До дня утворення Луганської області. Новини Голос Громади

Луганська область була утворена 3 червня 1938 року. Розташована в східній частині України, в басейні середньої течії Сіверського Дінця. На північному сході та сході межує з Білгородською, Воронезькою і Ростовською областями Росії. На заході - з Донецькою і Харківською областями України. З вересня 2014 року після агресії Росії обласним центром Луганської області стало місто Сєвєродонецьк.

ІСТОРІЯ ЛУГАНЩИНИ

Заселення території області розпочалося приблизно 100 тис. років тому. Археологічні памятки свідчать, що територія Луганської області була освоєна людьми ще за часів раннього палеоліту. В наступні за палеолітом часи, в епоху міді - бронзи (III - початок І тисячоліття до н. е.) територію сучасної Луганщини заселяли скотарсько-землеробські племена. З цього часу до нас дійшло багато курганних могильників і поселень, скарби металевих виробів і міднорудні шахти.

Тривалий час у краї панували тюрки-номади. У 1360-х роках у Подінців'ї (неподалік від сучасного села Шипилівка Попаснянського району) тимчасово розташовувалась столиця Золотої Орди. З розпадом цієї держави донецькі степи перетворились на «Дике Поле», що відділяло Руську державу від Кримського ханства. З XVI ст. в південних степах починають утворюватися сторожові служби, укріплені лінії. З'являється багато російських військових. Після придушення польсько-шляхетськими військами збурень 20-30-х років XVII ст. тут почала утворюватися нова історична область — Слобідська Україна. Наприкінці XVIII ст. розпочався значний для того часу видобуток кам'яного вугілля в районі Лисичанська.

З метою об'єднання в одне ціле вугільних районів басейну в лютому 1919 року було утворено Донецьку губернію з центром у місті Луганськ.

2 липня 1932 року було утворено Донецьку область, до її складу увійшли 12 міських рад і 23 райони, в тому числі територія нинішньої Луганської області.

Обласним центром був Артемівськ, а з 16 липня 1932 р. — Сталіно.

Третього червня 1938 року, згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР про розділення Донецької області на дві: Сталінську (з 1961 року - Донецька) і Ворошиловградську, у складі УРСР зявилося нове самостійне адміністративно-територіальне утворення — Луганська область (до 1958 р. Ворошиловградська, 1958-1970 р. - Луганська, з 1970 р. Ворошиловградска, а з 4 травня 1990 р. і донині - Луганська). До складу нового адміністративного утворення увійшли чотири міста - Ворошиловград, Ворошиловськ (нині Алчевськ), Красний Луч і Серго (нинішній Стаханов) та 28 районів. 1938 рік був відзначений ще однією важливою подією в житті Луганщини - в кінці року був прийнятий перший в історії Луганської області бюджет, дохідну частину якого становили 70 млн. рублів. Дохідну частину обласного бюджету забезпечували 128 шахт, чотири сотні заводів і фабрик, які були реконструйовані внаслідок проведеної в країні індустріалізації. У той же час були побудовані десятки нових шахт, дві електростанції. А Ворошиловградський паровозобудівний завод вийшов на перше місце в Європі по виробництву паровозів (випускав 70% загальносоюзного виробництва паровозів). У тому ж 38-му році гірську техніку почав випускати Краснолуцький рудоремонтний завод. До кінця 30-х років в Луганській області було понад 1000 колгоспів, 110 радгоспів і 51 МТС.

Машинний парк сільгосптехніки становив понад 5,5 тис. тракторів і більше 2 тис. комбайнів. Число великої рогатої худоби перевищувало 350 тис. голів. Валовий збір зернових культур всіх категорій перевищував 630 тис. тон. В кінці 30-х років в нашій області налічувалося понад 1100 шкіл, в яких навчалися понад 300 тис. дітей. У 35 технікумах навчалося понад 7 тис. студентів. У Луганській області в 20-30 рр. були створені і вищі навчальні заклади: Східноукраїнський національний університет імені В. Даля, Луганський державний педагогічний університет імені Т. Шевченка. Всього в той час в Луганській області працювало 5 театрів, філармонія, майже 900 клубів, більше 340 стаціонарних кіноустановок, понад 870 бібліотек. До кінця 30-х років в області налічувалося понад 12 лікарняних установ і близько 100 жіночих консультацій.

