Всі статті добрі, окрім однієї - некролога

Мы попросили Сватовского городского голову Евгения Рыбалко прокомментировать статью в газете «Сватівські відомості» № 43/312 за 26 октября 2011 года, которая называлась «Мне стыдно, что я за вас голосовал!». Его ответ был следующим:

Прокомментировать… А какую статью? Ни один выпуск «СВ» не оставляет Рыбалко или горсовет без внимания. По мнению «Ведомостей», везде все замечательно: пенсия выплачивается вовремя, за землю рассчитались, паи честно выплачены, людей лечат хорошо и бесплатно. А стыдно кому — Крюкову или Лысюку? Похоже, обоим. Один работает в Харькове, судя по всему, успешно, и в моих услугах не нуждается.

    Другому же, ликвидатору сватовских предприятий, вице-помощнику нардепа Лысюку я поручить никакую работу не имею права. А сплетни собирают все сватовчане. Так что, уже начали каяться за статьи, где несправедливо и лживо были обижены многие земляки? Конечно, должно быть стыдно.
    Говорят, стыдно за то, что голосовали за Рыбалко? Честно говоря, порой я и сам себе не нравлюсь, ошибки стараюсь исправлять. И не стыжусь того, что никому не завидую, работаю, врагов у меня нет, кроме курения. 
    Кстати, если кому интересно: у нас нормальные деловые отношения с главой администрации В. Мормулем. Последний раз общались 1 ноября 2011 года. Затронули многие вопросы. Не пытайтесь умышленно нас поссорить. Мы сами в состоянии разобраться в наших отношениях и без лишней помощи. Лысюк 10 месяцев метался между мной и Мормулем, выпрашивал любую должность. Мне говорил о недостатках Владимира Владимировича, ему — о моих. Готов был выполнять любую работу, был со мной во всем согласен, поддерживал, но как только получил от ворот поворот, сразу изменил мнение, сразу стал “честным и принципиальным”.

    Поражает еще один нюанс — это то, что он представлял интересы «Батьківщини», их представитель баллотировался в городские головы, а Лысюк голосовал за меня, то есть, против своего кандидата. Вот где предательство и лицемерие, однако, учит других уму-разуму. Ну да ладно, это все мелочи, болтовня. Я жду конкретных предложений и действий.

    Хочешь ОСББ — пожалуйста, личным примером создавай, будем помогать. Надо учиться любить жизнь. Злоба, желчь только вредят здоровью. А для молодого человека с определенными амбициями это даже опасно. Могут поменяться ориентиры. 
Не рвите душу. Будьте здоровы.

Подробнее по этому вопросу — секретарь  городского совета Александр Звягольский

    Андрію Олександровичу, сором — це дуже добре. Якщо у людини є сором, то вона не втрачена для суспільства. Але, на мою думку, сором повинен бути завжди, а не тільки тоді, коли вигідно його продемонструвати. Гадаю, Вам також соромно і за ганебну участь у роботі передвиборчого штабу під час виборів Президента України у 2004 році? Це що стосується сорому.
    А тепер спробую пояснити ситуацію, яка виникла стосовно Вашого виключення зі складу виконкому і тієї «бурі у стакані» з приводу того, що Вам не надали слово і Ви не мали можливості продемонструвати свою позицію. 

    І ось раптом під час засідання сесії депутати Рибалкін О.М. та Кузовеніна Н.К. висловили претензії до головуючого: чому це Крюков А. не запрошений до зали і не має змоги викласти свою позицію. Є.В. Рибалко пояснив, що позиція Крюкова А. зрозуміла та чітка, і з ним не один раз з цього приводу розмовляли. На цьому, як кажуть, і закінчились дебати. Депутати прийняли рішення про зміни у складі виконкому. Але ж, Андрію Олександровичу, Вам потрібно штучно підбурити ситуацію і з мухи зробити слона.
У черговому номері «СВ» друкуєте свій коментар. Заголовок, звісно, кричущий і з політичним підтекстом: «Мне стыдно, что я за вас голосовал! Вынужден писать в газете, потому что не дали слова на сессии».
На перший погляд — неподобство: як це так, не дали слова і не дають такому принциповому журналісту викласти свої критичні погляди. Я і сам обурювався, коли мені на сесії райради не дали змоги виступити. Але давайте без емоцій розглянемо, у чому справа. На відміну від Крюкова А.О., я був присутнім на засіданні сесії, я завчасно подав заяву про виступ, а він, навпаки, був відсутнім на сесії. Хто знає, яким чином можна надати слово людині, коли її немає у залі, і вона на цьому не наполягає? В залі засідань були присутні два кореспондента газети «СВ» без всіляких перешкод.

