Шановні аграрії!
Ми, пасічники Сватівського району, звертаємося до тих, хто працює на десятках, сотнях і тисячах гектарів і на декількох сотках, до керівників та працівників сільськогосподарських підприємств, до одноосібників і взагалі до всіх, хто щось саджає, вирощує на землі та бореться із шкідниками за допомогою хімічних засобів захисту рослин.
Це не просто звернення, це крик душі від розпачу, печалі та безпомічності. Коли ми вигрібали з дна вулика пригоршнями напівмертвих, малорухливих і ще теплих бджіл, дехто з пасічників стримався, а багато хто не приховував емоцій і просто плакав, бо допомогти цим комахам вже нікому не під силу... Як ви думаєте, наскільки сильний цей біль, якщо чоловіки солідного віку плачуть? Ми, пасічники, не можемо нічого вдіяти, від цього і крається серце.
Того дня бджоли принесли в собі отруйний нектар з полів і нагодували їм всю сімю, додали його до всіх своїх запасів. А призвели до цього горя, на наше переконання, саме дії аграріїв. Адже після обробки посівів хімічними засобами захисту рослин загинули бджоли, які з цими рослинами контактували. Сталося це на пасіках поблизу с. Нежурине, с. Дачне та с. Мілуватка. Протягом дня загинули майже всі бджолосімї. За попередніми підрахунками загинуло близько 1000-1500 бджолосімей на всіх пасіках, які постраждали. Все це трапилося тому, що якийсь аграрій, нехтуючи законодавством, не повідомив власників пасік, що буде проводити обробку рослин хімічними засобами. Або ж аграрії використали хімічну речовину, дія якої триватиме в рослині протягом декількох тижнів і весь цей час продовжуватиме отруювати бджіл.
Бджоли почали гинути 6 червня, а вже 7 та 8 червня працювала комісія у складі представників поліції, органів місцевого самоврядування та ветеринарної служби, яка зафіксувала факт загибелі бджіл. Втім, комахи продовжували гинути. Це доводить, що посіви обробляти не припинили.
У голові не вкладається, як аграрій так міг вчинити не з нами, пасічниками, а з бджолами? Адже вони запилюють рослини, у яких цінними є насіння і плоди. Немає бджіл — немає гарного врожаю. Звичайно, власникам пасік нанесені колосальні збитки від загибелі бджіл, враховуючи непрямі збитки від вартості меду, який в цьому році ці бджоли не принесуть. Також непрямі збитки понесуть і самі аграрії, бо соняшник нікому тепер запилювати...
Чому аграрії цінять свою працю і хочуть отримати прибуток від коштів, які вони витрачають для цього, а про тих, кому вони можуть нашкодити, не замислюються? Адже це екологічний злочин! На хімічних захистах рослин розміщують напис, який повідомляє, чи шкодить ця речовина бджолі чи ні. Робиться така примітка не для тих, хто хоче захистити бджіл, а для тих, хто бажає мати рясний врожай. Звісно, такі засоби на декілька відсотків дорожчі від тих, які вбивають ентомофагів, тобто корисних комах. Але ж в такому випадку стоїть питання не про повагу до пасічників, природи і всіх навколо, а про вигоду від використання безпечних засобів і рясного врожаю в результаті.
Іноді люди не розуміють, звідки береться вартість меду, бо дехто вважає, що бджоли його просто приносять нам, пасічникам, і, напевно, відразу в банки... Загинули живі істоти, а з ними шматочок душі кожного пасічника, яку він віддав своїм бджолам. Серце кров'ю обливається!
Бджільництво це дуже важка, насамперед фізична праця, яка вимагає від бджоляра певних специфічних знань, підходів в роботі, фізичної та психологічної витримки. Так давайте ж будемо ставитися з повагою один до одного і цінувати працю інших. Адже трагедія все одно сталася після того, як бджолярі вже декілька разів зустрічалися з аграріями і домовлялися про співпрацю і підтримку один одного. Кожен з нас розуміє, що законом визначені норми, порядок такої співпраці і взаємодій між аграріями і бджолярами. Кожен розуміє, що можна писати і казати одне, а робити зовсім інше. Аграрії можуть не повідомляти про обробки, називати і фіксувати у звітності одну речовину, а обробляти зовсім іншою... Ми всі це все розуміємо. Але ж постає питання - навіщо і для чого? Де ж совість і людяність? Невже в наш час розвинутих технологій важко проінформувати по телефону пасічника, щоб той повідомив іншим? Навіщо починати замкнуте коло байдужості, жорстокості, ненависті і ворожнечі?
