(Продовження, початок в попередніх номерах газети)
Шановні читачі, в попередніх дописах мова йшла про підприємства нашого міста, які існували з післявоєнних (після Другої світової війни) часів і до сьогодення. Треба сказати, що наш район сільськогосподарський і на безкрайніх полях вирощували ( і вирощують) численні культури рослинництва, яке давало в т.ч. і корма для розвиненої галузі тваринництва, де теж кипіла робота і був різноманітний перелік напрямків розвитку від великої рогатої живності до божих комах - бджіл. Існували колгоспи, які вважалися кооперативними, і державні сільгосппідприємства - радгоспи. Досить часто їх назви були комунізовані, наприклад: "Зоря комунізму", а в народі з гумором заполітизовані назви звучали, як - "Сорок літ без врожаю". Але, як було сказано на засіданні "Історичного клубу м. Сватове", в райкомі партії ніколи не надавали наказів, але всі знали, що буде після нехтування словами: "бюро райкома партії вважає, що доречно (або корисно, важливо) провести заходи, змінити назву, відзначити ювілей вождя і т. ін.”, навіть авторитетним керівником будь-якого підприємства чи колгоспу... В с. Райгородка, мабуть, і досі добре памятають давні події радянських часів, коли в колгоспі ім. І. Мічуріна за присутності представника райкому партії зміщували з посади голову колгоспу Й. Гонту. Селяни не погоджувалися ні за які гроші - за його головування обжилися, добротні оселі побудували, дітей стали вчить в місті, село затишнішим ставало, поваги до людей було більше. І так протягом місяця зміщали з посади голову колгоспу, а односельці голосували затято за Гонту. Навіть й міліціянтів присилали... І врешті Й. Гонта не витримав - вийшов перед зібранням, вибачився і попросив проголосувати, як звеліли вище. Після того жив в місті. А колгосп з тією ж назвою, з угодним вищому районному керівництву головою невдовзі втратив свої передові позиції і попередні досягнення. Подейкували потім, що в райкомі партії запідозрили поширення дрібнобуржуазної психології всуміш з ідеологією.
Однак, на великих неосяжних ланах з раннього ранку до пізнього вечора працювали робітники. В шістдесяті, сімдесяті і до кінця вісімдесятих років минулого століття це вже були не ті, схожі на рабів, колгоспники сталінської епохи, в яких не було навіть паспортів і можливості виїхати з села, та в розмовах про колгоспне життя звучали інтонації, що свідчили про бажання спекатися колгоспного "раю" і відправити своїх дітей жити до міста. Але сільське господарство Сватівщини давало державі хліб, молоко, м'ясо, овочі, садовину, мед, рибу, насіння овочевих культур. В господарствах доглядали корів, бугаїв, коней, свиней, овець, птицю, була риба в ставках, бджоли на пасіках і багато чого іншого.
Великим, загальнодержавного значення, господарством був "Учбовий". В ньому були налагоджені технології вирощування овочевих культур на насіння, працювали досвідчені фахівці, впроваджувалися прогресивні технології і сівозміни, оснащувалися необхідними механізмами виробничі процеси, вдосконалювалася технологія. При тому насінництво зосереджувалося на районованих культурах, які в наших умовах давали найкращі врожаї і були найбільше пристосовані до умов вирощування та стійкі до хвороб. Скажімо, фітофтори помідор навіть не було в згадці, бо районовані ранні сорти дозрівали до того часу, як в природі виникали умови для розвитку такої хвороби рослин. Сонце випікало в літню спеку всяку спробу з'явитися споровим враженням на помідорах. Цьому сприяли і сівозміни на полях. "Учбовий" мав загальносоюзне значення і підпорядковувався "Союзнасінняовочу" в тодішній столиці держави.
Працівники сільського господарства району відзначалися державними винагородами, званнями, але червоною стрічкою проходив через важку працю трудівників мотив – щоб дітям жилося краще і вони не знали тих труднощів, які випали на долю колгоспників. Тепер колгоспів і радгоспів немає, як казав в одному з інтервю колишній керівник нашої держави, та чи змінилася доля людей на краще, треба спитати в них.
В районі існували підприємства, що обслуговували різні галузі сільського господарства. Племстанція була однією з необхідних, бо тваринництву були потрібні районовані породи тварин, які б були найбільш пристосовані в умовах наших степів. Шановні читачі, ви бачили, як змінюються наші степи протягом літа? Степ стає в кінці серпня сірувато-бежевим. Трава висихає, пасовище перетворюється на тверду, як камінь, землю, порізану тріщинами. Спрагла від літньої спеки земля не здатна давати життя пасовищу. Байка про наші казкові чорноземи швидко розвіюється, коли під час прополки ступаєш влітку на розпечену сонцем землю. Спочатку це здається неможливим, а потім звикаєш і дивуєшся, а як рослина виживає в таких умовах? Моя прабабуся жила на Смальківці. Це - південна околиця нашого міста, і влітку, коли вітер повертався зі сходу, прикладала долоню до чола, щоб сонце не сліпило очі, дивилася на схід і тяжко зітхала: - " Суховій"... За цим були випалені сонцем городи, нестача кормів корові і безліч труднощів. А чи доводилося вам, шановні добродії, читачі, в літню спеку, коли суховій висушує і повітря, і землю, працювати в полі і дихати через вологу хустку, щоб вдихнути повітря? Далеко до райських умов сільському господарюванню в наших степах і тільки завзятість і хист хлібороба від діда-прадіда допомагав господарювати на нашій степовій землі.
Для обслуговування потреб тваринництва в м.Сватове існували районна і міська ветлікарні. Була ветеринарна аптека, де можна було купити ліки і для тварин особистого господарства. Молодняк птахівництва в господарства постачала міжрайонна інкубаційна станція, де вівся племінний відбір птиці для господарств.
Міжколгоспний комбікормовий завод, побудований в східній частині міста, використовував місцеву сировинну базу - фуражне зерно. Він, як маяк, височить в місті, його можна побачити з круч поза західної частини міста, як орієнтир.
Великим підприємством, підпорядкованим обслуговуванню сільського господарства, була сільгоспхімія, яка мала великі сховища для зберігання мінеральних добрив та інших хімічних речовин. Це підприємство нагадує про розташований на його території колишній склад РАО, де 29 жовтня 2015 року сталася надзвичайна ситуація, що привела до людських жертв та численних руйнувань.
Все назване далеко не повністю дає уяву про економіку Сватівщини. Можливо, головний доповідач Є. С. Дзюба не все згадав, можливо, щось не так почули при обговоренні, або зрозуміли не те, що потрібно, або написала, та не так. Все ж промисловість, сільське господарство, транспорт, торгівля, звязок, фінансова сфера, навчальні і культурні заклади міста являють собою яскраво барвисту картину. А названих в дописах відомих людей занадто багато, щоб згадати в звичайній доповіді на засіданні громадської організації. Все ж маю тверде переконання, що Сватівщина завжди мала і має тепер всі надбання і ресурси, щоб бути цивілізованою європейською територією.
Любов Білоцерківська, член громадської організації "Український історичний клуб м. Сватове
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
