Всіх нас об'єднує бажання жити щасливо і гідно під мирним небом, щоб наші діти й онуки жили у вільній країні, де вони народилися, і, звичайно ж, - пам'ять. Пам'ять про наших батьків, дідів і прадідів, які без вагань віддали свої життя, завойовуючи Перемогу в роки Великої Вітчизняної війни. На превеликий жаль, більшість ветеранів сьогодні не мають фізичної можливості брати безпосередню участь в святкуванні Великої Перемоги, але кожен з них 9 травня був душею на урочистостях, які відбулися з нагоди святкування 72-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років.
Площа 50-річчя Перемоги цього дня набула святкового вигляду. Не тільки меморіальний комплекс оновився і засяяв величними оновленими памятниками, а і вся площа радувала сватівчан і гостей міста своєю красою. Чарівності додавали висаджені напередодні квіти, нещодавно встановлені ліхтарі біля Меморіалу та нова тротуарна плитка на території площі.
Біля РМЦ була організована виставка стрілецької зброї та військової техніки.
72 роки минуло після закінчення Другої світової війни. Дорогою ціною заплатив український народ за свободу. В Україні були найбільші людські і матеріальні втрати у порівняні із втратами інших країн та народів. Кожен шостий українець загинув, 714 міст і містечок та 28 тисяч сіл було зруйновано чи спалено, 10 мільйонів чоловік опинилося без притулку, було знищено 16150 підприємств, 33 тисячі шкіл і навчальних закладів, 18 тисяч лікарень і диспансерів. Матеріальні збитки України склали більше 40% від загальних збитків СРСР. Можна зробити висновок, що Україна під час Великої Вітчизняної війни прикрила собою весь Радянський Союз.
Перед початком урочистостей священнослужителі освятили оновлений Меморіал Слави, Памяті та Скорботи.
Відсвяткувати День Перемоги зібралися сотні сватівчан. Почесними гостями були ветерани Великої Вітчизняної війни. Цього дня негода відступила і лагідне сонечко тихенько обіймало їх старенькі плечі, на яких вони винесли великий тягар війни, рятуючи світ від фашистської навали. Кожному з них особисто висловив свою щиру подяку міський голова Євген Рибалко, а школярі подарували квіти.
Під час святкових урочистостей присутніх вразила зворушлива композиція памяті героїв-земляків, які були відзначені найвищою військовою нагородою – «Герой Радянського союзу» та загинули під час виконання бойових завдань. Кожне обірване життя відлітало в небо білим голубом.
Майбутнє нашої країни – діти Сватівщини виконали музичну композицію, присвячену героям війни та звернулися до Господа із молитвою про мир в Україні.
Усі присутні хвилиною мовчання вшанували память про загиблих героїв, зниклих без вісті, мирних жителів. Всіх, кого накрила своїм чорним крилом війна. На честь воїнів-переможців пролунав салют із стрілецької зброї.
Урочистий мітинг, присвячений 72-й річниці Великої Перемоги, відкрив Сватівський міський голова Євген Вікторович Рибалко:
«Шановні ветерани! Шановні захисники української держави! Шановні сватівчани та гості нашого міста!
Сьогодні вся наша велика громада зібралась тут, на цьому священному для кожного сватівчанина місці, щоб цього величного для кожного українця дня згадати події 72-річної давнини, схилити голови перед іменами тих, хто загинув, захищаючи світ від війни ціною власного життя на фронтах Другої світової. Хто сміливо воював у партизанських загонах, брав участь у національно-визвольному русі, хто пройшов крізь концентраційні табори, хто ще дитиною нарівні з дорослими кував перемогу на військових заводах, копав окопи, кого було вивезено на примусові роботи. Ми низько схиляємо голови перед матерями, які не дочекалися синів з війни, дружинами, які не вірили в смерть чоловіків і чекали на їх повернення все своє життя.
Все далі від нас війна… Але історія відкриває перед нами нові і нові факти. За визволення України битва тривала 680 діб. Середньодобові втрати, коли бої досягали найбільшого протистояння, становили 68 тисяч чоловік — це майже десять мільйонів загиблих українців, яких забрало пекло Другою світової війни. Давайте разом замислимося над цією цифрою — десять мільйонів обірваних життів, десять мільйонів знедолених родин, десять мільйонів навічно викарбуваних на граніті імен... Славні сини України — вони сміливо билися за незалежність і волю рідної домівки, визволяли міста і села братніх республік, звільняли від ворога країни Європи.
