Це свято є в українському календарі з 2008 року. На державному рівні його встановили з нагоди 1020-річчя хрещення Київської Русі, що, як відомо, відбулося у 988 році. Того року мешканців Києва хрестив князь Володимир Перший Святославович. Далі процедуру хрещення провели й в інших містах. Християнство стало масовою релігією на Русі, хоча далеко не всі одразу погодилися відмовитися від язичництва. Язичницькі традиції були настільки сильними, що християнству довелося буквально боротися за місце під сонцем.
До моменту хрещення у 988 році н.е. християнські ідеї вже потрапляли в язичницьке суспільство, але до проголошення християнства державною релігією про серйозне його поширення не йшлося. Лише статус схваленої державою віри дав християнству право і сили агресивніше боротися за душі громадян. Зважаючи на те, що до цього періоду на Русі вже були знайомі з різними релігійними течіями, Володимир Великий мав зробити вибір на віки, визначившись між християнством грецького чи латинського обряду, або ісламом чи іудаїзмом. Християнські традиції та звичаї є для сучасної України нормою і повноцінною частиною повсякденного життя. Те, що наші далекі пращури вважали наступом на свою ідентичність та намагалися захистити, зрештою трансформувалося в сучасну християнську традицію, близьку багатьом з нас.
За 1026 років ми звикли бути християнами грецького обряду, тож переконувати в необхідності єдинобожжя вже немає необхідності. Натомість в ХІ-ХІІ століттях на християнську тематику писали багато творів. Література загалом була переважно церковною, і саме християнству ми певною мірою маємо бути зобовязані розвитком літератури та освіти. Серед найвідоміших літературних творів теоретиків київського християнства - "Повість временних літ" та "Києво-Печерський патерик".
Про християнство в Київській Русі писали й європейські автори. Дуже популярними й повчальними у той період вважалися різноманітні житія святих, які теж формували побутову християнську традицію. Зі становленням християнства на території Київської Русі повязано чимало легенд. У "Повісті временних літ" йдеться, наприклад, про те, що вість про існування християнства до Києва приніс апостол Андрій ще в середині І століття нашої ери. Майбутнє місто, як таке, ще не існувало, але київські пагорби вже, звичайно, були, і апостол Андрій поставив хрест на одному з них, благословивши місцевість на світле християнське майбутнє. І, знову ж таки, за легендою, саме на цьому місці нині стоїть Андріївська церква. Тож у Х столітті, на момент офіційного хрещення Київської Русі, християнство вже було досить поширеним. Значну роль у зміцненні його ролі відіграла княгиня Ольга, вдова князя Ігоря.
Вважається, що вона прийняла хрещення у 955 році. Втім, навіть один із її синів, Святослав, не захотів відмовлятися від язичницької віри. Звичайно, вибір християнства грецького обряду для цілої країни був зумовлений політично. Але сучасникам навряд чи є на що скаржитися. Зрештою, у Х столітті хрещення означало для Київської Русі приєднання до решти цивілізованого світу.
У Сватовому під час реконструкції парку за ініціативи Сватівського міського голови Є.В. Рибалко серед алей нинішнього міського скверу відпочинку було встановлено памятний знак. Його урочисте відкриття відбулося у 2013 році і було присвячене 1025-ій річниці від дня хрещення Київської Русі. Памятний знак стоїть на місці колишньої Свято-Андріївської церкви — старовинної церкви Великомученика Андрія Критського, яка була побудована у далекому 1825 році і за всю історію свого існування мала декілька призначень. Спочатку споруда використовувалася під штаб 2-ї Кирасирської дивізії. З 1869 року тут розташовувалася церква Чесного та Животворящого Хреста, яка у 1904 році було переосвячена на честь великомученика Андрія Критського. У 1935 році в даному приміщенні був розташований районний Будинок культури ім. Кірова. 1976 рік став останнім в історії цієї будівлі.
Сьогодні від дня хрещення Київської Русі минуло вже 1029 років. Памятний знак у нашому міському сквері відпочинку став і є уособленням нашої памяті, а молитва нагадує усім нам про прошення та віру.
Наш кор.