Історична довідка про Меморіал Слави, Пам'яті та Скорботи

  Знаходиться меморіальний комплекс на головній площі міста Сватове – площі імені 50-річчя Перемоги. 

До революції ця площа називалася «Соборна», бо в центрі знаходився величний собор «Сошествія Святого Духа». Після того як у 1912 році поряд із собором був встановлений памятник «Царю освободителю», це місце стало найпочеснішим місцем у слободі.

Саме тут вперше 19 грудня 1918 року поряд із памятником царю у братській могилі були поховані четверо бійців Крюківського партизанського загону (Вискребцов Е.Р., Головін П.К., Кандабаров І.П., Щербаченко Г.Я.), які загинули під час громадянської війни.

У 1919 році сюди були перепоховані останки бійців, які загинули в квітні 1918 року під час захисту слободи від кайзерівських військ. В цьому ж місці в окремій могилі був похований і командуючий Сватівським фронтом, командир загону балтійських моряків В.М. Годлевський, який героїчно загинув, захищаючи слободу.

3 1918 по березень 1922 року тут були поховані командир загону по боротьбі з бандитизмом Олександр Чуєв, Макогон, перший Сватівський військовий комісар Стариков Мойсей Васильович, член першого Сватівського волосного ревкому Минка В.Ф., продкомісар  Корчагін, продармійці Ведмедев, Якубенко та 16 сватівських міліціонерів (прізвища невідомі).

Тут же поховані і невідомі воїни Першої Кінної Армії, які загинули в грудні 1919 року піж час громадянської війни.

У 1932 році тут був похований убитий голова комнезаму 2-ї дільниці слободи В. К. Розумний.

В 1943 році в братській могилі було поховано 121 воїна 846-го стрілецького полку 267-ї стрілецької дивізії, які загинули під час визволення міста Сватове від німецько-фашистських загарбників, а також воїни, які померли від ран в госпіталях. І серед них командир 12 танкової бригади, полковник Ф.М. Ліхачов, командир 116 гв. артполку підполковник П.П. Гладков, капітан Д.М. Барон та інші.

26 червня 1943 року були поховані загиблі партизани Я.І. Сиворонова та Ю.П. Макаров.

У 1949 році тут було урочисто поховано померлого Героя Радянського Союзу П.В. Коваленка, а у 1954 році сюди були перепоховані останки 13 активістів, розстріляних гітлерівцями в серпні 1942 року біля лісу «Довгенький».

Біля братських могил і одиночних поховань у 1953 року був встановлений обеліск масового виробництва (солдат з автоматом), а в 1975 році на території поховань була проведена реконструкція — могили були знесені і на їх місці утворені символічні 11 меморіальних плит з прізвищами загиблих. Перший в цей час обеліск масового виробництва був замінений на обеліск індивідуальної роботи скульптора Смішного.

Пройшло 20 років і під час керування Сватівським районом В.В. Просіна виникла гостра необхідність реконструкції памятного комплексу через зношеність його конструкцій. Наближалося 50-річчя Перемоги і його потрібно було гідно зустріти. 

1995 рік – розквіт промислового виробництва в районі. Всі підприємства працюють, мають чималий виробничий потенціал, новенький автопарк. Для будівництва памятного комплексу, який назвали Меморіалом Слави, Памяті та Скорботи на той час долучилися не тільки промислові підприємства міста, а сільгосппідприємства. Працювали ударними темпами всім районом, аби встигнути до святкування Дня Перемоги. 

За словами старожилів, до робіт з реконструкції Меморіалу були залучені ЗТУ, Депо, райсільгоспхімія, міськгаз, райавтодор, МЕЗ, ПМК-25, совгоспи та колгоспи («Більшовик», «Прогрес», «Дружба» та інші). Але підозрюємо, що це далеко не весь перелік підприємств, які були задіяні в будівництві. Можна зробити висновок, що будували всім районом, бо розуміли значимість цього памятника не тільки для живих, а й для тих, хто поліг у боях, захищаючи рідну землю.

Пройшло 20 років. Знову прийшов час щось змінювати, бо конструкція Меморіалу розвалювалася “на очах”. Щорічні косметичні роботи з ремонту Меморіалу не допомагали. Були проведені громадські обговорення з цього питання, на яких вирішили розпочати реконструкцію памятника. Тоді Сватівський міський голова Є.В. Рибалко звернувся не тільки до жителів міста, а й до жителів району із закликом спільними зусиллями провести реконструкцію памятника. Був відкритий благодійний рахунок для всіх охочих допомогти.

Протягом 2012-2013 років на цей рахунок надійшло 120,5 тис. грн. (з яких більша половина від благодійної організації). З міського бюджету теж були виділені відповідні кошти, але… Ціла низка обєктивних і субєктивних причин не давала змоги розпочати роботи. Нестабільна економічна та політична ситуація в країні, проведення АТО, вибухи на складах. Всі ці події ніяк не сприяли початку виконання робіт по реконструкції Меморіалу. Окрім цього спочатку потрібно було замінити всі підземні комунікаційні системи на площі. Ці роботи були виконані минулого року. Тоді ж розпочалися роботи по впорядкуванню території площі тротуарною плиткою. Весна цього року видалася холодною і затяжною. Роботи по реконструкції Меморіалу виконувалися у важких умовах, але до святкування Дня Перемоги памятний комплекс майже повністю був готовий.

На превеликий жаль, ні районна влада, ні керівники підприємств (окрім комунальних)  та агроформувань, ні політичні партії не відгукнулися допомогти відновити памятне місце для багатьох сватівчан. Мабуть, для більшості керівників району память про героїчні подвиги земляків не цікава. Сватівська міська рада протягом 2016-2017 років витратила на реконструкцію Меморіалу більше 800 тис. грн. Сьогодні роботи продовжуються.

Кор. «Голосу громади»