Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. Водохреща – це свято, яке не залишає байдужим нікого. Люди йдуть до церкви, поспішають на службу освячення, пірнають у крижану ополонку і кожен вірує у святе таїнство і цілющу силу води. Тривалий час ці вікові традиції були забуті і підтримувалися лише літніми людьми. На щастя, час змінився. Сьогодні все більше наших земляків можна побачити у місцях освячення води і біля водоймищ з ополонками. О 12 годині на пляжі Саяпіна зібралося приблизно 300 чоловік. Отець Захарій здійснив чин Великого освячення води на річці Красній, поздоровив присутніх зі святом і побажав усім Божого благословення. Далі сватівчани із задоволенням пірнали у крижану воду, незважаючи на п’ятиградусний мороз. Треба зазначити, що бажаючих зануритися у Святу купіль, було чимало. Якщо минулого року таких сміливців було близько 20-ти, то цього разу їх кількість далеко перевищила за 150. Були тут як прихильники цієї традиції “зі стажем”, так і новачки. Перші сміливо, спокійно заходи у воду, хрестилися і пірнали з головою. “Новобранці” ж усе робили поспіхом, а про їх емоції свідчив вираз обличчя. У декількох сміливців ми поцікавилися про відчуття. — Традиція дещо втратила своє релігійне значення, і до зимового купання нерідко ставляться як до розваги, але дуже приємно що є новачки. До речі, хто хоч раз пірнув у Хрещену купіль — неодмінно повторить цю спробу знову. — Я купаюся вже втретє. Вода холодна і все дуже добре. — Почуваю себе неперевершено. Начебто на світ народився, супер. — Загартовуватися необхідно. Просто немає слів. Для мене це вперше, але тепер я приходитиму кожного року. — Дякую організаторам, які завчасно підготували теплий намет, чай, і навіть про солому під ногами подбали. Бажання пірнути у воду з’явилося спонтанно. Мені, як новачку, здавалося, що все просто. І тільки роздягнувшись, я зрозумів, що потрібно було підготуватися більш ретельно. Але добре, що хтось подумав про нас. А відчуття — приємний шок, бо я сам від себе не чекав такого вчинку. Багато земляків спостерігали за сміливцями і підбадьорювали їх заохочувальними словами, дехто співав разом з вокальним ансамблем «Берегиня» народних пісень, хтось ласував смачним шашликом і ділився враженнями. На пляжі панувало відчуття свята.