«Поклонимся великим тем годам…». Новини Голос Громади

        Терор фашистського окупаційного режиму на Сватівщині
        9 липня 1942 р. місто Сватове, а невдовзі і всі населені пункти району були окуповані німецькими, румунськими та італійськими військами. Встановлюється німецький окупаційний режим, так званий «новий порядок». В м. Сватове і селах району із 18-ї години вечора до 6-ї години ранку - комендантська година, під час якої суворо заборонялося без перепустки знаходитися і пересуватися вулицями. Все працездатне населення повинно було зареєструватися на біржі праці і виходити щоденно на роботу. Найменші прояви непокори каралися штрафами, арештами, розстрілами.
        Щоб забезпечити свою безпеку, окупанти захопили у заручники близько сотні жителів району і оголосили, що за смерть бодай одного німецького солдата заручники будуть розстріляні. Заручників декілька днів тримали без їжі у гаражі автороти, а потім почали залучати до ремонту доріг і мостів. У цей же час була арештована і розстріляна група громадян єврейської національності.
        Всього у районі за час окупації розстріляно - 29 чоловік, закатовано голодом у Сватівській психіатричній лікарні - 212 чоловік, вивезено до Німеччини - 653 людини.
        По Нижньодуванському району закатовано і розстріляно -106 чоловік, з них: жінок - 32, дітей - 11. Також було розстріляно 51 мешканця з інших районів. Вивезено до Німеччини - 1409 чоловік.
        По Містківському району розстріляно - 34 людини, вивезено до Німеччини - 667 чоловік.
        Фашистський терор, масові пограбування, голод, приниження не змогли примусити жителів району змиритися з «новим порядком» окупантів. У перші місяці окупації спостерігалися численні випадки непокори, саботажу і диверсій. Сміливі патріоти, ризикуючи своїм життям, збирали на полях розкидані з літаків радянські листівки і розповсюджували їх серед населення, ховали від загарбників хліб, фураж, продовольство. Виводили з ладу механізми і обладнання, всіляко гальмували заготівлю і вивезення окупантами зерна. Приносили військовополоненим у табори їжу, одяг та взуття, допомагали їм тікатиі і переховували у своїх оселях.
Всі ці антифашистські виступи і диверсії жителів району проводилися стихійно і не скоординовано. Але поступово запасному секретарю підпільного райкому партії Якову Георгійовичу Кривоносу вдалося об’єднати ряд дрібних антифашистських груп і окремих патріотів у розгалужену підпільну партійну організацію.
Підпільники збирають на полях розкидані радянські листівки, розповсюджують їх серед населення і організовують колективні читки і обговорення цих листівок. Підпільна організація Кривоноса налагодила випуск і своїх листівок. Член організації Почтарьов А.А., який до війни працював у редакції районної газети, регулярно слухав по радіоприймачу повідомлення радянського Радінформбюро і потім на друкарській машинці друкував листівки. Підпільна організація прийняла до свого складу підпільну групу з 13 чоловік військовополонених на чолі з І. Первином, яка під наглядом німців, але без конвою, працювала на ремонті залізничних колій. Під час роботи члени цієї групи непомітно крали у німців зброю і передавали її підпільникам.

