Так сталося, що наше місто весь час знаходиться у стані боротьби протиріч. Ось взяти саму назву – Сватове: здавалося б, що тут свати повинні частенько ходити від хати до хати. А весілля грати —з ранку і до вечора. Та в дійсності це не зовсім так. Тільки за останній рік зареєстровано близько ста розлучень. Інший приклад. В надрах Сватівщини знайшли газ — ми зраділи, сподіваючись, що будемо жити краще. І що? Де той газ? Куди він іде? Чий він є? Мабуть, тільки Бог знає... а може, й ще хтось. Ще одне «цікаве» протиріччя. Чорнобиль від Києва – за 141 км, а зі Сватового до Чорнобиля – 821 км . Проте радіаційний фон у Сватовому часто перевищує київський. І якщо добре поміркувати, то таких протиріч можна знайти безліч. А ще є такі протиріччя, які весь час знаходяться «на поверхні». Про них пише преса, про них говорять на кухні за чашкою чаю, на базарі. Влада! І не так сама по собі, як ті суперечки, непорозуміння, явні сварки та завуальовані скандали, що постійно присутні у місцевому владному ешелоні. У нас можуть писати оди, носити за кимось портфелі, гнути спини, їсти з однієї посудини, прославляти, а потім різко «прокинутись» і облити багнюкою. В чому протиріччя? Та в тому, що підносять і топчуть одній й ті ж люди. І ніхто з них сам від цього не застрахований. Але ж про це ніхто не думає. Ну що ж, лірики досить, пора до діла, бо саме про це стаття в «НС» — «Жить так, чтобы слово подтверждалось делом!». У ній всіх нас запрошують «порассуждать, дорогие земляки». Добре, «порассуждаем»! Перше таке «рассуждение» стало цікавим для працівників «Голосу громади». Вони були щиро здивовані, коли дізналися, що газета стала закритим виданням. І хто й коли з авторів статті – двох найвищих посадових осіб району – був занесений до «неудобных»? Ні районній раді, ні райдержадміністрації у публікації не відмовлялося, бо жодного разу вони до «ГГ» не зверталися. Якщо райрада і РДА цікавляться, перевіряють і контролюють використання коштів — це можна зрозуміти: вони повинні знати, що робиться в районі. Але знову випливає злощасне «але»! Так, кабінети працівників міської ради були облаштовані новими меблями. Та хіба це можна вважати «перевищенням» своїх повноважень і непорядністю міського голови? Чому ж тоді голова райдержадміністрації не бачив недостатньої кількості меблів в КДНЗ п’ять років тому, а зараз не хоче бачити придбані в КДНЗ міста у 2011 році меблі й обладнання на суму 107 тис. 405 грн. Далі ми читаємо у статті про те, що РДА за рік витратила 9 тис. грн на пальне. Якщо взяти до уваги те, що перші особи немало роз’їжджають по району та області, то виникають певні сумніви: на такій кількості пального далеко не заїдеш. Його вистачило б лише на 20 поїздок за рік до Луганська. А як же інші поїздки: відкриття криниці у Містках, печер в Преображенному, зустрічі гостей на кордонах району тощо? Та й на роботу чиновники пішки не ходять. Хіба, може, в машинах РДА вічні двигуни, які не потребують пального? Є й інші питання, які ніби ставлять у докір міському голові: відсутність рівноправного партнерства з малим та середнім бізнесом, ремонт доріг відвальним шлаком... Давайте поговоримо і про це. Травень 2010 р. (каденція попереднього міського голови). Поточний ремонт ділянки дороги на вул. Сасова від будинку №1 до будинку №15 та на вул. ім. Горького, від будинку №21 до № 30. За документами, відремонтовано 925 м кв покриття, витрачено 126 тонн шлаку на суму 48990 грн. Ціна 1 тонни шлаку — 115 грн 21 коп. Вартість укладання однієї тонни — 388,8 грн. Травень 2011 (міський голова Є.В. Рибалко). Проводиться ремонт доріг на вулицях Чапаєва, Широкій, Робочій, Новоселівці, провулках Путієць, Ковалівський, площі Шевченка та кварталі Залізничників. Використано 1015 тонн шлаку за ціною 49,76 грн за тонну.Вартість укладання однієї тонни шлаку —161,89 грн. Є різниця — 115 грн 21 коп. коштує тонна шлаку при одному голові (і районна влада нічого не перевіряє, громадськості очі не відкриває, звідки шлак і за яку ціну — не цікавиться), і ціна тонни шлаку при Рибалку — 49 грн 76 коп? І ось ще одне протиріччя: описуючи роботу нинішнього міського голови у плані шлакового ремонту як негативну, автори «відкрили очі» сватівчанам на те, що ціна стала... у 2,4 рази меншою. А залишок шлаку в кількості 986,7 тонн був використаний на поточний ремонт інших вулиць міста силами депутатів, приватних підприємців та громадян. Натяк на те, що шлак придбано у фірми, яку колись очолював Рибалко Є.