Іноді, говорячи про ту чи іншу людину, вживають вислів: людина-епоха.
Саме такою епохальною у культурному житті 40-90-х років є мешканка нашого міста Таїсія Дмитрівна Розумна.
Нещодавно їй виповнилося 90 років.
На гостину до ювілярки завітали заступник міського голови Л. В. Жаданова та спеціаліст міськради НА Пономарьова. Зустріч була недовгою, але змістовною та цікавою.
Народилася Т.Д. Розумна у Сватовому у родині селян. Батьки дівчинки були спочатку одноосібниками, а потім працювали у колгоспі. — По закінченні 7 класів я одразу пішла працювати на Сватівський масло-екстракційний завод помічником лаборанта, а потім лаборантом. Пізніше, вже маючи родину, я закінчила вечірню школу.
Роки практично не позначились на Таїсії Дмитрівні. Проте, що ювілярці стільки років в більшій мірі нагадували дати на старих фото.
Показувала ювілярка знімки, на яких вона співає у складі хору ветеранів. На них знаходимо багато знайомих з дитинства облич. Тут і Плющ Г.Т., Не-тай Р.П., Тішакова Т.М., Просіна Л.Л., Груздо В.І., Боярська А.П., Онищенко П.О., Озеров СЛ., Свілогузова Л. В., Добропо-ленко В., Жарко Є.О. та багато інших аматорів мистецтва, які дарували сватівчанам пісні свого серця. А керував хором незабутній Бумапн ОМ. Так багато цікавих і творчих людей зустрілося на життєвому шляху
Таїсії Дмитрівни.
Як і у багатьох наших співвітчизників, роки Великої Вітчизняної війни чорною смугою пройшли подолі Т.Д. Розумної. — Після народження сина, в 1943-му році, — розповідає Таїсія Дмитрівна, — залишивши маленького сина батькам, я добровольцем пішла на фронт. Ще на початку війни від комсомольської організації я пройшла тримісячні курси медичних сестер. Тому у роки Великої Вітчизняної була приписана до 271-го Ленінградського фронту, де працювала у госпіталі, допомагаючи лікувати поранених. Кількість нашого медичного персоналу була розрахована на обслуговування 600 чоловік. Працювали і вдень, і вночі, не
жаліючи своїх сил, бо тільки в нашому госпіталі потребували допомоги до двох тисяч поранених.
Війна назавжди залишиться у спогадах. А деякі події пам\'ятаєш особливо яскраво. Наприклад, ми були у Дніпропетровську. Раптом почали бомбити госпіталь, а я саме в цей час ставила крапельницю одному з поранених. Бомба вибухнула зовсім поряд, полетіли уламки. Я дуже перелякалася, навіть спочатку хворого кинула й вибігла, а потім, схаменувшись, повернулася. Страшно, коли смерть зазирає в обличчя. Свій фронтовий шлях Таїсія Дмитрівна закінчила у винищувально-протитанковому Криворізькому полку. Батьківщина гідно оцінила подвиг Т.Д. Розумної — вона нагороджена орденом Великої Вітчизняної війни II ступеню.
Але й на фронті, у часи затишшя, перемагала її любов до художньої самодіяльності, жага до життя, незгасаюча віра усвітле майбутнє. — Увесь час, де б не були, дё б не воювали, я завжди знаходила час і брала участь у художній самодіяльності. У Ленінградському госпіталі зі мною працювала медсестра, яка грала на срортепіано, а я співала під її акомпанемент. Частіше доводилося демонструвати свої таланти перед пораненими — співали, і вірші читали. Мій перший виступ на сцені був, коли я була ще підлітком, мені тоді й 15 років не виповнилося. У залізничному клубі Сватове ставили постанову за твором Пушкіна «Цигани», там я брала участь у масовці. Коли мені було 16, я вперше виступила на сцені районного будинку культури — танцювала циганочку. Мене тоді й виділили серед інших самодіяльних артистів. Взагалі ж на сцені я виступала 64 роки.
Т.Д. Розумна гідно виховала двох синів — Юрія і Валентина. А ще у Таїсії Дмитрівни є троє онуків та п\'ятеро правнуків, які обожнюють свою бабусю.
Незважаючи на свій поважний і дуже солідний вік, наша героїня не любить сидіти на місці — влітку порається по господарству, доглядає за квітниками. У вільний час жінка полюбляє розгадувати кросворди. Шановна Таїсіє Дмитрівно! Вітаємо Вас з ювілеєм! Бажаємо Вам міцного здоров\'я, щастя, благополуччя, родинного тепла і затишку. А Ваша життєва зірка нехай ще довго світить на родинному небосхилі.