Помолимося за мир в Україні. Новини Голос Громади

14 жовтня, коли Православна церква вшановує свято Покрови Божої Матері, у стінах Сватівського храму Покрови Пресвятої Богородиці звучали радісні піснеспіви та молитви до Богородиці із вдячністю за заступництво. До престольного свята сватівські парафіяни ретельно підготувалися. Церква та образи були прикрашені не тільки святковими рушниками, а й прекрасними осінніми квітами – хризантемами.

Громада храму разом з численними священнослужителями вкотре зустрілись у цей світлий день, щоб відзначити храмове свято та помолитись про мир і допомогу від Всевишнього.

Згідно з традицією, в цей день було здійснено чин освячення води та окроплення вірян.

Божественну літургію провели архієпископ Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної церкви Ігор Ісіченко. Владиці співслужили настоятель Сватівського храму, протоієрей Дмитрій Романків, ієрей Олег Усов з Купянщини та пан Вадим Приходченко – голова Краявого братства апостола Андрія Первозваного УАПЦ з м. Харків. Разом із ними молились православні сватівчани та гості міста.

Під час Богослужіння було піднесено молитву за мир в Україні та за здоровя українських військовослужбовців, які цього дня відзначали своє професійне свято.

Хочеться відзначити, що відвідання Владикою Ігорем цього дня Сватівщини – велика честь та знаменна подія як для усіх православних сватівчан, так і особисто для протоієрея Дмитрія. Я поцікавилася біографією архієпископа Харківсько-Полтавської єпархії УАЦП Ігоря (при народженні - Юрій Андрійович Ісіченко) і хочу відзначити, що вона заслуговує на велику шану та повагу. Виявляється, рід Ісіченків походить з українців Правобережжя, що оселилися на Слобожанщині. В той же час народився він у Башкирії в родині будівельника. Після народження Юрія у 1956 році родина Ісіченків повертається до Балаклії. Там він навчався в середній школі № 2, працював столяром, коректором районної газети. Потім навчався на філологічному факультеті Харківського державного університету (спеціальність — українська мова та література). Після закінчення працював викладачем української мови та літератури в середній школі № 6 м. Балаклія. А з лютого 1981 р. — викладач (згодом доцент) кафедри історії української літератури Харківського державного університету — пізніше Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. З 2006 р. веде курс «Українське літературне бароко» в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (Київ). 1987 р. захистив дисертацію на ступінь кандидата філологічних наук «Києво-Печерський патерик в історико-літературному процесі XVI—XVIII ст. на Україні». Наукові дослідження його присвячені поетиці середньовічної та барокової прози, історії церкви, православній аскезі. Автор десятків публікацій з проблем духовного життя, суспільної ролі церкви. Спеціалізується на вивченні історії української літератури Х-XVIII ст., шевченкознавстві, взаємодії літератури та релігії, історії християнства. Нагороджений Орденом «За інтелектуальну відвагу» (2008 р.).

Ігор Ісіченків дуже толерантна та інтелігентна людина. Під час приватної розмови Владика зауважив, що з усіх храмів на свято Покрови найбільше йому подобається перебувати на Сватівщині. За його словами, це слобожанське місто перебуває під захистом Пресвятої Богородиці завдяки зусиллям отця Дмитрія та православної сватівської громади.

Храмові свята дають можливість широко спілкуватися не лише родичам, які мешкають в одному населеному пункті, а й тим, хто живе далеко. Їздили в гості, відвідували близьких. Приймати у цей день гостей вважалося справою честі.

За українським звичаєм обідали після церковної відправи. Сватівські парафіяни разом із козаками на відкритому вогні зварили куліш, щоб вистачило пригостити всіх гостей. Цього дня у церкві зробили «складку» — спільну трапезу. Для цього знесли продукти і готові страви, накрили столи й частували всіх присутніх. Якщо свято припадало на середу чи пятницю, вживали пісні страви, а як на інший день тижня, то не постилися.

Не обійшлося без розваг і для діточок. Кожен бажаючий мав змогу покататися верхи на конях, а допомагали дітям представники Сватівського спортивного клубу «Юнацька слобода» Микола Михайловський та Юрій Гнєдін.

Цього дня всі українці молитовно просили у Пресвятої Богородиці миру, добра, суспільної злагоди для любої нашої Батьківщини, здоровя, доброботу й щасливого майбутнього для рідного народу.

Наталія Світлична

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

Помолимося за мир в Україні

Помолимося за мир в Україні фото:

Опрелюднення проектів рішень

Які проблеми сьогодні вирішуємо і що плануємо зробити

Новини кримінальні

Захистили проектів на 22,5 мільйони гривень

Минулого тижня до нас завітали Литовці!