У вересні 1988 року за моєю заявою з посади інспектора шкіл Райвно я була переведена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи у СШ №8 (тепер ЗОШ №8 І-ІІІ ст. навчання). У школі я пропрацювала до вересня 1993 року, а потім знову була переведена інспектором Райвно.
Раніше ця школа була відомчою і йменувалася 38-а середня залізнична школа, а у 1960 році була передана до Міністерства освіти і стала СШ №8 та розташовувалася по вул. Весела (теперішнє приміщення ЗОШ №2 І-ІІІ ст.). Та після побудови нової типової шкільної будівлі на кв. ім. Луначарського (тепер кв. Мирний) СШ №8 обєднали зі школами №3 та №4, де навчалися вже більше тисячі учнів.
Поруч з новою школою були розташовані великий житловий масив, районна лікарня, стадіон «Нива», зупинки двох кільцевих автобусів (№1 та №2), проїзд у яких для учнів був безкоштовним, таким чином створювалися кращі умови для роботи цього навчального закладу. Це врахував і колишній перший заступник голови райради Б.В. Манін, коли обирав проект та місце забудови, а в подальшому він став першим директором школи №8.
Триповерхова будівля із портиком усередині, з типовими навчальними кабінетами, спортзалом, актовою залою, бібліотекою, медичним кабінетом та кабінетом для обслуговуючого персоналу, роздягальнею у вестибюлі для кожного класу окремо, комфортні умови для навчання і виховання. Для великої кількості учнів були розроблені спеціальні маршрути для пересування під час переходу до предметних кабінетів і відпочинку на перервах, щоб уникати штовханини і травмування під час скупчення дітей.
До мене у школі працювали заступниками директора з навчально-виховної роботи досвідчені вчителі З.І. Северіна, С.В. Мумрій у 5-11 класах, а у 1-4 класах — Л.С. Головня. Таких класів було одинадцять і розташовувалися вони окремо у східній частині приміщення на трьох поверхах з денним відпочинком (сон).
Двадцять три класи було з 5-х по 11-ти по 3-4 паралелі, що створювало певні труднощі при складанні розкладу уроків, особливо коли вчитель-предметник хворів і треба було його замінити, адже діти переходили до предметних навчальних кабінетів. Але, не незважаючи на певні труднощі, за неділю до початку нового навчального року шкільний розклад завжди був готовий.
На першому поверсі знаходилося чотири учбових кабінети з української мови та літератури — відповідальними були Т.І. Королько, З.І. Северіна, О.М. Корнюшина, О.М. Сердюк. Також були чотири кабінети з російської мови та літератури — відповідальні С.В. Мумрій, Т.О. Журба, Г.Л. Шевцов, Н.І. Плясуля. Також цими кабінетами користувалася Н.І. Хомякова. На другому поверсі були кабінет директора і вітальня (де працювала секретар-діловод Т.І. Кошова), а також кабінет заступника директора і методкабінет, 2 кабінети історії (відповідальні Т.К. Гогіна і О.М. Сердюк). У цих кабінетах викладав вчитель історії В.О. Довбня за сумісництвом, бо працював методистом Райвно. На 2-му поверсі знаходилися і кабінети з англійської мови (відп. О.П. Злобіна), географії (відп. Т.М. Фесенко), біології (відп. А.І. Кривошея), а в торці коридору розташовувався кабінет математики (відп. А.М. Сайко). Також цим кабінетом користувалася вчитель фізики О.О. Чумак. На третьому поверсі був кабінет фізики, де працювали вчитель В.М. Лаврушко разом із лаборантом Г.М. Кашурою та кабінет хімії, де навчали дітей В.О. Гайдидей разом із лаборантом А.М. Брайловською. У кабінеті іноземної мови працювали вчителі Н.М. Зубенко, А.М. Стєхіна, О.О. Перепелиця, Н.Т. Полякова. На цьому ж поверсі були три кабінети з математики (відповідальні вчителі Г.О. Данилова, О.М. Овчаренко, Т.І. Кравчук), кабінет компютерної техніки (один із перших у школах Райвно), за який відповідав вчитель В.М. Лаврушко.
Вчителями у молодших класах на той час працювали М.І. Росавська, С.О. Северіна, А.П. Григоренко, Н.М. Запара, Л.Т. Шаповалова, Н.О. Міщенко, Л.В. Кісельова, В.П. Шевченко.
Музику і спів у 1-6 класах викладав В.В. Стефанчишин, а малювання – А.Д. Бувальцев.
Спортивним вихованням учнів у спортзалі (іноді по два класи одночасно) займалися вчителі В.С. Полупан, А.І. Таранченко, В.І. Пономарьов. Навесні та восени, а іноді і взимку (дивлячись по погоді) уроки фізкультури проводилися на стадіоні «Нива», а також тут проводилася майже вся позашкільна спортивна робота.
Окремо від головного приміщення школи знаходилося типове приміщення з трудового навчання, де був увесь необхідний інструмент і обладнання для кожного учня. У приміщенні були окремі класи для дівчат та хлопців. Уроки праці для хлопчиків проводили вчителі С.Ф. Павленко та М.О. Смалько, а для дівчаток – О.С. Дзюба та О.М. Житло. В цьому ж приміщенні знаходився учбовий кабінет з військової підготовки (НВП), де педагогами працювали І.М. Циганков та С.О. Ілляшов, а тир знаходився у підвалі центрального приміщення.
На третьому поверсі школи розташовувалися бібліотека з читацькою залою та кімнатою, де зберігалися книжки: підручники, довідкова та художня література тощо. Завідувала бібліотекою аж до виходу на заслужений відпочинок В.І. Перетятько — професійний спеціаліст, віддана своїй справі.
