польщі середня зарплатня становить $1360, у Чехії - $1450, у Литві - $930.
Після двох років дії указу Президента, який був спрямований на боротьбу з бідністю, починаючи з 2010 року ситуація тільки погіршилася, бо кількість бідних в Україні збільшилася. Згідно соціальних досліджень, якщо середня українська родина витрачає на харчі 53% своїх доходів, то цих людей можна вважати бідними, бо вони, фактично, не мають коштів для розвитку і покращення свого життя. З іншого боку, досліджуючи рівень життя українців, науковці, практично, не мають доступу до інформації про найбагатших українців, хоча майнове розшарування в Україні можна помітити неозброєним оком.
Ще на початку 2012 року Директор соціальних програм Центру Разумкова Людмила Шангіна у коментарі мережевому виданню «Голос ю-ей» запевняла, що подолання бідності в Україні не є пріоритетом чинної влади: «Україна не є ні демократичною, ні правовою, ані соціальною державою. Держава уособлює владу, політика якої спрямована на виживання найсильніших. Тому я її називаю „соціал-дарвіністською”: хто виживе, той і виживе», — сказала вона. При цьому, на думку фахівця, такої кількості працівників, яка зараз є в Україні, представники влади не потребують.
«Їх абсолютно не хвилює кількість робочих рук, якість і кількість трудових ресурсів. Тому, що в цій країні ще довго вони не збираються робити, умовно кажучи, європейський бізнес. Вони роблять тут гроші на нульовій ціні праці і виводять прибуток в офшори. Насправді, їхнє життя вже давно не тут, тут вони тільки роблять гроші», — додала Л. Шангіна.
Підготувала Н. Світлична