Вже 67 років Україна живе під мирним небом. Поряд з нами не вибухають бомби, не горить під ногами земля, ми не чекаємо похоронок на своїх рідних. Та немає в нашій країні жодної сім’ї, яку б не обпалила своїм смертельним полум’ям Велика Вітчизняна війна – ця найжорстокіша, найкривавіша війна.
22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз. Її союзниками виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина.
Відразу ж після вторгнення Німеччини на територію СРСР друга світова війна стала для нього вітчизняною, визвольною, справедливою. У цій війні вирішувалася не лише доля СРСР, але і майбутнє світової цивілізації, прогресу і демократії.
Територія України стала ареною найзапеклішого збройного протиборства двох могутніх держав. Буквально кожен клаптик її землі переораний бомбами, снарядами, перекопаний солдатськими лопатами, рясно политий кров’ю. Тут відбувалися найжорстокіші битви війни і загинуло чи не найбільше бійців та командирів Червоної армії. Ще перед війною Гітлер говорив: „Захопивши Україну, ми раз і назавжди встановимо економічну рівновагу і тим самим не тільки захистимо Європу від більшовизму, але, й розв’яжемо усі проблеми, які стоять перед Німеччиною”.
Україна зазнала найбільших втрат серед усіх колишніх радянських республік. Під час німецької окупації на фронтах, за підрахунками історика Мюнхенського Інституту Історії Дітера Поля, загинуло приблизно 5 мільйонів жителів нашої країни. Пам’ять про ці жертви, про ратний і трудовий подвиг народу зобов’язує нас перейнятися усвідомленням того, що, якби не було спільної Перемоги над фашизмом, покоління, що прийшли в життя після війни, взагалі б не народилися, і не було б не лише України як суверенної держави, а й української нації, оскільки за планом “Барбаросса” 80% населення західних областей України підлягали знищенню, а решта 20% мали виконувати рабську працю.
Велика Вітчизняна війна тривала 1418 днів і ночей. 8 травня 1945 року о 22 год.43 хв. за місцевим часом (у Москві вже було 9 травня) у передмісті Берліна Карлсхорсті почалася церемонія підписання Пакту про військову капітуляцію Німеччини, що знаходилась у стані війни з 54 країнами світу. В 0 годин 15 хвилин від імені Верховного Головнокомандування Пакт про беззастережну капітуляцію Німеччини підписав начальник вермахту генерал-фельдмаршал В. Кейтель. Радянський Союз представляв заступник Головнокомандуючого Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков, союзників – Головний Маршал Великобританії А. Тендер.
Не щезне в пам’яті людській великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами.
Зранку 9 травня 2012 року сватівчани та гості міста прийшли на площу 50-річчя Перемоги, щоб разом зустріти найвеличніше свято країни — День Перемоги.
О 7.30 ранку цього дня відбулася літія-священна служба по загиблих воїнах, яку справляли священнослужителі.
Від Сватівського музею живим коридором, який утворили учні шкіл міста, розпочали урочисту ходу наші славні, дорогі земляки — ветерани Великої Вітчизняної війни, учасники бойових дій, учасники трудового фронту, діти війни, воїни-інтернаціоналісти, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, керівники міста, району та керівники підприємств, установ і організацій. Парадним маршем вони пройшлися по вул. ім. Леніна. На чолі колони майорів прапор Перемоги. Цю почесну місію виконували екіпаж БРДМ Сватівського МНС Фоменко В. і Чернуха Г.
Прапороносці Борзило І.О., Шкута О.М., Плотников І.Л., Поляков С.В. несли Державний прапор України, прапор міста Сватове, прапор Сватівського району, копію прапору 267 – ї стрілецької дивізії, яка визволяла місто Сватове. Також в колоні розгорнули свої прапори Сватівська районна організація українського союзу ветеранів Афганістану (прапороносець – Почтарьов С.О.) та організація Луганської області «Союз Чорнобиль України» (прапороносець – Кравцов В.В.).
Під час урочистої ходи поіменно згадали ветеранів-сватівчан за їх відданість рідній країні, своєму народові, своєму місту, хто, не шкодуючи свого життя, в боротьбі з фашизмом завжди ніс у серці часточку рідного Сватового.