Їдальнею користувалися всі учні за графіком. Їжа була дуже якісною, різноманітною, випадків отруєнь у дітей ніколи не було.
Для порядку і безпеки було організоване чергування учнів старших класів як на уроках, так і на перервах. У кожному класі чергові учні після уроків прибирали, мили підлогу, а оцінку прибиранню виставляли учні з чергового класу по школі. Підсумки цієї роботи підводилися під керівництвом заступника директора наприкінці кожного тижня та оприлюднювали їх у актовій залі під час шкільних зборів, де лунали слова подяки для старанних учнів, а також говорили про недоліки. Все це робили самі учні.
На подвірї школи кожен клас впорядковував свою ділянку. Учні висаджували дерева, опікувалися квітами. На території школи, як і у самому приміщенні, завжди було охайно і прибрано. Слідкував за комунікаціями та виконанням усіх технічних робіт завгосп С.М. Доценко, який і сьогодні працює в школі. Він завжди відповідально ставився до своєї роботи, тому у шкільних кабінетах, у коридорах та вбиральнях був порядок. Якщо іноді траплялося, що хлопці покурювали надворі, то це ніколи не проходило повз очі завгоспа, за що порушники потрапляли на «прийом» до директора чи його заступника.
Медпрацівник О.І Таран уважно слідкувала за станом здоровя дітей, своєчасно робила щеплення, надавала первинну медичну допомогу, а за потреби відправляла до лікарні.
Та найголовнішим завданням педколективу було вдосконалення навчально-виховного процесу на уроках і позакласній роботі, до якого прагнули всі педагоги. Усі вони мали вищу спеціальну освіту, своєчасно проходили курси перепідготовки при Інституті вдосконаленні вчителів у м. Луганськ, атестацію.
Більшість з них мали першу та вищу категорію, статус старшого вчителя, вчителя-методиста. У школі працювали та працюють вчителі, відзначені освітянськими нагородами «Заслужений вчитель УСРС» та «Відмінник народної освіти України».
У процесі викладання вчителі використовували передовий досвід педагогів Кіровоградщини, Ліпецька, Алчевська, Луганська, суть якого полягала у комплексному підході до навчання та виховання школярів, широкого втілення у життя метод психологічного, індивідуального підходу до кожного учня. З цією метою діти паралельних класів ділилися на підгрупи на уроках, де йшло «вирівнювання» знань. Цей метод спонукав навіть самих слабких працювати і оволодівати предметом. Памятаю як блищали очі таких дітлахів у мене на уроці, коли їм приділялася належна увага. На жаль, цей метод проіснував недовго, бо за ним впроваджувалися все нові й нові. Ніколи вчителі не рахувалися з особистим часом, призначаючи після уроків додаткові консультації та заняття, а про додаткову платню взагалі не було й мови.
На базі СШ №8 майже щороку проводилися обласні наради керівників відділів освіти, шкіл, якими керував перший заступник обласного відділу освіти Микола Олександрович Погрібняк. Вчителі Сватівської СШ №8 завжди отримували високу оцінку своїх відкритих уроків, яку надавали керівники під час обговорення. Про плідну, творчу класну та позакласну роботу завжди свідчили результати районних та обласних олімпіад, спортивних змагань, змагань з трудового та військово-патріотичного виховання, туризму тощо. Школярі і команди школи завжди отримували призові місця на таких змаганнях як «Зірниця», «Орлятко», «Старти надій» та інші.
В той же час діти охоче відвідували і гуртки Будинку піонерів, де творчо працювали організатори позакласної та позашкільної роботи школи Т.М. Тішакова, О.О. Перепелиця, Н.О. Павленко. Зустрічі з ветеранами Другої світової війни, медичними працівниками і службовцями міліції, випускниками школи, куточки трудової та бойової слави, музейна кімната Т.Г. Шевченка (відп. З.І. Северіна) мали велике виховне значення для підростаючого покоління. Самовіддана, плідна праця вчителів школи завжди мала «вінець слави» наприкінці кожного навчального року, бо випускала до десятка медалістів з золотою та срібною медалями, які завжди підтверджували свої знання під час навчання у вищих навчальних закладах.
Великим досягненням СШ №8 стало і те, що чимало випускників залишалося працювати у рідному місті та районі, самовіддано і творчо долаючи всі життєві негаразди і сьогодні вони працюють для людей і підростаючого покоління. Це Є.В. Рибалко – міський голова, О.П. Юхновець – керівник відділу освіти, Т.І. Королько – директор ЗОШ №8, яка свого часу закінчила ВУЗ із відзнакою, О.В. Віник (Шкута) колись закінчила школу із золотою медаллю, а сьогодні працює зав. кардіологічним відділенням РТМО, В.М. Потапенко – керівник Моторвагонного депо, Я.В. Жирова – керівник дитсадка «Малятко», С.О. Северіна і Н.О. Міщенко – вчителі ЗОШ №8, О.С. Глущенко – заступник директора Сватівського пенсійного фонду, О.С. Сердюк та Н.О. Малоштан – відповідальні працівники Сватівського УСЗН, І.В. Бєлік – керівник райавтодору та багато інших.
Часом змінювалися керівники школи. Вже немає з нами її першого директора Б.В. Маніна. Сім років відпрацював його наступник В.М. Принь, які докладали власні сили та енергію у збереження та примноження кращих традицій школи. З 1996 року і по теперішній час працює директором школи Т.І. Королько. ЗОШ №8 за рейтингом завжди була в числі кращих шкіл Луганської області за різними показниками. Кожного року шкільний заклад знову і знову відкриває свої двері, щоб зустріти сотні учнів. Педагогічний колектив турбується про дітей, про їхній рівень обізнаності, а учні набираються розуму, аби підкорити чергову сходинку до вершини знань.
А. Охрімчук – ветеран педагогічної праці
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