В середині ХХ століття Луганщина - край індустріальний, переважна більшість його населення проживає в містах. У південній частині області зосереджені найбільші підприємства з видобутку і переробки вугілля, на заході сконцентровані такі хімічні гіганти, як Сєвєродонецьке виробниче об'єднання «Азот», «Краситель» в місті Рубіжне, «Лисичанськнафтооргсинтез» (нафтопереробний завод), завод гумотехнічних виробів в тому ж Лисичанську ... Північ області - це сотні сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств.

Зі здобуттям Україною незалежності Луганська область увійшла до складу її земель і була одним з провідних індустріальних центрів. З весни 2014 року регулярні та нерегулярні російські військові формування зайняли частину території Луганської області, переважно на півдні регіону.

ТРАГЕДІЯ ЛУГАНЩИНИ

Тільки за перші два роки окупації частини Луганської області під безпосереднім патронатом керівництва терористичної «ЛНР» із захоплених частин області майже повністю демонтовано і вивезено в Російську Федерацію найцінніше високотехнологічне обладнання. У серпні 2014 року жителі сходу України побачили справжнє обличчя "русского мира". Як писала громадська організація "Громадський союз" Донбас" “жителі Донбасу спостерігали справжній грабіж”... Першим на Донбасі був демонтований відомий далеко за межами України Донецький завод "Топаз", який славився розробками військових комплексів радіоелектронної боротьби.

З тих пір, судячи з усього, "централізований" грабіж Донбасу придбав масштаби, висловлюючись мовою медиків, пандемії. При цьому в організації зазначили, що від рук незаконних збройних формувань в більшій мірі постраждала "менше економічно потужна Луганська область".

За період війни в Луганській області зникли такі підприємства:

- Луганський машинобудівний завод: вивезений до Росії;

- "Сотий завод": вивезений до Росії;

- ДП ЦКБМ "Донець", відомий технологією з вирощування кристалів для мікроелектронної промисловості (унікальний в своєму роді): вивезений до Росії;

- Луганський завод гірничорятувального обладнання "Горизонт" - вирізаний на металобрухт;

- "Лугцентрокуз": виробництво зупинено;

- "Трансмаш": виробництво заморожено;

- "Луганськтепловоз": був приватизований російською компанією, з тих пір виробництво зупинене;

- "Поліпак": вивезений до Росії;

- "Маршал" - вивезений до Росії, на території заводу облаштована Рембаза та стоянка для артилерії;

- Луганський трубопрокатний завод: виробництво зупинене, завод вирізається на металобрухт;

- "Вторчермет": порізаний на металобрухт;

- Луганський завод прокатних валків: частково зруйнований, більшість уцілілих верстатів вивезені в Росію;

- Брянківській рудоремонтний завод (в містечку Брянка): повністю розпиляний на металобрухт;

- Чорнухінська база запасу тягового рухомого складу (т.зв. "вагонне депо"): порізана на металобрухт (включаючи вагони і під'їзні шляхи);

- Оборонний завод космічної промисловості "Юність": вивезений до Росії;

- Луганський ливарно-механічний: порізаний на металобрухт;

- завод металопрокату "Прокатсервіс" - розкрадений;

- завод автоклапанів - розкрадений;

- Луганський авіаремонтний завод - вивезений до Росії;

- "ЛугаТерм" - розкрадений;

- Стаханівський феросплавний комбінат: порізаний на металобрухт, можливо переплавлений на Алчевському меткомбінаті;

- Стаханівський вагонобудівний завод: виробництво заморожено;

- Луганський фармзавод: нібито випускає заборонені медпрепарати.

Виникає питання – від кого чи від чого звільняли Луганщину так звані «визволителі»? Після трьох років окупації вже усім зрозуміло, що звільнили вони луганчан від роботи, від засобів до існування, від життя!

Підготувала Н.Світлична (за матеріалами ЗМІ)

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

До дня утворення Луганської області

До дня утворення Луганської області фото:

Опрелюднення проектів рішень

Які проблеми сьогодні вирішуємо і що плануємо зробити

Новини кримінальні

Захистили проектів на 22,5 мільйони гривень

Минулого тижня до нас завітали Литовці!