20 травня у нашій країні відзначається Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва. Українська культура - одна з небагатьох, яким вдалося вистояти під могутнім натиском чужих агресивних впливів, зберегти свою самобутність, первозданну чистоту та ідентичність. У сучасному суспільстві, де культура іноді буває незатребуваною, важливо обрати та запровадити високі моральні принципи, засновані на тисячолітньому духовному та культурному надбанні українського народу.
Сватівський край здавна багатий на талановитих людей. З народних витоків залишилися витвори нащадків, які стали безцінним надбанням культури нашої місцевості. Наші професійні та аматорські художні колективи прославили Сватівщину далеко за межами України.
Сватівська районна школа мистецтв (колишня музична школа) за 55 років свого існування випустила сотні учнів, серед яких багато істинних зірок, котрі в подальшому присвятили себе музиці.
Своїми успіхами учні і випускники зобов’язані в першу чергу педагогічному колективу школи та адміністрації закладу, яка створює всі необхідні умови для організації повноцінного навчального процесу.
Я хочу ближче познайомити читача з непростим професійним шляхом сватівчанина-музиканта, який зробив неоцінимий внесок у розвиток культури нашого краю. Хоча родом ця людина не зі Сватового, але за довгі роки життя і роботи наше місто стало для нього другою батьківщиною. Це чоловік з активною життєвою позицією, чесна, порядна, з незгасною іскоркою в очах, невтомний, цілеспрямований працівник. Все бувало в житті цієї людини — злети і падіння, але він ніколи не падав духом, не вдавався до відчаю, в тяжкі роки знаходив себе в іншій сфері діяльності, і через все своє життя проніс в серці незгасаючу любов до музики. Діячі культури сватівщини, мабуть, вже здогадалися, що мова йде про Єгорова Володимира Петровича, викладача Сватівської районної школи мистецтв, колишнього директора музичної школи, учасника багатьох музичних колективів Сватівщини.
В.П. Єгоров в серпні 1967 року після закінчення Луганського музичного училища був направлений на роботу в Сватівську музичну школу в якості викладача по класу домри. Як він сам говорить: «Чесно признаюсь, що їхав без особливого бажання, в надії на те, що ця «ссилка» швидко закінчиться. Але по приїзді в Сватове був вражений розмахом художньої самодіяльності в районі. Це й прекрасний духовий оркестр під керівництвом Радченко В.Г., ансамбль «Пролісок (чоловіча й жіноча групи) під керівництвом Шмельової А. С., декілька хорів (загальноміський, медичних працівників, вчителів) під керівництвом Стефанчишина В. В. та Сльоскіна, театральні колективи.
З перших днів після приїзду був залучений до творчої діяльності відділом культури і вже у вересні під його керівництвом був створений естрадний інструментальний ансамбль, прем’єра виступу якого відбулася у листопаді 1967 р. на святкуванні 50-річчя Жовтневої революції (на той час одного з найголовніших свят країни). Підготовка та проведення цього свята ретельно контролювалося с боку райкому партії, і приймати участь у такому концерті вважалося за честь. До речі, саме під час цього святкового концерту я познайомився зі своєю майбутньою дружиною Тамарою, яка й сьогодні співає у жіночому гурті «Берегиня». Надалі цей естрадний квартет перетворився на вокально-інструментальній ансамбль «Надія», у складі якого вже були застосовані дві скрипки, флейта, дві труби, тромбон, саксофон. Цей ансамбль був унікальним за своїм складом та рівнем професійної підготовки, аналогів якому (на мою думку) не було, а можливо вже й не буде. Це була велика, дружня музична сім’я. ВІА «Надія» приймав участь практично у всіх творчих звітах, фестивалях, конкурсах художньої самодіяльності, в обслуговуванні культурних програм не тільки обласного рівня, а й перед делегаціями зарубіжних країн (зокрема, чехами).
Життя йшло своєю чергою, і в серпні 1984 року мені запропонували посаду директора Сватівської музичної школи. Роботу на посаді директора я розпочав з ремонту будівлі цього закладу (сьогодні це будівля Сватівської районної центральної бібліотеки ім. Полякова), який закінчили до 23 лютого 1985 року. Паралельно з ремонтом будівлі йшло технічне переобладнання школи, включаючи інтер’єр і придбання комп’ютеру. В методичному плані Сватівська музична школа входила в десятку кращих шкіл області як по організації учбового процесу, так і по умовах навчання. Колектив школи виконував велику роботу по пропаганді музичного мистецтва: семінари, тематичні вечори, концерти і т.д.
З самого початку своєї директорської роботи я був одержимий думкою створенням в місті школи мистецтв. І першим кроком для втілення цієї ідеї буро відкриття у 1987 році класу образотворчого мистецтва. Викладачем цього класу була Бадьор Ю. Г. В 1995 році вінцем моєї директорської кар’єри було відкриття на базі СШ №7 експериментального класу під керівництвом Цибульник Т.В. Основною метою створення такого класу було ознайомлення дітей з різними видами мистецтва і на ранніх етапах навчання визначити їх схильність до музики, образотворчого мистецтва, хореографії і т.д.
У 1996 році був звільнений з посади директора у зв’язку з ліквідацією установи. Але це вже інша історія...»
В силу певних обставин 11 років В.П. Єгоров не мав змоги займатися своєю улюбленою справою — музикою. У кожного в житті бувають хвилини розчарування, але іноді ці хвилини складаються у дні, місяці, роки... Та освіченій людині завжди знайдеться заняття по душі. Паралельно з музикою Володимир Петрович захоплювався технікою та електронікою. Саме це захоплення дало можливість не загубитися у виру життєвих подій. Працював Володимир Петрович всі довгі 11 років у технічній галузі і ремонтував касові апарати, офісну та комп’ютерну техніку, викладав комп’ютерні курси, працював у земельному кадастрі.
І тільки в 2006 році В.П. Єгоров повернувся на посаду викладача Сватівської школи мистецтв, щоб не тільки прищеплювати дітлахам любов до музики, а з метою пропаганди музичного мистецтва надавати творчі сольні концерти. За вміння грати на багатьох музичних інструментах колеги прозвали Володимира Петровича — «людиною-оркестром». За десятки років своєї музичної кар’єри він завоював серед наших земляків не тільки шану та повагу, а й авторитет серед колег. До його думки прислухаються, його цінують й поважають учні, колектив Сватівської школи мистецтв, вся творча еліта міста, району, області, та вдячні слухачі.
І наостанок розповіді про своє педагогічне життя Володимир Петрович додав: «Мені в житті таланило на зустрічі з гарними людьми, які завжди допомагали мені у становленні як директора, музиканта і як особистості взагалі. Це Шаліт О.Г. (директор Київської школи мистецтв), Попов Ю.П. (колишній директор Сєвєродонецької музичної школи), Бехдрикер С.І (директор Молодогвардійської школи), Асєєв В.С. (колишній директор Сєвєродонецького музичного училища), Долгіх В.П., Зайцев В.М., Забурдаєв І.І., Кривошия В.О. і багато інших. Особиста подяка Гвоздюкову В. М. Також дуже вдячний всьому колективу Сватівської районної школи мистецтв за підтримку та розуміння».
Бажаємо Володимиру Петровичу Єгорову натхнення, творчої наснаги, підкорення нових яскравих висот, здоров’я, родинного затишку і тепла.
На фото: подружжя Єгорових; вокально-інструментальній ансамбль «Надія»; Володимир Петрович та концртмейстер Дарина Русавська під час виступу.
Підготувала Ольга Найдьонова
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
