Відлунали травневі свята, але не зважаючи на чималу кількість вихідних днів, працівники комунальних підприємств міста виконують запланований обсяг робіт, аби наше з вами життя було комфортнішим та затишнішим.
Проте виявляється, що далеко не усім сватівчанам до душі аромат та краса висаджених у скверах відпочинку та на вулицях міста квітів, не всім подобаються лавочки, покошені газони, побілені бордюри, ліхтарі в місцях для відпочинку, а також впорядковані автобусні зупинки із розкладом руху громадського транспорту і ще багато чого. І чим більше працюють комунальники, тим більше в місті ми після себе залишаємо сміття. Таке враження, що сватівчан охопив синдром апокаліпсису.
Ще з позаминулого тижня працівниці КП «Сватове-благоустрій» розпочали висаджувати квіти у місті. Дбайливими руками жіночок цього підприємства у міському сквері відпочинку, у сквері біля годинника на м. Злагоди, у сквері біля міськради, біля податкової, на кв. Мирному, на вулицях Гагаріна та Водопянова було висаджено близько 4,5 тисяч саджанців різноманітних квітів. Працівниці благоустрою виконували ці роботи пять травневих днів поспіль (навіть тоді, коли ми всі відпочивали вдома). Щоб квіточки прижилися для поливу використали 3 бочки води. Результат повинен був вразити сватівчан та гостей міста — яскраві квіткові килими, затишок…
Та не все так добре, як то кажуть, у Сватівському «королівстві». Після висадки квітів лише за одну ніч на квітниках повисмикували 100 (!) кущів петуній. Хтось, можливо, захотів їх посадити вдома, а дехто просто нашкодив і викинув тут же, поряд із грядкою…
Кожен сватівчанин хоче цивілізованого життя, як у Європі. А чи кожен з нас до цього готовий? Комунальники задають риторичні запитання: «Чому деякі люди ведуть себе по-свинські? Невже їм замість квітів хочеться нюхати аромати сміттєзвалищ та запах навозу? Чому до нашої праці ставляться так зневажливо? Хіба ми на це заслужили?».
Запитання доволі влучні. Чому ми, не зробивши нічого корисного для міста, весь час тільки скаржимося і чогось вимагаємо. Наголошуємо на своїх правах та весь час повторюємо, що хтось нам щось винен. У цивілізованому суспільстві ніхто нікому нічого не винен, а кожен його член вносить свою частку у його розвиток. Тільки у нашому місті чомусь цей внесок носить спотворений характер — поламані паркани, розбиті ліхтарі, зламані лавочки, понівечені урни, зірвані із зупинок розклади громадського транспорту, які нещодавно були вивішені, та й зупинки побиті ногами (а може головою). Запльовані лушпинням з насіння альтанки, поламані дорожні знаки, викинутий непотріб у вигляді використаних дитячих памперсів прямо на клумбу біля міськради (мабуть, не було сил донести до урн, які розташовані на кожному кроці), понівечений фонтан у парку відпочинку... Та всього й не перелічити.
Сьогодні, в час інформаційних технологій, модно у соцмережах виставляти фото свого рідного міста. Більшість сватівчан теж не відстають від технічного прогресу. На різних сайтах можна побачити сотні фотографій Сватового. Ми вихваляємося перед іншими красивими парками та скверами, чистими вулицями та доглянутими квітниками, новими альтанками та дитячими майданчиками. Так може знайдеться хоча б один сміливець і зробить селфі на фоні понівеченої ним самим лавочки чи зафіксує свій "подвиг", коли ламає перила на переході через річку.
“Так це не культурно!” – скажете ви. Тобто в душі ми всі розуміємо, що це не культурно, тільки «синдром апокаліпсису» вже зовсім здолав.
Байдужість і пофігизм оточуючих, недоліки виховання та відсутність поваги до чужої праці, байдикування і шкідливі звички – це все призводить до деградації суспільства в цілому і особистості зокрема. Живемо, немов дике племя, залишаючи після чергового вечірнього «активного відпочинку» в альтанках пляшки, недопалки, сміття. Не привчаємо власних дітей любити свій дім, своє місто, де в майбутньому жити їхнім дітям. Одним словом – синдром…
Наш кор.