Друга половина четверга минулого тижня видалася неспокійною. Саме цього дня о 9-й ранку до міськради зателефонувала жінка і поскаржилася на те, що на неї з дитиною біля Сватівської дистанції колії напала безпритульна собака.
Цього ж дня до Сватового вчергове приїхали працівники ФОП Панєвіної В.О., аби відловити безпритульних собак на території міста. З цим підприємцем міська рада працює на договірних умовах ще з минулого року. Періодично спеціалісти приїздять до Сватового і виловлюють безпритульних собак. Потім тварин переправляють до Харківського притулку. Про подальшу долю тварин нам не відомо, але, погодьтеся — сьогодні цей спосіб убезпечити життя і здоровя сватівчан є найбільш прийнятним та гуманним. Бо останнім часом у Сватовому почастішали випадки нападів безпритульних собак на дітей та дорослих.
От і минулого четверга у Сватовому знову відловлювали собак. Коли ГАЗель з собаками була на території ринка, прямо перед машиною вискочила жінка і не давала водієві виїхати з території площі Привокзальної, а також вимагала випустити усіх собак. Напевно, цю жіночку— Альону, багато хто знає зі сватівчан як заповзятливу захисницю тварин. До речі, собак на ринку вона підгодовує і, кажуть, ще й лікує.
А тим часом конфлікт все більше розгорався. На місце події приїхала поліція. Поліцейські перевірили всі документи і порушень з боку підприємця не виявили. Але жінку такі дії поліції не задовольнили, тому вона вимагала зустрічі безпосередньо з керівниками міста. В результаті всі гуртом поїхали до міської ради, де в цей час проходило засідання виконавчого комітету. У міській раді пані Альона запевняла міського голову Євгена Рибалко та членів виконавчого комітету, що безпритульні собаки на ринку не агресивні і не несуть загрози для оточуючих.
Але, зважаючи на численні скарги мешканців міста, члени виконавчого комітету із жінкою не погодилися. Перший заступник міського голови Людмила Жаданова наголосила, що на власні очі бачила, як днями одна з цих собак напала на дідуся.
Місяць тому схожа історія сталася і з жителями будинку № 12 на кв. Мирному. Одна із мешканок цієї багатоповерхівки підгодовувала у підїзді безпритульну собачку. В результаті собачка почала захищати свою територію і вкусила восьмирічну дитину. Не доведи Господи, якщо ця собака виявиться хворою на сказ. Вакцини в лікарні немає, витрати на її придбання ляжуть на плечі людей, а звинуватять у бездіяльності міську владу. До речі, станом на 27 лютого у міськраді було зареєстровано ще чотири заяви про напади собак.
Безумовно, усі ми любимо тварин. Але все повинно бути у рамках здорового глузду. Якщо комусь дуже шкода безпритульних собак, то заберіть їх собі додому, пролікуйте, оформіть паспорт, робіть щеплення, доглядайте і тримайте у дворі під власним наглядом. Якщо не хочете опікуватися долею цих собак — самоорганізуйтесь, наприклад, у громадську організацію, підготуйте грантовий проект на будівництво притулку для собак. Повірте, серед сватівчан знайдеться чимало людей, які б допомагати доглядати там за тваринами на громадських засадах. Але такий варіант пані Альону теж не влаштовує. Вона впевнена, що безпритульних собак потрібно відловлювати, стерилізувати, робити щеплення, чіпувати, а потім випускати на волю. Та і ця процедура коштує у рази дорожче. Проводити її потрібно регулярно, а цих собак для щеплень повинен хтось ловити... Словом - грошей потрібно чимало. А собаки, знову ж таки, кусатися не перестануть...
Нічого не вирішивши у міській раді, сватівчанка звернулася до соцмереж, де почала гуртувати своїх прихильників. Альона розповідає молодим матусям, що міськрада багато коштів витрачає на відлов собак замість того, щоб змонтувати нові дитячі майданчики. А чи потрібні будуть дітям ті майданчики, коли вони не зможуть вийти на вулицю через тих же собак? Молоді матусі говорять, що дітвора не може покататися на велосипедах, бо слідом бігають собаки.
Коли матеріал вже готувався до друку, до міської ради звернулася мешканка будинку №5 з вул. Просіна (Макара Жилкіна) із заявою, що біля їхнього будинку безпритульна собака напала на дитину і покусала жінку.
Ми всі завжди знаємо як мають працювати і що робити інші. Висуваємо божевільні ідеї по вирішенню тих чи інших проблем, не зважаємо на чужі думки та іншу точку зору. Непримиримість стає осередком конфлікту та тільки заважає вирішенню того чи іншого питання. Ми не чуємо один одного, не намагаємося зрозуміти, а поринаємо у віртуальний світ, в якому шукаємо підтримки і порятунку. Іноді доходить до абсурду. Може легше “спуститися на землю” і дивитися на проблеми реально?
Кор. «Голосу громади»