Про сам процес як захід, який приводить до головного, на що ми працюємо, виховуємо, будуємо — до підсумку. Що б хто не казав, але в місті останнім часом з'явилися нові об'єкти, модернізуються заклади, ремонтуються будівлі тощо.
До мене на прийом приходять люди загалом по допомогу -скрутні часи, важке життя, хвороби, не дуже гарні сусіди, мізерні пенсії. На пам'яті один епізод. Під час перегляду фінального футбольного матчу Чемпіонату Світу в кафе традиційно зібралися вболівальники. Розмовляли люди про все, що хвилює - і про Росію, і про політику, і менш за все про футбол. Хтось когось пригощає
- розв'язується язик, ширшають плечі, панібратство. Маючи на заваді добрий характер, зробив зауваження щодо гостинності одного із відвідувачів. Чолов'яга десятиріччями ніде не працює, живе на пенсію матінки, мабуть, як останній крок - подався до армії, але не взяли, бо виявляється хворий. Я зауважив, що пригощати його не слід, бо людині сьогодні буде добре, завтра ж нікому буде по-хмелити, а здоров'я підірване через систематичне пияцтво, і у разі чого всі зобов'язання нестиме громада... Такі реалії сьогодення
- працювати не хоче, ніде не прописаний - безхатченко! Навіть за рішенням суду такий чоловік відробляти не буде, бо має медичну довідку. І чим все це закінчиться? Захоронить його врешті решт міська рада за кошти бюджету, бо такий закон. Не знаю навіть з ким порівняти такого громадянина? Як це не гірко, але тільки з безпритульною собакою.
Скажете - страшні речі говорить міський голова! Так, я це кажу відверто, свідомо, бо така правда життя.
Чому в Білорусі нема ледарів? Чому там держава захищає старих і хворих, а дармоїдів змушує працювати? Чому там і досі діють штрафи та ЛТП (лікувально-трудовий профілакторій)? Тому що налагоджений процес реабілітації, профілактики, боротьби з негативними явищами. Діють закони.
Наступний приклад. Будуємо, ремонтуємо кладки через річки. До речі, особисто перевіряю їхній стан кожного місяця. Тому бачу, що робиться - слідком руйнують їх не пенсіонери, а «піонери». Але в процесі виховання цих вандалів брали участь і пенсіонери, і батьки. Це біда не тільки суспільства, а й тих, хто виховував, бо збитки та незручності додаються всій громаді, і перш за все тим людям, які користуються такими об'єктами.
Організували суботник на озері по Веселій. Чотири години лазив у воді - визбирали все сміття, пляшки, рослинність. Охочих допомагати було небагато.
Сьогодні знову там пиячать, смітник, поробили якісь настили. Я вичищав озеро, за власні кошти рибу запускав для стареньких та маленьких, а не для лобуряків безпорадних.
Ми всі ставимо перед собою певні цілі, розробляємо програми дій, а в кінцевому результаті маємо шкоду від тих, хто не брав участі ні в будівництві, ні в наведенні порядку, бо багато речей подарункові, "халявні" і сприймаються, зазвичай, як обов'язкові.
Багато сватівчан, і, перш за все-батьків та бабусь, беруть участь в будівництві та облаштуванні дитячих майданчиків. Радіємо, коли наші дітлахи бавляться там, граються. Але є й такі громадяни, що прийдуть на майданчик, наплюха-ють насіння, накидають недопалків, залишать пляшки і йдуть геть. Оце й увесь процес виховання. А діти беруть приклад з поведінки своїх батьків - дорослих.
Маємо в місті кінноспортивний клуб, де утримуємо коней. Просимо фураж, сіно у фермерів, дякуємо за допомогу. Начебто добре діло. Але важко одному чоловіку впоратися - косити траву, проводити тренування. Запитую - скільки дітей приходить, чи подобається їм? Розповідає, що приходять діти загалом з бабусями. Мабуть, батьки працюють. Але чому не допомагають підлагодити лавку, забити гвіздок. Грошей за заняття з кіньми, за футбол, за бокс та боротьбу не беремо - все безкоштовно, в тому числі користування спортзалом, стадіоном. Купуємо необхідне обладнання, інвентар. На змагання за участю власних дітей батьки не приходять. Вболівальників набереться не більше десятка. Виходить, ніхто не цікавиться ні власними дітьми, ні процесом виховання.
В той же час суспільне життя триває - з'явилися активні громадяни, маємо добровольців, які захищали і захищають країну. Втім, обіцяну землю ніхто так і не отримав, насамперед з тих, хто дійсно воював.
Восени піднімуть тарифи. Зменшать або позбавлять субсидій. За літо по місту «доб'ють» дороги, які привести до ладу область не поспішає. І який зиск з того, що маємо знаки, дорожню поліцію, захистили проекти?
Одному дуже важко, та ще й коли закони не працюють. До речі, децентралізація в сьогоднішньому вигляді - це труна для самоврядування і для людей.
Будемо й надалі писати, звертатися, бо хоч і мляво, але ремонтують переїзди, облаштовують перон на залізничній станції. Будемо освітлювати вулиці, ліквідуємо черги до дитячих садочків, затвердимо нові Правила з благоустрою м. Сватове.
Але чому такі інертні люди? Може всім задоволені? Мабуть, всім відремонтували житло, не протікають покрівлі, не горять телевізори та холодильники від перепаду напруги, всіх якісно та безкоштовно лікують?
Якби ж воно так і було! Тоді б міська рада залишила всі застарілі дерева. Виписували б, на крайній випадок, матеріальну допомогу, святкували б всі без винятку свята і тільки б дякували людям за охайні будиночки, за порядок, за дбайливе ставлення до міста, за збереження історії, за допомогу сусідам, за саме найкраще виховання дітей, які стали порядними громадянами, бо піклуються про своїх батьків та дбають про майбутнє своїх діточок!
Ми залежимо від багатьох речей
— державної політики, реформ, керманичів, законів. Новий приклад - в Донецькій області дороги привели до ладу, а в Луганській і сатана шию зламає! Хто винний? Президент, Прем'єр? Де контроль? Чи може ми чим провинилися? Де кошти на захищені проекти по державних програмах, бо вже півроку пройшло, а «кіт ще й не качався»? Не надходить допомога на утримання мереж водоканалу, які знаходиться у нас в управлінні. Область грошей на це не виділяє, виходить в реальності мережі утримується за наші кошти.
Так що поки самотужки б'ємося, як «риба об лід» та сподіваємося на допомогу і держави, і добропорядних сватівчан.
Сьогодні особлива вдячність всім землякам, ціную працю кожного. Розумію, що у всіх негараздах, перш за все, винні тільки ми самі, бо заслуговуємо на те, що маємо, або на те, що мають нас.
Ось такий процес!
Євген Рибалко, Сватівський міський голова
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
