Напередодні великого свята — Дня визволення міста Сватове від німецько-фашистських загарбників — ми вирішили поспілкуватися з місцевою хранителькою історії Сватівщини Плющ Г.Т. Темою нашої бесіди стала історія виникнення та встановлення пам’ятника воїнам-визволителям 267-ї стрілецької дивізії. Ця історія викликала загадкову посмішку у моєї співрозмовниці. Галина Тимофіївна згадала той день, коли виникла сама ідея встановлення якогось пам’ятного знака або пам’ятника воїнам-визволителям м. Сватове. На той час вона на громадських засадах працювала у районному краєзнавчому музеї і разом з представниками райвиконкому та міськвиконкому допомагала організовувати зустріч з визволителями нашого рідного міста та району. Зустріч проходила з нагоди 40-ї річниці визволення, у 1983 році. За словами Галини Тимофіївни, саме під час цієї зустрічі виникла ідея встановлення пам’ятника. При спілкуванні сватівчанин В.Т. Розумний, який на той час проживав у м. Донецьк, висунув пропозицію встановити пам’ятний знак у вигляді пушки — як символу, що саме воїнам стрілецької дивізії жителі міста Сватове завдячують своїм визволенням. Від імені відділу охорони історії і культури Плющ Г.Т. звернулася з письмовим проханням до Київського районного воєнного округу про виділення дивізійної пушки для встановлення пам’ятного знака воїнам-визволителям у м. Сватове в 1985 році з нагоди 40-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Попри скептичні вислови, на адресу Галини Тимофіївни прийшов лист з повідомленням про можливість отримання пушки у місті Дніпропетрівськ. За підтримки воєнкома пушку було доставлено до Сватового, на територію Сватівського військкомату. Спочатку хотіли встановити пушку в парку ім. Титова, але потім перший секретар райкому І.І. Забурдаєв запропонував п’єдестал для пушки встановити у центрі міста, на найвиднішому місці. З естетичних міркувань пушка була повернута в сторону проїжджої частини вулиці, хоча бої велися у протилежному напрямку. Але важливо не те, куди дивиться дуло грізної зброї, головне — щоб ми завжди пам’ятали, кому сьогодні завдячуємо мирним життям, і щоб такі пушки ніколи не стріляли на нашій Сватівській, окропленій кров’ю солдат-визволителів землі.