Довжина центральної вулиці Першотравневої села Рудівка Сватівського району більше трьох кілометрів і проходить вона майже через все село. По території протікає річка Борова. Місця для купання на дамбі облаштовані, пісок завезений.
Перше, що кинулося в очі - впорядкованість території села. Вулиці широкі і люди прибирають та косять бур'яни аж до самої дороги. Також мешканці села завірили, що всі вулиці вночі освітлюються. Звісно, є і покинуті будівлі, як і у будь-якому іншому населеному пункті.
За словами голови Рудівської сільської ради Олексія ДЕНИЩЕНКА, до складу громади окрім Рудівки входить село Ан-дріївка. Сам Олексій Вікторович народився в с. Кругле, закінчив Харківський сільгоспінститут. Працював економістом в колишньому колгоспі ім. Куйбишева, а потім його обрали сільським головою. Сьогодні Рудівська громада налічує 718 мешканців, з яких 63 особи живуть в Андріївці.
Проблеми такі ж, як і в інших селах. В першу чергу — це погані дороги. За словами сільського голови, більшість доріг стоять на балансі області, але вже ніхто й не пам'ятає коли вони востаннє ремонтувалися. В області сказали, що розроблена стратегія ремонту доріг по Луганській області, проте дороги Рудівської сільської ради туди не включені. Хіба що будуть ремонтувати за наявності фінансових можливостей. «Розуміючи, що з області чекати допомоги поки що марно, ми з сільського бюджету виділили 900 тис грн, щоб зробити хоча б ямковий ремонт. Допомогли нам фермерські господарства та одноосібники, адже всі розуміють, що врожай якось треба перевозити. Наприкінці червня організували суботник і трохи підлатали дорогу до Містків. Працювало 44 чоловіка, залучили 16 одиниць техніки. Використовували для ремонту вторсировину - щебінь із землею. А до Андріївки зробили ямковий ремонт працівники ФГ «Пролісок» (С.М. Ковальов). Окрема претензія щодо стану дороги державного значення від Містків до Сватового. Вірніше на цій дільниці здебільшого дорога відсутня взагалі», - зауважив Олексій Вікторович.
Рудівська сільська рада за минулий рік бюджет трохи перевиконала, але залишок коштів (300 тис грн) був спрямований на співфінансування проектів розвитку інфраструктури.
Всього рудівчани подали чотири проекти по освіті, культурі та охороні здоров'я. Наразі чекають на результати конкурсу. Підготувала документи бібліотекар сільської бібліотеки Наталія Пукало. За її словами, один з проектів передбачає придбання музичної апаратури для сільського клубу. Інші проекти направлені на облаштування сучасним устаткуванням кабінету для першокласників Рудівської ЗОШ І-ІІ ступеня навчання, придбання оргтехніки та різного медичного обладнання для фельдшерського пункту, придбання меблів та оргтехніки для місцевої бібліотеки.
У 2016 році Рудівська сільська рада вже захистила проект перед Європейським інвестиційним банком по реконструкції адмінприміщення з метою надання якісних адмінпослуг населенню. Сума фінансування складає 2,2 млн грн, але гроші й досі не надійшли.
Інше питання, яке в числі першочергових - це архівна справа. Сьогодні для деяких мешканців села, що колись працювали в колгоспі, проблематично оформити пенсію, тому що пенсійний фонд не приймає довідки із застарілими печатками. Потрібно терміново здати всі документи в архів, щоб люди отримали необхідні довідки. Наразі над цим сільська рада працює.
Також, за словами Олексія Денищенка, сьогодні недосконала законодавча база по землі. Наразі у людей є держакти на паї, в той же час немає документів на сінокоси і пасовища. Це створює певні проблеми.
Освітній заклад в селі - Рудівський НВК "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад", де в одному приміщенні знаходиться і школа, і дитсадок. На стіні школи розташована меморіальна дошка в пам'ять про уродженця с. Рудівка Олексія Ігнатовича Лисенка - учасника ВВв, повного кавалера орденів Слави.
Територія біля навчального закладу простора і впорядкована. Сама будівля доволі велика і побудована за цікавим проектом - є теплий перехід до спортзалу та столової. У школі навчається 85 дітей, з яких 17 - відвідувачі дитячого садочка.
Сьогодні у приміщенні ведеться ремонт. Вікна всі замінили на енергозберігаючі. В цьому році за рахунок залучених коштів планується провести термомо-дернізацію будівлі.
Що стосується об'єднання, то рудівчани поки що з побоюванням ставляться до цього.
Вони вважають, що потрібно спочатку побудувати відповідну інфраструктуру, а потім вже об'єднуватися. «Якщо будуть гарні дороги, якими всім буде безпечно їздити і буде чим добиратися до іншого населеного пункту, у якому будуть створені відповідні умови для надання адміністративних та різних побутових послуг, то чому б не об'єднатися», - каже Олексій Вікторович.
Є в Рудівці і поштове відділення. Правда останнім часом скоротили кількість працівників, тому в селі працює тільки дві листоноші.