Сьогодні у Києві відбувається значна подія – проходить Міжнародний конкурс Євробачення-2017, і представники 42 країн зібралися, щоб позмагатися у пісенній майстерності. Дуже хочеться запитати, а чи знають більшість із тих, хто завітав до нас зараз, яким би був світ і якою б була Європа, якби не славні воїни – білоруси, молдовани, росіяни та наші батьки і діди – українці, які ціною своїх життів дали можливість жити і розвиватися в мирі цим країнам. Навряд чи представник Польщі знає, що саме наш земляк — старший лейтенант Шарафан Макар Іванович, форсував Віслу і брав участь у звільнені Польщі, а інший сватівчанин — капітан Чернявський Петро Іванович, пройшов нелегкими шляхами не тільки через братні Білорусію та Литву, а й брав участь у звільненні Прусії, військові дороги старшого лейтенанта Бондаря Миколи Михайловича довели його до Кенігсберга, так як і нашу землячку – радіотелеграфістку Росавську Марію Михайлівну, а сватівчанин Щербина Пилип Іванович хоробро бився, звільняючи від фашистських загарбників Болгарію, Румунію, Угорщину.
За участь у боротьбі з фашизмом на територіях різних країн багато сватівчан мають урядові нагороди — полковник Каракуленко Петро Михайлович, майор Гайдидей Михайло Михайлович, капітан Луценко Костянтин Терентійович та інші були нагороджені орденами та медалями Польщі, а Чехословацька республіка відзначила своїх визволителів – Бєлецького Івана Михайловича, Гаренка Олександра Микитовича, Радченка Василя Георгійовича та багатьох інших високими нагородами своєї країни.
Героїзм завжди був характерною рисою наших воїнів. Вони билися з ворогом, не шкодуючи ні сил, ні самого життя. І в більшості випадків саме це почуття завоювало особливу повагу у населення звільнених країн. Тож хай все буде добре у молоді, яка завітала до нас з усіх країн Європи, і хай у їхній памяті завжди житимуть вдячність і повага до своїх визволителів!
Шановні учасники урочистого мітингу! Сьогодні, в цей святий день ми ще раз повинні згадати про те, що українці — великий народ! Народ, якому довелося двічі відчути на своїй землі руйнівний воєнний шквал, який не оминув, мабуть, жоден населений пункт нашої країни. Оборонні та наступальні бої точилися по всій території України і стали важливою складовою у боротьбі з нацистами в роки Другої світової.
Фашистські загарбники мали великі сподівання на окупацію України. Багата природними ресурсами, продовольством і працьовитим народом Україна була ласим шматком для загарбників.
Яскраві сторінки в літопис бойової слави вписали захисники Києва, Одеси. Саме у Голосієвому, під Києвом, пролунав перший залп реактивної артилерії легендарної «катюші».
Мільйони синів і дочок країни билися з ворогом в лавах Радянської армії та Військово-морського флоту. В 650-ти винищувальних батальйонах налічувалося 150 тисяч бійців. До народного ополчення вступило близько 1,3 млн. осіб. Понад 2 млн. брали участь у спорудженні оборонних укріплень. Ворог наступав. У складних умовах з липня по жовтень з України було евакуйовано 500 великих підприємств, які змогли налагодити свою роботу в евакуації і робили все для фронту, все для перемоги!
Земля українська стогнала від болю та крові. Фашистські окупанти створили на українській землі понад 230 концтаборів і гетто. Сотні тисяч військовополонених, жінок, дітей, старих стали вязнями. За час окупації з 1941-го по 1944-й роки гітлерівці знищили понад 5 млн. осіб (1.5 млн. військовополонених та 3.8 млн. мирних жителів; 2,4 млн. вивезли на роботи до Німеччини). У роки війни загинув кожен шостий українець, більше ніж 250 українських сіл були спалені до тла.
Не міг терпіти народ такої наруги. Полумя партизанської війни охопило всю Україну. Партизани знищили більше ніж півмільйона гітлерівців, підірвали близько пяти тисяч ешелонів.
Визволення України тривало майже два роки. Жорстокою була битва за Донбас. Однією з видатних баталій Великої Вітчизняної були битва за Дніпро та гігантська битва на Правобережній Україні, в якій брали участь 1-й, 2-й, 3-й і 4-й Українські фронти. Саме цю битву вважають однією з наймасштабніших стратегічних битв. Вона розгорнулась на фронті довжиною 1300-1400 км. За чотири місяці було розгромлено все південне крило Східного фронту фашистів.
Внесок українського народу у перемогу над фашизмом неоціненний. З пятнадцяти фронтів, що діяли під час Великої Вітчизняної війни, більшу половину очолювали українські маршали та генерали.
Близько 2,5 млн. воїнів-українців нагороджені орденами і медалями, понад 2 млн. – удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Зі 115-ти солдат, які вдруге були представлені до нагороди Герой Радянського Союзу, 32 — українці. З чотирьох Героїв Радянського Союзу і одночасно повних кавалерів Ордена слави — двоє українців.