Люди, схаменіться, як так можна жити, наче живете одним днем? Не живіть так, начебто ви в гостях на рідній землі, не руйнуйте все навколо себе! Що залишиться нашим дітям? Якої помсти чекати від природи? Яка їжа буде на наших столах після впливу на посіви такої хімії? Це стосується кожного, адже використання таких хімічних речовин може призвести до екологічної катастрофи. Цього року бджоли масово загинули не тільки в районах Луганської області, а і в інших областях України. Тому це питання потрібно вирішувати на державному рівні.
Проаналізувавши ситуацію, нам, пасічникам, не хочеться вірити в те, що аграрії навмисно використали смертельний для бджіл хімікат, адже свідома людина розуміє користь бджіл для свого ж врожаю. Нам хочеться вірити, що таке горе наробив аграрій несвідомо. Тому ми благаємо всіх аграріїв — поставтеся відповідально до вибору хімічних засобів для захисту рослин. Хто не знає як працювати на власній землі і які можуть бути наслідки, не полінуйтеся, спитайте у компетентного фахівця. Не соромно запитати, соромно не знати!
На сучасному ринку дуже багато фальсифікатів. З метою економії, у гонитві за дешевизною і наживою, не дайте обманути, обікрасти та образити себе і тих, хто може постраждати від вашого вибору. Звертайтеся до офіційних дилерів, щоб убезпечити насамперед себе та свою працю. Адже, якщо правоохоронні органи доведуть, що рослини були оброблені забороненою речовиною, яка вбила бджіл, то винний понесе відповідальність за законом, незалежно від того, знав він, що коїв, чи ні. Нехай з цим розбирається екологічна прокуратура.
Збереження всієї екосистеми нерозривно повязане із збереженням галузі бджільництва, сільського господарства та підвищенням якості життя громадян. Незадовільний екологічний стан пов'язаний з господарською діяльністю людини: надмірне застосуванням пестицидів, забруднення ґрунтів та повітря, зміна кліматичних умов. Рішенням цієї проблеми можуть стати більш екологічні методи господарювання. Ситуацію можна виправити, якщо врегулювати між галузями сільського господарства питання запилення рослин та їх обробки хімікатами.
Українське бджільництво сьогодні переживає період підйому. Проте, щоб цей успіх не став швидкоплинним, бджолярам, аграріям та державі необхідно вдатися до системних кроків. Потрібно переходити на європейські стандарти виробництва, почати захищати навколишнє середовище. Без цього всі розмови про підкорення експортних ринків так і залишаться балачками. Адже на глобальному рівні смертність бджіл можна зменшити лише шляхом дотримання концепції сталого розвитку, зменшення кількості використання пестицидів тощо. Щоб вивести нашу країну в світові лідери з експорту меду, потрібні діючі державні програми підтримки бджільництва та обєднання пасічників для захисту власних інтересів.
Отже давайте жити у гармонії з природою та з повагою один до одного. Давайте будемо свідомими громадянами своєї держави, громади та суспільства. Всіх грошей заробити неможливо. Адже є речі, набагато цінніші за гроші! Лише єдність в інтересах та діях дасть нам можливість створити успішну країну. Якщо ми хочемо жити краще, запитаймо кожен себе – а що я для цього зробив? Нехай трагедія з бджолами нас згуртує, надасть нам сили боротися за своє діло, примусить замислитися кожного і змінити власні цінності. Єднаймося, бджолярі, адже навіть найдовший шлях починається з першого кроку.
Маємо надію, що винний в трагедії, яка сталася, прочитає наше звернення і зрозуміє, що накоїв, якщо у цієї людини є душа, серце і совість. Бджоли - це дар Божий. Як сказав Господь, не ображай людину, бо вона проситиме мене про допомогу, а я неодмінно допоможу!