Самоорганізація українських добровольців. Новини Голос Громади

Вже вдруге 14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Цього дня у 2014 році у Харкові на вулиці Римарській відбулося перше зіткнення українських патріотів та проросійських провокаторів із застосуванням вогнепальної зброї. Проросійські сили в ніч з 14 на 15 березня спробували взяти штурмом будівлю організації «Патріот України», але їм це не вдалося. Це був перший приклад самоорганізації українських добровольців, які готові були захищати рідне місто та рідну країну від будь-яких посягань. Вже потім були Крим і Донбас, Дебальцеве й Іловайськ. Вже потім, з початком військових дій, масово почали створюватися українські добровольчі загони, які підтримувалися тільки завдяки волонтерському руху та простим, небайдужим людям.

Якщо згадувати події того часу, то всі ми пам'ятаємо, як подібні сутички починалися у більшості містах південно-східного регіону України. В містах і містечках зникали українські прапори здебільшого через байдужість громадян та зраду чиновників і силовиків. Тільки не у Сватовому – давньому українському місті Слобідського краю. Патріотично налаштовані мешканці гуртувалися в загони самооборони, записувалися до добровольчих батальйонів і вирушали на схід України. Рекордна явка у військкомати країни була зафіксована саме навесні 2014 року. Завдяки добровольцям – їхнім мужності, відданості національним інтересам і щирому патріотизму вдалося зупинити російського агресора, дати змогу мобілізувати сили в тилу й озброїти армію. Загалом у військовому конфлікті на Сході нашої країни брали участь майже 40 добровольчих батальйонів.

Спогадами про ті події у Сватовому поділився Юрій Ірха, активіст і волонтер, сьогодні голова ГО «Асоціація учасників бойових дій, ветеранів АТО і волонтерів»:

— Самоорганізація жителів нашої території розпочалася задовго до впровадження повномасштабного російського проекту по захвату території України. Ми слідкували за подіями через ЗМІ та особисті звязки і розуміли, що нічого доброго ця ситуація для нас не принесе. Саме тоді постало питання самоорганізації населення і захисту міста Сватове.

Завдяки патріотичної позиції міського голови Євгена Рибалко у нас була можливість згуртуватися навколо міської ради. Зібралися близько 200 чоловік. Потрібно було голосно заявити про нашу проукраїнську позицію, тому 14 квітня був організований автопробіг з українськими прапорами всіма сватівськими вулицями. Через день ми повторили цю акцію. Також організованим при Сватівській міській раді штабом було прийняте рішення виставити блок-пости під українськими прапорами на вїздах у місто. Було організоване патрулювання вулиць місцевими мешканцями разом із працівниками тоді ще міліції. Це й були на той час, скажімо так, перші добровольці.

На захист Сватівщини в той час вийшли різні люди — пенсіонери, держслужбовці, підприємці, фермери та багато інших. Відповідальність за організацію блок-постів була покладена на підприємця та колишнього військового Леоніда Привалова. Він же розробив і стратегію захисту території. Були перекопані польові дороги, які вели в місто. Далі ми розробляли приблизні плани наших дій на випадок захвату адміністративних будівель у Сватовому. Зрозуміло, що впевненості, як буде розвиватися ситуація не було. Сьогодні сватівчани вже більш підготовлені до будь-якого розвитку подій, бо багато наших земляків брали участь у бойових діях, були учасниками серйозних бойових зіткнень та мають бойовий досвід. Перші, хто із селян тоді приєдналися до сватівської самооборони, були четверо хлопців із Містків. Вони ж першими зі Сватівського району пішли воювати до лав батальйону «Айдар». Це були Євген Тютюнник, Сергій Базалій, Володимир Гонзус, Юрій Гуртяк та Олександр Рибальченко. На жаль, Юра і Олександр загинули при виконанні бойових завдань, як і Артем Стриженко, що народився в нашому місті, а пішов добровольцем з Житомирщини.

Крім них першими сватівськими добровольцями були Євген Соколов, який воював у батальйоні «Луганськ-1», Олександр Калюжний, Володимир Радченко, Василь Дробицький. До речі, цей чоловік на той час був єдиним пенсіонером міліції, який пішов захищати країну. Як він казав, пішов робити те, що робив найкраще. Та і в подальшому тільки одиниці з числа працівників колишньої міліції, які навчені володіти зброєю, давали присягу, хто пішов захищати свою державу. Один з них - це депутат Сватівської міської ради Олександр Звягольський. До речі, його дружина теж на контракті, а син навчається у вищому військовому навчальному закладі.

Після створення контрактної армії ситуація у Збройних силах України змінилася. Втім, це ніяким чином не зменшує гідності нинішніх добровольців. Давайте будемо відверті - сьогодні, під час гібридної війни з боку сусідньої країни, кожен, хто пішов до лав української армії, підписавши контракт, є добровольцем. Серед сватівчан є люди, які побували в полоні, є зниклі безвісті, є нагороджені державними та бойовими нагородами.

Та й ті, хто залишався в тилу, теж по-своєму висловлювали свою проукраїнську позицію, допомагали бійцям, які дислокувалися в нашому місті, возили допомогу на блок-пости та на передову. Як і в 2014 році, так і сьогодні робота волонтерів неоціненна. Саме вони з початку військових дій займалися забезпеченням української армії не лише продуктами харчування та одягом, а й високоточними приладами нічного бачення, тепловізорами тощо. Та що там казати – всі українці гуртом піднімали армію, яку навмисне знищували протягом багатьох останніх років.

Хочеться поздоровити з Днем добровольця не лише чоловіків і жінок, які стали на захист своєї країни, а також їхні родини та друзів, які щодня чекають їх вдома. Повертайтеся живими! Низький уклін і подяка вам усім. А загиблим – вічна пам'ять та слава.

Наш кор.

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

Самоорганізація українських добровольців

Самоорганізація українських добровольців фото:

Опрелюднення проектів рішень

Які проблеми сьогодні вирішуємо і що плануємо зробити

Новини кримінальні

Захистили проектів на 22,5 мільйони гривень

Минулого тижня до нас завітали Литовці!