Разом з усією країною на всіх фронтах билися і наші сватівчани. Не має на нашій сватівській землі такої родини, в якій би не зберігалася пам'ять про діда або прадіда — воїна Великої Вітчизняної. 20 тисяч сватівчан пішли захищати землю, більше 10 тисяч не повернулися до рідних домівок.
Сьогодні не тільки урочистий день. Сьогодні і дуже особливий день. Сьогодні ми традиційно зустрілися з вами біля Меморіалу Слави, Памяті та Скорботи, але вже оновленого меморіалу, який змінив свій вигляд і набув нового змісту.
За останні роки, завдяки кропіткій і невтомній дослідницькій роботі наших знаних краєзнавців Плющ Галини Тимофіївни та Королька Леоніда Миколайовича, на оновленому Меморіалі зявилися нові імена героїв-сватівчан, які віддали життя за мир та свободу. Слова: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» стали не тільки словами, а і перетворюються в реальні справи.
Щоразу, озираючись в минуле і будучи свідком подій, які розгорнулися тут, у нас, на Сході нашої держави — завмираєш. Згадаймо тих, кого зараз не має, хто з каменя дивиться на нас з висоти памятників, хрестів… Події сьогодення змушують нас не проходити байдуже повз гранітні стіни, де викарбувані прізвища полеглих на полях боїв, закатованих в концтаборах, знищених ворогом, тих, які залишилися нескореними.
Память… Вона не має початку, і не має кінця! Тіла солдат, захисників, патріотів, воїнів-інтернаціоналістів, ліквідаторів Чорнобильської аварії стали землею. І завдяки їхньому одному серцю, яке перестало битися від болю, поранень, черствості, хвороб, зради, сьогодні на нашій землі бються тисячі сердець. Подвиг героїв-сватівчан повинен жити в століттях. Війна, що прийшла в далекому 41-му та близькому 14-му увірвалася до кожної сімї, кожної оселі, відібрала мільйони життів, спотворила нашу чудову природу, перетворює в руїни все, що збудували для нас, руйнує економіку.
Вічним вогнем на Меморіалі говорять душі солдатів, героїв праці, афганців, чорнобильців, захисників України, безвинних жертв всіх війн…
Слухайте, думайте, люди, у шумі весняних вітрів, рясного дощу, травневому квіткуванні, у сяйві обелісків, стел, памятників та меморіалів... Чуєте, до нас — до нас живих, говорять полеглі герої. Слухайте! Дивіться! Запамятовуйте! Поряд з нами сьогодні 29 ветеранів Другої світової, воїни-інтернаціоналісти, герої-ліквідатори атомних катастроф, більше трьохсот сьогоднішніх захисників України.
Сивина давно лягла на їхні скроні, їхні зморшки – це дороги болю на обличчях! Наш священний обовязок полягає в тому, щоб ніхто не зробив вигляду, ніби забув… Забув, як втрачав найдорожчих людей, забув, як чекав та чекає першого дня без війни, забув, як війна залишає за собою страшні сльози днів та ночей, жертви, сирітство, холод, голод. Наші герої йшли вперед, втрачали побратимів, не озиралися назад, не шкодували себе, йшли до волі, свободи людства, до Перемоги. Один день, одна година, одне бойове завдання… Чого вони коштували знають тільки вони, ті, хто пройшов дорогами війни, пережив і знову й знову переживає все своє життя.
Подяка доземна вам, наші дорогі захисники, дорогі воїни добра!
Щороку всі разом стоїмо в переможний день 9 травня у глибокій скорботі біля найдорожчої святині Сватівщини — Меморіалу Слави, Памяті та Скорботи. Прізвища наших земляків злітають над землею, над цілим світом. Здригається серце і завмирає... Імена героїв-сватівчан — відлуння невимовного болю. Ми знаємо, як вони любили життя, свою землю, своїх дітей, скільки добра зробили їхні мозолясті руки, які рятували, оберігали та відстоювали мир для нас.
Коли мати солдата на війну проводжає, усе навкруги завмирає, годинник не йде, час зупиняється, ніч з днем місцями міняються… Вона благає: «Повертайся живим!». На жаль, не всі повертаються до рідних та близьких...
Шановні наші загиблі воїни! Ви — наші янголи, вам видніше з небес, тому запитую – що відбувається, що діється у нас? Чому знов прийшов лихий час на нашу землю? В Україні знову немає тиші, немає правди! Навіщо нам війна? В чому її привабливість? Гуркіт гармат, ріки крові, тисячі смертей… Чия у тім вина? Ми завинили всі... Ми вже питаємо у Бога правди, щоб все таємне стало очевидним та миру просимо у Господа для нас, своїх дітей, своїх онуків! Запитую своїх загиблих дідів та всіх полеглих героїв сьогодення, як янголів прошу: «Ви ближче там на небесах, бо в наших голосах немає сили, Ви там у Бога правди попитайте. Бо знаю, що вам і Рай привітний без неба України - не потрібний».
