У листопаді виповниться 54 роки з дня заснування Сватівської обласної спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату. Побудована вона була ще у 1964 році, де навчались понад 300 дітей з малозабезпечених сімей Сватівського району. Школа для них була першим спільним домом, де дітлахи відкривали для себе новий світ. Педагоги навчали вихованців цінувати людей та працю, любити життя, вірити в майбутнє. Першим директором школи був Л.К. Бойко, а завучем – Л.Л. Просіна. Завданням педагогів було підготувати підростаюче покоління до активної участі у суспільному житті, розвивати самоврядування в шкільному колективі, виховати у них готовність до праці, підготувати до свідомого вибору професії. У школі також прагнули навчити кожного учня дбайливо ставитися до спільного майна, виховували почуття колективізму і товариської взаємодопомоги, розвивали інтерес до праці, мистецтва, спорту.
Наступним директором закладу став К.П. Ушаков, а у 1965 році педагогічний колектив очолив Б.В. Манін. Разом із ним завучем працювала Г.В. Житло. У травні цього ж року у школі-інтернаті відбувся перший випуск восьмикласників.
Потім керували інтернатом О.І. Пархоменко, В.Г. Козьменко, Л.Т. Ціпко, Ф.З. Грешной, О.Ф. Данильченко, В.В. Макаренко.
У 1978 році, у звязку з реорганізацією, з міста Старобільск до Сватового була переведена школа для глухих дітей. В інтернаті почали навчатися діти з вадами слуху. Перед педагогами були поставлені нові завдання, аби подолати нові виклики.
Проблеми спілкування: як звернутися до дитини, як дослухатися до її серця, свідомості. Як зрозуміти думки таких дітей, їхні настрої, жестову мову.
Проблеми навчання: як навчити дитину говорити, чути, засвоювати навчальний матеріал за різними шкільними предметами.
Проблеми обладнання класних кімнат, в тому числі встановлення звуко-підсилюючої апаратури.
Але якщо дуже хочеш допомогти, тим більше дітям, то немає нічого неможливого. В робочих буднях новий педколектив обєднався заради спільної мети, загартовувався під час успіхів та помилок, в результаті набував досвіду та необхідних знань для навчання і виховання глухих дітей.
Директори В.А. Солдатенко, Д.П. Клименко, Т.І. Мурдід доклали чималих зусиль задля досягнення цієї мети. Травень 1981 року став роком першого випуску 12-го класу школи-інтернату для глухих дітей.
У 2003 році продовжили справу своїх попередніх колег директор школи Юрій Довбнич та завуч Наталія Попова. Юрій Миколайович – творча, ініціативна людина, постійно шукає нові шляхи модернізації обласної школи-інтернату, поступово перетворюючи його на сучасний освітній заклад і затишний дім для вихованців. Починаючи з 2003 року, в школі відкриваються класи для дітей з вадами розумового розвитку. Тому сьогодні діяльність усього педагогічного колективу спрямована на створення комфортних умов перебування учнів, які потребують не тільки соціального захисту, а й медичної та психологічної допомоги.
Окрім навчального процесу в школі приділяється велика увага розвитку особистості кожної дитини, її творчих здібностей. Кожна дитина індивідуальна. Деякі займаються різьбленням по дереву, хтось малює. Проходять виставки поробок з різноманітних матеріалів. Постійно проводяться культурні заходи до різних свят, концерти, спортивні змагання тощо.
Основними напрямками діяльності педагогічного колективу стали:
- єдність навчальної та позаурочної творчої діяльності;
- особистісно - орієнтований підхід під час організації навчально-виховного процесу;
- спільна творчість педагогів та учнів.
Сьогодні в школі навчається 91 учень. Найменшим вихованцям тільки по три роки. Для них навчання проходить в ігровій формі у спеціально облаштованих класах. Більшість учнів після здобуття середньої освіти вступають до вищих навчальних закладів. Найбільший термін навчання для учнів цієї спеціальної школи — 15 років.
Під час вибухів, які сталися у 2015 році, будівлі Сватівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату дуже постраждали. Внаслідок вибухів були пошкоджені дахи, вікна, стіни приміщень, не кажучи вже про меблі та устаткування. Ця жахлива подія відбулася під час осінніх канікул і на деякий час дітей, які позбавлені батьківського піклування, відвезли до школи-інтернату в м. Кремінна. Хоча на відновлення будівель пішло два роки, навчальний процес не був зупинений.
«Сьогодні школу майже повністю відновлено, завдяки спільним зусиллям будівельників, військових, вчителів, батьків, — розповідає директор Юрій Миколайович. — Навіть допомагали старші учні. Наразі у навчальному корпусі повністю відновлені два з трьох поверхів. У тяжку хвилину підтримку та допомогу надавали не тільки сватівчани, а й мешканці та організації з інших міст України, закордонні меценати. Також зазначу, що вже третій рік поспіль до нашого закладу на день Святого Миколая львівські та сватівські волонтери привозять багато подарунків. Завдяки небайдужості благодійників сьогодні у актовій залі є ноутбук і переносні колонки. Ми отримали багато іграшок та засобів гігієни. Інші благодійники подарували школі устаткування для двох кабінетів — біології та інформатики».
Педагогічний та учнівський колективи пишаються історією рідної школи та творять історію сьогодення, про що свідчать стенди «Шкільна родина», «Світ спорту». Гордістю школи є випускниця Ольга Доброва, яка була у складі збірної України з баскетболу та брала участь у Дефлімпійських іграх 2009 року, які проходили у Тайвані.
І ще вражає велика кількість кімнатних рослин не тільки в навчальному корпусі, а й в кімнатах для проживання. Акуратно заправлені ліжка кожної дитини, на яких чекають улюблені іграшки. В кожному житловому блоці є дитяча ігрова кімната, душова та кімната для відпочинку.
На вихідні та канікули діти їдуть по домівках, окрім дітей-сиріт. Такі діти на канікулах їздять подорожувати різними містами України. Деякі з них їздили проживати в американські сімї. Раніше вихованці завжди їздили відпочивати на Чорне море.
За словами директора, звичайно, в закладі є і проблеми, але педколектив завжди їх вирішує. Головне, щоб все йшло на користь дітям, які мають отримати всі навички для повної адаптації у суспільстві після закінчення школи.
Підготувала Наталія Світлична