     Отак би і Ви — зайшли і сіли. Подали б заяву про надання слова і при розгляді Вашого питання вийшли до трибуни, або з місця розказали у рамках регламенту все, що стосується цієї справи. Навпаки, нічого цього не було зроблено. Пізніше я запитував у своїх опонентів про правові підстави виклику Крюкова А.О. Відповіді не отримав. Гадаю, деяким депутатам раптом захотілося, щоб присутні послухали Крюкова А.О., але ні міський голова, ні я, ні інші депутати не можуть передбачити, що коїться у голові ініціаторів такої пропозиції (запросити на сесію Крюкова А.). Повторюся: під час засідання комісій ніхто із депутатів не виказав потреби у спілкуванні з Крюковим. Людина висловила своє бажання не працювати, що тут незрозумілого?

    Незайвим буде нагадати, що склад виконкому затверджується радою за пропозицією міського голови. Як бачите, у питанні, чому Крюкову А.О. не дали слова, все ясно і прозоро. І якщо можна сказати одним реченням, то воно таке — не дали слова тому, що він був відсутній у залі засідань. Не запросили тому, що його виступ необов’язковий і не передбачений законодавством. Маєш бажання — працюй, не маєш — до побачення, все дуже просто.
    Висловлювання Рибалкіна О.М. про те, що депутати помстились Крюкову А.О. за його критику, також не має ніякої логіки і таке ж надумане, як і інші Ваші аргументи. Що це за помста, коли тебе позбавили можливості на добровільних засадах працювати? Тобто позбавили зайвого «головного болю». Навпаки, якби депутати мстилися Крюкову А., вони на другій сесії не голосували б за його включення до складу виконкому. А так депутати включили його до складу виконкому, тільки працюй, Андрій Олександрович. Ніколи ні від одного депутата я не чув пропозиції про застосування санкцій або інших дій до Крюкова. Ніколи, до 18 жовтня, у залі засідань прізвище Крюкова А. не лунало. 
    На жаль, Андрій Олександрович з 11 засідань виконкому був присутнім лише на двох. Знаючи, що у нього мало часу, одразу, ще під час формування виконкому, відмовився б від такої пропозиції, а так надав свою згоду, а в роботі не приймав участі. Дійсно, ми погоджувалися з тим, що Андрій Олександрович постійно відпрошувався із засідань. У нього завжди були причини не з’являтися. І що у такому разі повинен був робити міський голова? Якщо у Андрія Олександровича поважна причина, то все рівно він не з’явиться.
     На мою думку, причина виходу із складу виконкому інша. Вона теж дуже проста. Одне діло писати і критикувати міську раду за підвищення тарифів та зборів, штрафування громадян міста за порушення правил благоустрою, відсутність тротуарів, світла на вулицях, якихось там нюансів на сесії та інші недоліки у роботі міської ради, а інше діло — бути причетним до цього. Наприклад, надрукували в газеті «СВ» якийсь критичний матеріал. А інші запитають: а де ж Ви були, Андрію Олександровичу? Ви ж член виконкому, чому не втрутились, чому промовчали і відсиджувалися, що Ви особисто зробили, щоб такого не було? І що у такому разі робити принциповому журналісту, як виправдатись? Сказати, що був відсутній на засіданні? Так це тільки один раз, а про інші рази що казати? Ось Андрій Олександрович і вирішив відсторонитися від кропіткої і невдячної роботи у виконкомі, заявивши про свою незгоду з кадровою політикою міського голови та про невиконання ним передвиборчих обіцянок.
