У жовтні Верховна Рада ухвалила Закон про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів, так звану медичну реформу, провадження якої розраховано до 2020 року. Одиниці, хто читав цей закон повністю, але ми вже скептично ставимося до нього.
Ні для кого не секрет, що тривалість життя українців у середньому на 10-12 років нижча, ніж у європейських країнах. І велике значення для виправлення такої ситуації має надання якісних медичних послуг. За статистикою, половина громадян взагалі не звертаються до лікарень через брак коштів у сімейному бюджеті. В той же час кожен працюючий сплачує податки, які йдуть і на медицину. Але чомусь у наших лікарнях вважають, що безплатними є тільки послуги лікарів, а все інше платне. Харчування в лікарні безплатним теж можна назвати з великою натяжкою, бо на 8 гривень у день дуже не розженешся. Усі медпрепарати, крапельниці, шприци, бинти, вату і, навіть, спирт потрібно купити самому. А коли хтось скаржиться на неякісне лікування, то відразу чомусь «губиться» медична картка пацієнта, без якої практично неможливо нічого довести. Ми вже не кажемо про традиційні «презенти» медперсоналу.
Ми звикли, що керівництво лікарень завжди киває на нестачу коштів, яких ледь вистачає на зарплату лікарям та оплату енергоносіїв. Мабуть, у кожного з нас виникає логічне запитання – чому так виходить і куди йдуть наші з вами податки?
За даними Міністерства охорони здоров'я України, середній внесок українського домогосподарства (сім'ї) в систему охорони здоров'я в минулому році склав 4580 грн. Зважаючи на ці дані, кожній сімї мали б надати медичних послуг на суму 100 тис. грн. Чи отримав хтось із нас безплатні медичні послуги на таку суму? І це тільки офіційна статистика. Насправді «безкоштовна» медицина забирає у нас набагато більше - у вигляді хабарів, «благодійних внесків», платних аналізів, додаткових послуг, лікувально-аптекарських схем і непотрібних ліків, які масово купуються в аптеках, але насправді нас не лікують.
Українська медицина загалом вже давно «дістала дно», і що б там не казали опоненти стосовно нової медичної реформи, натомість можна сказати одне – гірше ніж було, вже не буде.
У 2018 році нова модель фінансування охорони здоровя запроваджується на первинній ланці меддопомоги – за нею працюватимуть сімейні лікарі, терапевти, педіатри. На інших рівнях – вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) вона буде запроваджена поступово до 2020 року. Жодних змін у медичному обслуговуванні людей на цих ланках - у лікарів-спеціалістів, в лікарнях, спеціалізованих медзакладах – з наступного року не відбудеться. Тому розглянемо основні зміни у первинній ланці.
за пацієнтом»
Замість фінансування медзакладів (тобто ліжко-місця) держава буде оплачувати фактичну надану медичну допомогу конкретному пацієнту. Тобто всі будуть лікуватися на рівних умовах з безкоштовним наданням медичних послуг та безкоштовними ліками, перелік яких затверджується Кабміном. Таким чином держава гарантуватиме, що кожному громадянину, який звернеться до сімейного лікаря, буде надано допомогу безкоштовно. А лікар гарантовано отримає гроші від держави за свою роботу, згідно з встановленим тарифом, незалежно від того, де він працює – у великому місті чи сільській місцевості. Фінансування ж медичного закладу не залежатиме від фінансової спроможності місцевої громади чи прихильності місцевих чиновників. Воно залежатиме виключно від кількості громадян, яким в медзакладах надали допомогу.
У свою чергу, місцеві громади мають всі можливості для розвитку медичних закладів, адже вони залишаються їх власниками. Завдяки децентралізації місцеві бюджети матимуть достатньо коштів для того, щоб покращити медичну мережу, створити належні умови для роботи лікарів, відремонтувати дороги до амбулаторій, оплачувати додаткові медичні послуги для мешканців громади.
Перехід на нову систему фінансування буде поступовим, на перехідний період частково буде збережено діючу систему фінансування медзакладів – через субвенцію місцевим бюджетам, як це відбувається зараз.
Що потрібно
зробити з 2018 року кожному українцю?
З наступного року кожному українцю потрібно буде обрати свого сімейного лікаря, терапевта, педіатра і підписати з ним угоду на медичне обслуговування. Це може бути лікар, який працює в поліклініці, амбулаторії, приватній лікарні (якщо вона підписала договір з Національною Службою Здоровя України), або має власну практику. Це не займе багато часу. Просто під час прийому (коли в такому прийомі виникне необхідність) лікар запропонує пацієнтові підписати папери. Але, якщо лікар громадянина не влаштовує, у будь-який момент договірні відносини можна буде перервати.
Причому обрати лікаря людина може незалежно від місця своєї прописки. Якщо ви вже маєте лікаря, який вас влаштовує, ви можете підписати угоду з ним, якщо ні – запитайте рекомендацій у друзів, знайомих, або прийдіть до свого дільничного лікаря і поспілкуйтесь з ним, можливо, він вам сподобається. Лікар не має права відмовити вам у підписанні угоди, винятком є лише випадки, коли він вже має більше 2000 пацієнтів.
Тривалість часу, впродовж якого потрібно укласти угоду з лікарем, не обмежена. Змінити свого лікаря ви можете в будь-який час, якщо знайшли кращого спеціаліста, або, наприклад, змінили місце проживання.
Допомога лікаря первинної ланки, що повністю оплачується державою, включає: консультації лікаря необмежену кількість разів, профілактичні огляди, базові аналізи, направлення до лікарів-спеціалістів, видачу довідок та листів непрацездатності. Окрім того, сімейний лікар призначає та виписує рецепти на доступні ліки, які можна отримати в аптеці безкоштовно або з незначною доплатою, їх перелік затверджується Кабміном і буде поступово збільшуватись. Якщо лікар вимагає гроші з пацієнта, громадянин має право звернутись зі скаргою на нього до НСЗУ (Національна служба здоровя України) і піти до іншого лікаря.
Чому нову медичну реформу намагаються дискредитувати? І кому це вигідно?
За що платитимуть українці під час лікування, а які медичні послуги будуть отримувати безкоштовно ми проінформуємо у наступних випусках «Голосу громади».
Підготувала Наталія Світлична