Чарівна природа Сватівщини, особливо весною, коли прокидається від сну ліс, поля, галявини, дерева. Від півночі до півдня, від сходу до заходу району - усе буяє у цвітінні під радісний щебет птахів. Та, на жаль, за повсякденними клопотами ніколи спостерігати цю яскраву красу. Саме такої пори в селі Нежурене Сватівського району у травні 1958 року народилася чудова дівчинка Тетянка. Ще з дитинства у неї зародився потяг до книги. І цьому сприяла не лише сім’я, а й, мабуть, сама природа виплекала в ній уміння бачити красу в художній літературі. Батьки дівчинки хоча й були малоосвіченими, але любили читати книги, передплачували різноманітну періодику. У селі тоді була початкова школа, до першого класу якої ходив брат Тетянки, а разом з ним крокувала і п’ятирічна дівчинка з альбомом під пахвою. Вчителька, яка навчала комбіновані класи, бо дітей було замало, усаджувала її окремо за парту, давала завдання щось малювати і навіть ставила оцінки. Згодом сім’я переїхала до Сватового, де Тетянка закінчила СШ №2. Дуже подобалися їй уроки російської літератури, яку викладала Зінаїда Платонівна Вороб’йова, а в старших класах - Тетяна Олександрівна Груздо. Ці вчительки та мама дівчини й визначили подальшу долю випускниці. Вона вступила до Ворошиловградського педінституту на філологічний факультет, відділення російської мови і літератури. Після успішного закінчення ВУЗу Тетяна Олексіївна Журба була направлена до Свистунівської восьмирічної школи нашого району. Згодом, у 1985 році, була переведена до СШ №8, де вже чверть віку працює викладачем російської мови та літератури, а також світової літератури. День вчителя щороку був святом не тільки для Тетяни Олексіївни, а й для її мами, яка першою помітила у дівчинки потяг до школи і всіляко сприяла своїй донечці у бажанні стати педагогом. І ось щодня до кабінету світової літератури поспішає струнка світловолоса симпатична вчителька, і клас з її появою завмирає. Приємним м’яким, лагідним голосом вона розкриває перед ними світ літератури, душу і серце її героїв. Вони разом мандрують у пампасах і високо в горах, хвилюються і закохуються, сумують і плачуть. Оце і є та родзинка вчительки - уміння володіти класом, зачаровувати усіх розповіддю, і діти віддячують їй тим самим. Вчитель вищої категорії, вчитель-методист, вона багато років керує районним методоб’єднанням вчителів-словесників, розповсюджуючи їхній (і, звичайно, свій) досвід роботи. Як високопрофесійний фахівець, вона в 2008 році брала активну участь у районному і обласному конкурсах „Вчитель року”, де посіла ІІІ місце як вчитель світової літератури. Нагородою за це їй стала безплатна поїздка на три тижні з дітьми-чорнобильцями до Австрії.Т.А. Журба неодноразово нагороджувалася грамотами районного і обласного відділів освіти, різними відзнаками і грошовими преміями за плідну роботу. Та найвищою нагородою для Тетяни Олексіївни є визнання дітей, які люблять і обожнюють свою вчительку, разом з нею беруть активну участь у районних олімпіадах і конкурсах, є дописувачами районної газети „Юність Слобожанщини” тощо.Тетяна Олексіївна підтримує тісний зв’язок з колишніми учнями, вони відвідують її, вітають зі святами, запрошують на зустрічі. Вона разом з ними радіє їхнім успіхам, сумує через невдачі, поділяє їхні турботи.Нелегко складалася доля педагога в плані особистого життя. Жінці не раз довелося пережити велике горе, проводжаючи в останню путь своїх рідних. Та поруч з нею завжди її педколектив разом з директором школи Т.І. Королько, її вихованці, вірні подруги - вчитель історії Т.К. Гогіна, заступник директора ЗОШ №1 Л.О. Бондарєва. З такими надійними колегами Тетяні Олексіївні легше і переживати горе, і радіти життю. Наснаги Вам, талановитий педагог, творчих злетів, успіхів, добробуту, щастя в особистому житті. Щоб завжди усміхалася Вам доля, бо життя - це справжнє диво. А. Охрімчук, ветеран педагогічної праці