Урочисто і вишукано виглядав Меморіал. Юнаки у військовій формі і юні барабанщиці салютували землякам-ветеранам. На пл. 50-річчя Перемоги учасників парадного маршу зустрічали мешканці міста .
Розпочато мітинг було театральним дійством про величний подвиг народу від початку Великої Вітчизняної війни до її завершення.
Євген Рибалко поздоровив усіх присутніх сватівчан та гостей міста зі святом Перемоги, нагадав шановному зібранню про величний подвиг радянського народу у роки Великої Вітчизняної війни та наголосив, що «Сватове — наша мала батьківщина — об’єднало в далекому сорок першому майже 11 тисяч земляків одним почесним званням – воїн! Чи думав хтось з них, йдучи до лав радянської армії, про нагороди та ордени, про грошову винагороду чи високу посаду? Мета була єдина у країни і у кожного – звільнити рідну землю від фашистської навали...
Сватівська земля рясно полита кров’ю захисників Вітчизни. Не всі вони встигли створити родини, багато з них не дочекалися щастя стати батьками. За роки війни наша земля втратила багато своїх синів та дочок, які не дожили до щасливого дня Перемоги. Вони залишились на полях битв, згоріли у смертоносному вогнищі, загинули в концтаборах.
Сьогодні ми згадуємо їх подвиг в ім’я щастя людства! Низький уклін вам – ветеранам-фронтовикам, працівникам тилу, учасникам партизанського опору, а також всім тим, хто переніс роки репресій, всім, хто відроджував країну після страшних наслідків війни!»
Привітали зі святом і подякували сивочолим ветеранам-фронтовикам, вдовам, усім тим, хто наближав такий бажаний день визволення, - голови Сватівської РДА В.В. Мормуль і районної ради Т.В. Бервено.
Сьогодні пам’ять про страшні дні війни зберігають для нас 68 учасників бойових дій та інвалідів Великої Вітчизняної, 650 учасників трудового фронту, які проживають в Сватове. Розповіддю про жертви й героїзм нашого народу, з побажаннями миру і щастя у домівках, щоб ні діти, ні внуки не зазнали страшного воєнного лихоліття, звернулися до присутніх учасники бойових дій, ветерани Великої Вітчизняної війни: Беседа А.П., Жарко Є.О., Мумрій М.В., Пустовий І.Г., Цвіт І.А., Борзенков М.Ф. Слова подяки та шани висловили Сватівський районний військовий комісар І.Ю. Матірко, голова міської організації «Союз Чорнобиль України» І.І. Сєлін, депутат міської ради Рижевол О.В., учні ЗОШ №8 Батраков Кирило та ЗОШ №1 Рибальченко Дмитро. Сватівський міський голова Є.В. Рибалко зачитав вітання з Днем Перемоги від Почесних громадян міста Сватове та Сватівського відділення Української спілки ветеранів Афганістану. Також до присутніх звернулася учасник трудового фронту, мешканка селища Зміївка Посохова К.Г. Її вітання лилося з серця піснею про тяжку долю вдів Великої Вітчизняної війни.
Пам’ять про полеглих у Другій світовій війні вшанували хвилиною мовчання та покладанням Гірлянди Слави і квітів до Меморіалу Слави, Пам’яті й Скорботи, пам’ятному знаку воїнам-інтернаціоналістам, меморіальним Стелам пам’яті ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, воїнам-афганцям та пам’ятному знаку жителям Сватівського району, загиблим від рук воїнів ОУН-УПА.
По закінченні урочистого мітингу з нагоди 67-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні, Сватівський міський голова Є.В. Рибалко щиро побажав ветеранам міцного здоров’я, довгих років життя, добра, радості і наголосив, що «Обов’язок нинішніх поколінь – бути гідними продовжувачами справи переможців, берегти і пишатися нашим славним краєм, робити його прекрасним і квітучим, щоб таким же передати його своїм дітям та онукам.
Вічна слава всім, хто поліг смертю хоробрих на фронтах, закатованим у гітлерівських таборах, пішов із життя від ран та хвороб. Схиляємо в пошані голову перед загиблими за нашу гідність, свободу і незалежність».
Колектив «Голосу громади»