Один мудрець колись сказав: "Народ поневолений, що береже свою мову, держить ключ від своєї в\'язниці в своїх руках". Народи, що втратили свою мову, -зреклися свого майбутнього.
21 лютого у всьому світі відзначається Міжнародний день рідної мови. Це свято
було проголошено в 1999 році на загальній конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної та культурної багатоманітності, та було присвячене вшануванню пам\'яті загиблих захисників бенгальської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952
року з нечуваною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів. За даними ЮНЕСКО у світі існує 6000 живих мов. Половина з них перебуває на межі зникнення. 96% мов використовує тільки 4% населення. Щорічно вимирає десяток
мов, і ця тенденція в майбутньому посилюватиметься.
Проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть. Українська мова є основною ознакою нації, бо формує національний менталітет, є
живим свідком історії на роду, зберігає культурні здобутки, є визначальним чинником життя людини і суспільства. Рідна мова - це одночасно і культура, і оформлення думки. На сьогоднішній день українська мова належить до найпоширеніших мов світу і займає за кількістю її носіїв 26-те місце. Вона є також другою за поширеністю серед слов\'янських мов після російської. В Україні близько 31 мільйона людей
спілкується українською мовою. В останні роки ця цифра поступово зростає. Усі ми пам\'ятаємо, як в недалекому минулому у більшості навчальних закладах нашого східного регіону навчання студентів відбувалося виключно російською мовою. Тому ціле покоління наших земляків частково розгубило любов до рідної мови, досконале володіння нею, піклування про її розвиток і збагачення. На сьогоднішній день наші діти та онуки, маленькі громадяни нашої прекрасної України,
повинні розуміти і знати, що українська мова - це дарунок щедрої природи Добро і зло, світло й тінь, минуле й майбутнє-усе відбито у мовних засобах, закріплюється через мову в свідомості народу. За допомогою рідної мови
перегукуються століття й епохи. Вона передана нам у спадок попередніми поколіннями. Проте щоб оволодіти цим скарбом, навчитися легко і красиво висловлювати свої почуття, розуміти красу українського слова, потрібно докласти чимало власних зусиль. Тож любімо свою мову та оберігаймо її! Адже мова - це свого роду душа народу немає мови - немає народу.