ТОП-7 місць, де варто побувати людині, що вперше на Сватівщині

Деревяну 12-метрову вежу на одній із найвищих точок Сватового встановили вже після початку збройної агресії на Сході до свята Покрови - 14 жовтня 2015 року. Долучилися до цієї справи козаки полку «Сватове-Січ», громадськість, влада та військові.

Як твердять історики, на цьому місці на початку заснування Сватового у сімнадцятому столітті височіла саме така вежа. Завдяки їй охоронці Сватової-Лучки попереджали набіги татар.

Тут щороку проходить відкриття районного етапу військово-патріотичної гри «Джура». Також щороку тут базуються учасники потягу єдності «Труханівська січ».

На території встановлені альтанки та є місце для облаштування туристичних наметів.

3. Преображенські печери

Увага громадськості до Преображенських печер прикута з часу їх відкриття місцевим краєзнавцем Леонідом Верцуном у 1973. Повернулися до дослідження цієї історичної памятки тільки у 2011 році після відкриття Печерського монастиря.

Представники духовенства району у своїх висновках щодо крейдяних печер однозначно говорять про те, що це місце має давнє релігійне коріння.

Іншої думки дотримується місцевий краєзнавець Леонід Королько. Він переконує, що будівництвом цих печер в ХІХ столітті займався відставний козак Георгій, який вирішив присвятити своє життя духовному подвигу разом з місцевими жителями. В той же час, на думку історика, козак не мав відношення до церкви і не був монахом. 

Місцеві ж жителі припускають, що ці печери ведуть до колишнього жіночого монастиря, що був розташований у сусідньому селі Хомівка.

4. Кармазинівський храм

Миколо-Федосійський храм, що розташований у селі Кармазинівка, був збудований у 1887 році. За радянських часів тут було зерносховище. Лише у 1994 році Ковалівська громада ухвалила рішення про відновлення трипрестольного храму.

В 2008 році було ухвалене рішення про відкриття тут скиту Святогірської Лаври. З того часу почалася реставрація храму і будівництво комплексу. А у 2010 році сюди привезли одинадцять дзвонів.

Найважчий був більше тони. Представники Лаври планують тут облаштувати сад і ставок. Буде і своя пекарня. Причому, хліб планують випікати не тільки для ченців зі скиту, а й для місцевих жителів та туристів.

Сьогодні Миколо-Федосійський храм відкритий для відвідувачів.

Храм Різдва Іоанна Предтечі в селі Мілуватка - один із найстаріших на території району. Збудований він за проектом архітектора Немкіна в 1912 році. З храмом повязана містична історія часів Радянської влади.

Нібито у 1924 році сторож Тимофій Гриценко вчергове обходив храм і біля південних воріт побачив постать людини. Наступного дня історія повторилася. Третього дня, побачивши ту ж картину, почув, що чоловік щось говорить. Підійшовши ближче, він почув слова «Тільки збережіть храм», вимовлені триразово. У здивуванні сторож відійшов убік і зрозумів, що його співрозмовником був сам пророк Іоанн Хреститель.

Храм таки вдалось зберегти. Хоча у тридцяті роки минулого століття його використовували під склад зерна та овочевих культур. Сьогодні ж це одна із найстаріших діючих церков району.

Тут хрестився уродженець села Мілуватка Микола Мащенко - відомий український кінорежисер, який довгий час був генеральним директором Київської кіностудії імені Довженк

6. Розівський ставок

Біля села Розівка є ставок, на який останні кілька років їдуть багато людей з району і області. Його площа - чотири з половиною гектари.

На березі ставка є будиночки із комфортними умовами проживання - меблями, кондиціонерами та побутовою технікою. Встановлені альтанки для відпочинку, є садок з фруктовими деревами.

На березі для рибалок облаштовані спеціальні місця. У ставку водяться карп, карась, товстолоб.

7. Поля ковили

Вздовж траси Сватове - Старобільськ, біля села Містки, є поля ковили. Ця рослина цвіте з весни до середини літа. Степові ділянки вкриваються тендітними білими нитками, що гойдаються на вітрові. Автомобілі зупиняються і люди виходять фотографуватися.

Ковила - один з найтиповіших злаків українських степів. Вона занесена до Червоної книги України. У 2010 році Національним банком України випущені пам'ятні монети номіналом 2 та 10 гривень, на реверсах яких міститься зображення ковили української та її назва латинською та українською мовами.