В., є безглуздим. Це що — крадений шлак, чи придбаний незаконним шляхом? На жаль, принциповість поважних авторів стосується тільки опонентів. Хотілось би почути принципову відповідь на те, чому в місті останніми роками всі будівельні роботи виконує підприємство «Бліц-Буд», а замовником виступає Сватівська РДА, яка і проводила відповідний тендер. Нам відомо, що згідно з тендерними пропозиціями, вартість шлаку становитиме 181,09 грн за тонну. От би й виявили свій господарський хист, знайшовши дешевшого постачальника, як це зробила міська рада (різниця у вартості — майже 130 грн). Некоректно ставити у вину Є. Рибалку та О. Євтушенку і роботи щодо побудови залізничної колії. Ці роботи були здійснені ще до останніх виборів. До речі, Є. Рибалко пропонував цю роботу виконати сватівському підприємству. Лікбез з приводу бюджету пройшли. Але ось знов протиріччя. Роз’яснюючи бюджетну азбуку і намагаючись таким чином показати бюджетний нігілізм міського голови, автори статті в «НС» зазначають, що «доходы местного бюджета превышают расходы, происходит изъятие в районный бюджет». Цим вони ще раз підкреслюють, що міський бюджет не тільки виконується, а й перевиконується. Постає запитання: а чи може непрофесійна людина забезпечити такі показники? Згідно з додатком № 4 «Розподіл міжбюджетних трансфертів» до рішення сесії райради від 30.12.2011 р., у нашому районі тільки дві громади — Сватівська і Ковалівська (вперше) — виконують і перевиконують бюджет. Всі інші громади є дотаційними. І те, що міська рада, діючи згідно з законодавством, працює на виконання і перевиконання бюджету (щоб щось віддати й до районної казни), також розглядається з негативного боку. Значить, вилучення з міського бюджету — це не бажання райради, не «прихоть депутатов районного совета, а правила бюджетной игры, установленной государством. И изменить эти правила не в силах депутатский корпус района…». А виходить (зі статті), що «повышение налогового пресса на местном уровне» — це «прихоть» міського голови? І Податковий кодекс та рекомендації податкової служби для міського голови — не закон? Знову у авторів подвійний підхід: райрада виконує закон і порушити його не може, а міська рада — повинна порушувати? Так ось, «лукавство и неискренность» дійсно погані помічники для будь-кого. Ну ось, підходимо до одного з тих моментів статті, де обговорюється заробітна плата працівників міської ради. Тут багато «цікавих» моментів. До відома шановних авторів статті — посадовий оклад Сватівського міського голови дорівнює 2390 грн. Таким чином, його зарплата у 2012 році з урахуванням рангу, вислуги років та утримання податків і внесків буде складати 3620 грн на місяць «на руки». Для порівняння: голова сільської ради має посадовий оклад у розмірі 2328 грн (різниця усього на 62 грн). А зарплатня йому нараховується за тією ж схемою. При цьому бюджети усіх сільських рад району – ДОТАЦІЙНІ, окрім Ковалівської. А чи можна порівняти обсяг робіт сільського і міського голів? Претензії голови РДА з приводу різниці в зарплатні працівників міськради та адміністрації теж повністю обґрунтованими назвати важко. Всі знають, що зарплата в РДА дійсно не така вже й велика. І ті, хто працював при Рибалку Є.В., пам’ятають (і говорять про це до цих пір) що тоді у процентному відношенні люди отримували більше. Це не тому, що він щось махлював чи дійшов до такої стадії альтруїзму, що доплачував працівникам зі своєї кишені. Просто Євген Вікторович пішов іншим шляхом. При ньому зберігалися вакансії, працювало менше людей (відповідно, вони виконували більший обсяг роботи), і за рахунок економії була можливість виплачувати премії. А що стосується ще 14 запитань, поставлених у кінці статті, то на кожне з них обов’язково буде дано змістовну відповідь. Повністю згоден з тим, що досі не всі вулиці освітлені, відсутнє соціальне житло, не розпочато реконструкцію стадіону і т. д. Не можна виконати передвиборчу програму за один рік роботи. Держава це розуміє — тому і дається певний термін каденції. Міський голова визнає, що роботи ще дуже багато, але міцний фундамент вже закладено. І ми, зі свого боку, незважаючи на всі протиріччя, у кожній конкретній справі, якщо вона йде на користь громаді, також готові бути союзниками і помічниками районній владі.