Екскурсію селом нам влаштувала прекрасна жіночка - голова ветеранської організації Ольга Романівна Пукало. Сільський голова наполягав, щоб у своєму матеріалі ми відзначили Ольгу Романівну, як найактивнішу жительку громади.
За його словами, вона не тільки опікується проблемами ветеранів війни та праці, пенсіонерами, а є активним членом виконавчого комітету сільради.
«До неї за порадою та допомогою звертаються майже всі жителі Рудівки та Андріївки. У її телефонній книзі мобільного є телефони 551 жителя громади.
Ольга Романівна - мій перший помічник у будь-якій справі. Її величезний трудовий та життєвий досвід неоціненний. І найголовніше - вона любить своє село, переживає за нього, прагне зробити якомога більше для людей і за це ми їй дуже вдячні», - наголосив Олексій Вікторович.
В центрі села недалеко від пам'ятника загиблим воїнам Великої Вітчизняної війни кидається в око новенька церква. Точніше, храм-каплиця Архистратига Михаїла, адже день села Рудівка відзначає 19 вересня - в день православного свята Михайлове чудо. «Побудована вона у 2016 році. Будувалася майже чотири роки на замовлення фермерських господарств «Пролісок», яким керує Сергій Ковальов, «Злагода» (С.М. Паюнов), ВКП «Гіргіс» (ю.В. Рукін), що орендують землі у місцевих мешканців, - розповідає Ольга Романівна. - Збудували як саму каплицю, так і спланували територію навколо неї. Наразі за квітниками доглядають працівники з благоустрою». Капличка як зовні, так і всередині дуже красива. Справляти службу сюди приїжджає священнослужитель зі Старобільська.
Сільський клуб знаходиться у непристосованому приміщенні. Сама будівля хоч і стара, але доглянута.
Втім, такі споруди дуже міцні і, як говорять, простоять ще не один десяток років. «Раніше у нас взагалі не було власного приміщення, - розповідає завідуюча клубом Юлія Левченко. - Молодь вимушена була збиратися десь по лавочках. Тепер є хоч і невелике приміщення, але дуже затишне. Завдяки сільській раді тут був зроблений ремонт, купили всю необхідну апаратуру - колонки, мікрофони, пульт, музичний центр, систему освітлення тощо. І хоча за останні три роки сільська рада вклала у зміцнення матеріально-технічної бази клубу 300 тис грн, але цього недостатньо. Наприклад, не вистачає музичних інструментів, адже в наших селах багато талановитих музикантів. Постійно у клубі проводимо різноманітні святкові заходи, на яких виступають учасники художньої самодіяльності. Для молоді влаштовуємо дискотеки».
Посередині актової зали стоїть тенісний стіл. Вечорами підлітки приходять пограти в настільний теніс. В той же час, щоб вмістити всіх бажаючих під час святкового заходу, доводиться стіл прибирати. Також немає кімнати, де б артисти мали змогу переодягнутися. Юлія розповідає, що в майбутньому заплановано зробити прибудову. Але поки що користуються тим, що є.
Хочемо познайомити читачів ще з однією приємною людиною - завідуючою Рудівським фельдшерським пунктом Тетяною Надолею.
У її підпорядкуванні працює медпрацівник і санітарка. Раніше він називався фельдшерсько-акушерський пункт, але потім послуги акушера тут перестали надавати, а акушерське крісло так і залишилося. «Проте, коли приїхала в село гуманітарна місія «Лікарі без кордонів», крісло ще й як знадобилося, - розповідає Тетяна. - Ми надаємо першу медичну допомогу і для цього є все необхідне - приміщення для прийому пацієнтів, медичне устаткування, необхідні ліки. Також є аптечна шафа, де громадяни можуть придбати або замовити потрібні ті чи інші ліки, щоб не їхати у місто».
Є у фельдшерському пункті кімната для немовлят, де медпрацівник слідкує за розвитком дитини, за станом здоров'я немовляти, нагадує молодій мамі про дотримання термінів необхідних щеплень тощо.
Тетяна обслуговує обидва села, в тому числі і пацієнтів на дому. Якщо людина живе далеко, то транспорт надає сільська рада.
Спілкуючись з людьми, ми дійшли висновків, що в Рудівці, як і в Андріївці живуть прості, добрі мешканці, які допомагають один одному, особливо, якщо допомоги потребують одинокі старенькі. В селі панує атмосфера добра, спокою та взаємовиручки. Менше байдужості, більше співчуття. Під час спілкування ловиш себе на думці - чим менше село, тим добріші його жителі (принаймні ті, з ким спілкуєшся). Може тому, що люди тут знають один одного десятки років. Може тому, що вони живуть у маленькому соціумі і відчувають необхідність спілкування. А може тому, що реально дивляться на життя, не скаржаться і не вимагають нездійсненних обіцянок від сільської влади, а гуртом, закотивши рукава, намагаються зробити своє життя кращим.
P.S. Хотілося б розповісти про історію сіл Рудівка та Андріївка. Тому запрошуємо до діалогу місцевих краєзнавців.
Ольга Найдьонова