     Якщо запитати, то претензії Андрія Олександровича полягають у тому, що не звільнений з посади Верещагін В.Г., призначений на посаду Беденко І.В. — і все. На думку Крюкова А., у цьому і полягає невиконання передвиборчих обіцянок. Зверніть увагу — у Крюкова А.О. претензії не до соціально-економічного розвитку міста, не до інших важливих напрямків розвитку міста, а до кадрових питань. На мою думку, більшості сватівчан взагалі нецікаві питання, хто головний редактор газети «Гг», хто керує «Благоустроєм». Не думаю, що ці питання вплинуть на життя громади. Андрію Олександровичу, може, це Ви комусь обіцяли посаду головного редактора? Але Євген Вікторович нікому ніяких посад не обіцяв. Скажіть, будь ласка, чому Верещагін В.Г. за те, що раніше критикував Рибалка Є. В., повинен бути звільнений з роботи, а Ракітіна О., яка критикувала Кривоноса С.І., не повинна? Ви ж так відстоюєте її права. Що за вибірковість у прагненні до справедливості? Це перше.
    Друге: чому ні Рибалко Є.В., ні я ніколи Вам не диктували своїх вимог, ніколи від Вас не вимагали якихось дій і кадрових призначень? Чому Ви вимагаєте від міського голови прийняття кадрових рішень? Він міський голова, і він відповідає за всі добрі й погані справи, навіть якщо він до них і не причетний. Спір і дискусії були, але якихось ультимативних, відкритих потурань — ні. Так чому Ви у категоричній формі дозволяєте собі вимагати від мера прийняття кадрових рішень? 
    Я думаю, що Ви, Андрію Олександровичу, підхопили вірус «зіркової хвороби». Якось у газеті Ви заявили, що «водрузили Рибалко Е.В. мером города». Андрію Олександровичу, Євген Вікторович став міським головою виключно завдяки вибору сватівчан. Виключно ним він і полишить цю посаду. Не принижуйте земляків і не переоцінюйте свої можливості. А то у мене виникає питання: чому це Ви Рибалка Є. «водрузили», а себе не змогли (маю на увазі Вашу поразку під час виборів до обласної ради)? Гординя — це великий гріх.
Тепер щодо звинувачень у нашій брехні. Андрій Олександрович, пригадайте, будь ласка, скільки разів я особисто з Вами обговорював так звану тему Верещагіна В.Г. Неодноразово, а останнього разу на лавці біля міської ради, приблизно у червні місяці, Ви ще мене пригощали морозивом. Ви добалакалися до того, що пропонували взагалі закрити газету «Голос громади». Пригадали? До тих людей, які там працюють, куди вони підуть і як будуть годувати сім’ї, Вам не було ніякого діла. Ви пропонували нам займатись свавіллям, звільняти людей на тій підставі, що вони були за Шерстюка М.О. Хочу особливо відзначити, що мер міста не живе помстою, не звертає уваги, хто і за кого голосував, допомагає всім: і тим хто за нас, і тим хто проти, і ніяких виключень не робить. Так чому Ви кажете, що з Вами ніхто не розмовляв? Ось після Вашого демаршу — дійсно, ніхто не розмовляв. Але мер міста, коли на сесії казав, що з Крюковим А. розмовляли, мав на увазі попередні розмови. Ніякої потреби у подальших розмовах не було. Що, Ви змінили б свою позицію? Ніхто нікого не буде умовляти, просити і таке інше.
    Андрію Олександровичу, ну яка може бути боязнь у міського голови або у мене перед Вами? Що Ви можете такого сказати «лишнего» на сесії у присутності не більше ніж 40 - 50 людей? Навіщо Ви напускаєте туману і перебільшуєте своє значення у суспільстві? Люди будуть вважати, що Ви дійсно щось про нас знаєте крамольне і мовчите, а ми боїмося. Ви що, шантажист? Начебто, окрім засідання сесії, у Вас іншої можливості немає. Ви володієте газетою і завжди, при бажанні, можете розповісти, розповідали і будете розповідати те, що вважаєте за потрібне, не чекаючи засідання сесії. Це Ваш хліб. Добре запам’ятайте, що ніхто нікого і ніколи не боявся і не боїться. Всі добре розуміють: якщо не писати про дні народження, смажених поросят, хто, де, коли і з ким, то і газету читати ніхто не буде, а тому і грошей не буде на нову машину та квартиру. 
Пишіть на здоров’я, бо всі статті добрі, окрім однієї – некролога.
З повагою — О.В. Звягольський