        Визволення міста Сватове
        У січні 1943 р., коли радянські війська наблизилися до району, підпільна організація Кривоноса зібрала інформацію про розташування військових частин і ворожу оборону в м. Сватове. З цією інформацією через лінію фронту до наступаючих частин Радянської Армії було направлено П.С. Рикова. Підпільник не тільки виконав завдання, а й став провідником при підході до м.Сватове.
        Увечері 30 січня 1943 р., коли розпочався бій за Сватове, групи самооборони партійного і комсомольського підпілля разом з колишніми військовополоненими Первина і чеською групою розпочали операцію по очищенню міста від окупантів і зрадників. До вступу радянських військових частин підпільниками було затримано 50 поліцейських і старост та 18 німецьких солдат. Під час перестрілки був смертельно поранений і невдовзі помер керівник чеської підпільної групи комуніст Франчиско Позоура. Він був похований на центральному кладовищі в м. Сватове.
        У кінці січня 1943 р., намагаючись зупинити стрімкий наступ радянських військ, фашисти чинили запеклий опір по фронту р.Оскол-Новопокровськ-Нижня Дуванка-Преображенне-Сватове, вперто чіпляючись за кожну висоту, кожну водну перепону. Понад місяць особливий фашистський полк СС ретельно укріплював оборонний рубіж у Сватівському районі. І тому більшість населених пунктів Сватівщини було звільнено у важких кровопролитних боях. Героїчними зусиллями воїнів військових підрозділів 350-ї, 172-ї, 267-ї, 57-ї гвардійської, 195-ї стрілецьких дивізій та 106-ї окремої стрілецької бригади протягом 27-31 січня і 1-2 лютого 1943 р. вся територія Сватівського району була звільнена від окупантів.
        Під час звільнення нашого району відбувалися значні кровопролитні бої. Це пояснюється тим, що територія Сватівщини опинилася на шляху надзвичайно важливого стратегічного наступу радянських військ, що здійснювався з метою звільнення Донбасу і роз’єднання та знищення великого Харківсько-Воронезького угрупування німців.
        Вранці 31 січня 1943 р. підрозділи 846-го стрілецького полку і батареї 845-го артилерійського полку в районі Харинського переїзду максимально наблизилися до німецької лінії оборони. У цей же час частини 57-ї гвардійської стрілецької дивізії, які рухались з боку м. Старобільська, наблизилися до південно-східної околиці Сватового і с. Мілуватка. Атакувати Сватове було дано наказ 170-му гвардійському стрілецькому полку під командуванням майора Мальцева.
        О 5-й годині ранку бійці полку з боєм увірвалися на територію депо та залізничної станції і почали активно вибивати звідти німців. Вправно координував діями бійців командир 7-ї стрілецької роти лейтенант Яюс, командир відділення автоматників сержант Михайло Зуєв.
        3-й батальйон 170-го гвардійського стрілецького полку під командуванням нашого земляка, мілуватчанина капітана Олексія Кузьмича Шепеля, одним з перших у полку, перетнув залізницю в районі залізничного вугільного складу і до 7-ї години ранку вийшов на задані позиції, на гору в районі колишньої Сватівської школи №5, за річкою Красною (на південно-західній околиці м. Сватове). Спеціально виділений загін із 48 бійців пострілами з гвинтівок, автоматів і ракетниць зчинив в тилу німців інтенсивну стрілянину, яку активно підтримали трасуючими кулями інші підрозділи полку. У стані ворога зчинилася паніка. Побачивши на східній околиці Сватового артилерію 267-ї стрілецької дивізії, яка розгорталася до бою, і почувши у тилу інтенсивну стрілянину 3-го батальйону 170-го гвардійського стрілецького полку, німецькі війська спішно відступили на «Розкопану гору», на західній околиці Сватового. Вони встигли підпалити і підірвати елеватор із зерном та цілий ряд промислових підприємств, установ і житлових будинків м. Сватове.
        Командир 846-го стрілецького полку Є.Г. Рощупкін залишив у місті саперний батальйон для гасіння пожеж і знешкодження окремих німецьких стрілків, і з основними силами полку вирушив по вул. Столбового слідом за фашистами. На «Розкопаній горі» німецькі війська організували контратаку і оточили полк Рощупкіна. Ось як описує у своїх спогадах цей бій командир дивізії Герасимов: «Рощупкін доповів по радіо, що за буграми його оточує мотопіхота німців і біля 25 танків. Я схопив трубку. Чую постріли танкових гармат німців. Рощупкін по радіо коротко доповів обстановку і кинувся керувати боєм. На рації полку залишився один радист. У артилерійській стрільбі він розумів небагато, але зумів викликати вогонь на себе. І ось зі Сватового відкрила вогонь наша артилерія. Німці за «горою» були розсіяні. Рацію нашого полку було розбито нашим же снарядом, але радист вцілів. Під вечір його доставили до мене. Яке ж було моє здивування, коли я побачив мініатюрну красиву дівчину. Її прізвище, здається, було Кононенко. Я нагородив її орденом Червоної Зірки.
У Сватове ми захопили запаси продовольства, вантажівки з боєприпасами і обмундируванням, 2-4 танки, які німці не зуміли уночі завести, декілька легких гармат.
        1 лютого 1943 р. радянське Інформбюро повідомляло: «Наші війська в результаті нищівної атаки оволоділи містом і великою залізничною станцією Сватове». А 3-го лютого повідомлялось: «Наші частини в районі Сватового зайняли ряд населених пунктів. Знищено до 800 гітлерівців, 5 німецьких танків, 2 бронеавтомобіля і 24 гармати. Захоплено 17 гармат, склад з боєприпасами, 16 автомобілів, 11 радіостанцій, елеватор з зерном. У повітряних боях наші льотчики збили 10 німецьких літаків».
        Дорогою ціною заплатили радянські воїни за звільнення населених пунктів Сватівщини від німецько-фашистських загарбників. Лише 267 стрілецька дивізія втратила в боях вбитими на території району більше 300 воїнів, які поховані в братських могилах с. Маньківки (21 чол.), с. Свистунівка (7), с. Новопреображенне (13), с. Первомайське (17), с. Гончарівка (79), с. Преображенне (40) та інших. У Сватовому лише на площі 50-річчя Перемоги у Меморіалі Слави, Пам’яті і Скорботи покоїться прах 121 воїна цієї дивізії. Значних втрат зазнали і інші дивізії, які звільняли територію нашого району. У братських могилах сіл Верхня Дуванка поховано 75 воїнів, Лебедівка – 94, Новониканорівка – 80 воїнів, у смт Нижня Дуванка – 51 воїн. У м. Сватове у сквері залізничного вокзалу – 48 воїнів 170-го гвардійського стрілецького полку 57-ї гвардійської стрілецької дивізії. У с. Мілуватка тільки в центрі села поховано 10 воїнів 174-го гвардійського стрілецького полку 57-ї гвардійської стрілецької дивізії.
        На всіх братських могилах встановлені пам’ятні знаки. На честь визволителів 267-ї стрілецької дивізії у місті Сватове на пл. Радянській встановлено пам’ятний знак – 76 мм гармата ЗІС – 2.

        За матеріалами Л.М. Королька «Сватівщина в роки війни 1941-1945»

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

«Поклонимся великим тем годам…»

«Поклонимся великим тем годам…» фото:

Опрелюднення проектів рішень

Які проблеми сьогодні вирішуємо і що плануємо зробити

Новини кримінальні

Захистили проектів на 22,5 мільйони гривень

Минулого тижня до нас завітали Литовці!