Просимо Вас, як очільника Луганської області, втрутитися в непросту ситуацію, яка склалася навколо памятки культурної спадщини церкви Свято-Різдва-Іоанна-Предтечі (охоронний №268 - Вр.) в с. Мілуватка.
Будівля церкви знаходиться в аварійному стані!!! Якщо не вжити термінових заходів по консервації найбільш небезпечних аварійних ділянок будівлі, то через декілька років буде пройдена «точка неповернення», і будівля церкви разом із безцінними раритетами, котрі збиралися більше ніж триста років буде втрачено назавжди!
Щоб не бути голослівними, додаємо до листа 24 фото, зроблені начальником відділу містобудування, архітектури та ЖКГ Сватівської РДА В.І. Усовим.
На даний час вся охоронна документація по церкві, згідно із законодавством України, є в повному обсязі. Серед документації є Охоронний договір на памятку культурної спадщини, укладений між відділом культури Сватівської РДА в особі Деркач Олени Анатоліївни та релігійною організацією «Свято-Різдва-Іоанна-Предтеченська парафія» с. Мілуватка в особі настоятеля храму протоієрея Максима (Коханова Максима Юрійовича), підписаний 13.12.2016 р. Церква взяла певні зобовязання по збереженню будівлі і майна, а от виконувати договір не збирається! (Копію договору додаємо).
Щоб у Вас, Юрію Григоровичу, склалася картина про життя нашої сільської парафії, до листа додаємо ряд статей із місцевої преси за 2011, 2013, 2016 роки.
Користуючись нагодою, висловлюємо подяку голові Сватівської райдержадміністрації М.Х. Мухтарову за допомогу у виготовленні охоронної документації по церкві.
Шановний Юрію Григоровичу! Хочемо звернути Вашу увагу ось на що. Золотий купол на церкві (нітридтитану напиленням по нержавійці), як і цегляну огорожу навколо церкви, допомогли відновити сільські фермери. У тих, хто бував у церкві вперше, складається враження, що о. Максим «крутиться як муха в окропі», шукаючи гроші на ремонт церкви. В той же час вже більше десяти років ми намагаємося самотужки врятувати нашу церкву, звертаючись до різних церковних, громадських, державних діячів. Назбирався не один кілограм переписки, а точніше – відписок мов під копірку, що «не можемо через закони та Конституцію України або через церковні канони» втрутитися у ситуацію. Серед дописувачів є В. Яворівський, Б. Олійник, колишні регіонали Тихонов і Єфремов, колишній генпрокурор Васильєв, О. Герасимюк, президент Ющенко, премєр Тимошенко, колишній голова Антимонопольного комітету Костусєв, голови СБУ, церковні сановники, колишні губернатори області тощо.
Наша церква нещодавно відзначила свій сторічний ювілей. В її стінах колись хрестився М.П. Мащенко – письменник, кіноакадемік, всесвітньо відомий режисер. У 30-х роках ХХ ст. у церкві служив (будучі заштатним кліриком) мученик за віру останню архімандрит Святогорської пустині (нині Лаври) Преподобний Трифон (канонізований в сонмі Святогорських святих). У 40-50-х роках ХХ ст. в Мілуватському храмі неодноразово служив Літургію мученик за віру, видатний церковний діяч, архієпископ Луганський Нікон (Олександр Петін). З 1932 по 1976 роки (за винятком десяти років та борів Кандалакші) служив митрофорний протоієрей о. Тимофій (Тимофій Семенович Павленко).
У 2017 р. виповнилося 110 років з дня народження о. Тимофія і 70 років, як він повернувся з таборів, тому у Сватівському районному краєзнавчому музеї до цих дат була присвячена виставка, яка діє й сьогодні. У 2012 році, напередодні Великодня, у нашій церкві обновилися дві ікони притвору Новгородське Знамення (літографія на папері), Бога Отця Саваофа, а у червні оновилася ікона Господа Ісуса Христа у лівому приділі (як і ікона Отця Саваофа намальована на полотні олійними фарбами. Також у лівому приділі оновилася Іверська ікона (чорно-біле фото). В серпні у правому приділі був виявлений нерукотворний образ князя Михаїла Тверського на склі (подібний, тільки Діви Марії, є в Покровському жіночому монастирі м. Київ). Й досі через байдужість о. Захарія (Ганущака) ці чудеса не признані церквою і широкому загалу не відомі!
В нашій сільській церкві бережеться память про останнього Писаря Ізюмського полку і про останнього Полковника Ізюмського полку. Вони обидва були піддані репресіям з боку імператриці Катерини ІІ. Останній полковник Федір Краснокутський у 60-х роках ХVІІІ ст. виступив проти військової реформи, звернувшись з листами до козацької старшини слобідських полків. Ці листи мали велике розповсюдження і в гетьманщині, і в землях Запорізького війська.
Під час СРСР церкву і могилу полковника Краснокутського було зруйновано вщент. Якщо внаслідок бездіяльності чи розгільдяйства нинішньої церковної влади розвалиться наша сільська церква, то знищиться і історична память про Писаря та Полковника.
Просимо допомогти у вирішенні цього нелегкого питання.
З повагою, жителі с. Мілуватка – С.А. Гнилицький, Г.І. Любар, М.В. Любар, К.М. Девятка, І.І. Бугайов, Г.Я. Бондарчук
P.S.: Під час особистого спілкування з парафіянами ми зясували, що церковна влада навмисно не приймає допомоги від парафіян, що тільки погіршує стан будівлі храму. На думку громадян, такі дії настоятеля храму можна пояснити тільки тим, що він не зацікавлений у збереженні однієї з найвідоміших культурних памяток Сватівщини.
Як видно із фотографій, Мілуватська церква переживає свої не найкращі часи. Дах давно прогнив і потребує капітального ремонту. Через дірки вода потрапляє безпосередньо у приміщення, де пооблуплювалися стіни та провалилася підлога. Незабаром у будівлі небезпечно буде збиратися парафіянам. А о.Максим, за словами мілуватчан, ще й звинувачує громадян у втручанні у справи церкви. А хіба церковний храм не належить усій громаді села? З давніх давен ці споруди будувалися за людські кошти і парафіяни завжди знаходили там прихисток у будь-яку скрутну хвилину. Сьогодні ж, за словами дописувачів, настоятель не робить нічого, щоб врятувати церкву.
Невідомо на які потреби йдуть усі пожертви. Вірогідніше, кажуть люди, церковна влада спеціально не виконує ремонт будівлі, аби була можливість знову і знову звертатися до меценатів. Іншого пояснення громадяни не бачать.
За законом місцева влада не має повноважень, аби втрутитися в ситуацію. Втім важелі впливу все ж таки є. Згадаємо Охоронний договір на памятку культурної спадщини, за яким районна влада має повне право вимагати від представників церкви та їхнього вищого керівництва виконання всіх взятих на себе зобовязань.
І ще на додачу. От тікають мілуватчани від питання обєднання зі Сватівською територіальною громадою і не розуміють, що всі проблеми краще вирішувати разом за участі всіх представників громади. От і виходить, коли у Сватовому церкви ремонтуються та будуються (заплановано будівництво храму Покрови Пресвятої Богородиці), в селах памятки архітектури, як і інші обєкти спільної власності, кинуті на призволяще.
Сподіваємося, що на цю проблему звернуть увагу не тільки районне, а й обласне керівництво. А поки що парафіяни сподіваються на допомогу губернатора.
Кор. «Голосу громади»
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