Меморіал Слави – це місце, де кожне прізвище пронизане героїзмом, вірою в те, що життя, віддане за Вітчизну, не вмирає. Меморіал Памяті – це місце, куди можна прийти всім поколінням нащадків воїнів Великої Вітчизняної згадати своїх загиблих героїв, прочитати поминальну молитву, доземно уклонитися. Меморіал Скорботи – це місце, де навіки завмерла сльоза, болюча сльоза від втрати рідної людини, обірваного кулею життя, нездійснених людських мрій.
Ми пишаємося кожним, чиє прізвище викарбуване на гранітних дошках Меморіалу. Ми доземно вклоняємося перед мужністю та подвигами героїв-сватівчан. Ми дякуємо кожному, кого доля у лиху для країни годину зробила героєм!
Наша шана і подяка живим свідкам Другої світової! Миру вам, злагоди і довгих років життя!
Сьогоднішній оновлений Меморіал – це запорука священної ПАМЯТІ та наш святий обовязок по її збереженню».
З привітальними словами на честь 72-ї річниці від Дня Перемоги звернулися до усіх присутніх заступник голови Сватівської райдержадміністрації Г.А. Лемешко, голова районної ради В.В. Сліпець, комісар Сватівського районного військового комісаріату, майор В.С. Мітров, голова Гончарівської сільської ради Євген Книш, учасник АТО О.В. Давиденко, батько загиблого героя АТО Юрія Гуртяка – О.І. Гуртяк, вдова ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС Л.А. Чоломбитько.
Протоієрей храму Покрови Пресвятої Богородиці о. Дмитрій нагадав усім присутнім просту істину, що коли людина бореться за своє життя, то вона його втрачає. А коли людина бореться за життя ближнього – вона житиме вічно. Всі мученики, які загинули в роки Другої світової війни, і ті, хто гине сьогодні, захищали усіх нас від пітьми та зневіри. Ми повинні памятати про це і дотримуватися всіх Божих заповідей. Тільки тоді в наших серцях та країні настане мир і спокій.
Сватівський міський голова Євген Рибалко сказав декілька слів про реконструкцію Меморіалу: «Три роки уточнювали списки героїв, дослухалися до близьких та рідних, які не залишилися байдужими. Нам заважали війна та інші обєктивні причини. Намагалися не забути жодного, у кого життя забрали голод, репресії, хто боронив землю, відстоював мир та боронить його для нас сьогодні, хто виконував свій обовязок в Афганістані, у Чорнобилі, кого забрала хвороба або людська байдужість, хто загинув у жерлі війни. Не забули героїв-трударів, які звеличені працею, всіх простих сватівчан, без яких життя громади неможливе.
Виконуючи роботи по відновленню памятного комплексу, обережно витрачали кошти сватівчан – платників податків, не займалися здирництвом. Дякую кожному, хто допомагав зберегти пам'ять про величні подвиги наших земляків у всіх військових баталіях, і перш за все – пенсіонерам! Вклоняємося за память! Велике спасибі працівникам, які були задіяні у виконанні робіт, сімї Сівець, всім добрим людям. На жаль, сьогодні залишається незрозумілою політика районної влади, якій Память людська вже непотрібна, бо допомоги ми не дочекалися. Ми обєднаємося навколо ПАМЯТІ славної історії добрих справ сватівчан-трударів, навколо подвигу в імя Батьківщини, щоб не закривалися школи, щоб в лікарнях допомагали людям, будувалися храми, працювали клуби та спортивні зали з басейнами. Будемо цінувати культуру, історію та працювати над свідомістю для памяті та майбутнього.
Сватівська міська рада та сватівчани пишаються подвигом містківчан - Героя Радянського Союзу – Коноплі, загиблого в Афганістані – кавалера ордена Червоної зірки Шпанко, подвигом героїв АТО – Юрія Гуртяка, Сахіба Атакішиєва. На Меморіалі викарбувані прізвища багатьох мешканців району, хто віддали свої життя в різний час задля спасіння інших. Вічна їм світла память.
Благаємо Господа за мир на нашій багатостраждальній землі.
Памятаємо про минуле, живемо сьогоденням, віримо у майбутнє!».
До підніжжя Меморіалу Слави, Памяті та Скорботи відбулося покладання квітів. Від імені ветеранів до підніжжя Солдату Перемоги корзину з квітами поклав учасник бойових дій Іван Григорович Пустовий разом із міським головою Євгеном Вікторовичем Рибалко. Жоден памятний знак Меморіалу цього дня не залишився без уваги сватівчан.
Увечорі в центральному сквері відпочинку відбувся невеличкий святковий концерт. Помпезне святкування та салют є недоречними, коли в країні йде війна і щодня гинуть українці.
Слава воїнам-захисникам рідної землі!
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
