Українська культура дуже різноманітна та барвиста. Вона базується на ідеях християнства, головними принципами якого є добро, порядність, людяність. Особливо традиційні українські звичаї виявляють себе під час святкування великих християнських свят – Різдва, Водохреща, Пасхи та інших. Саме тоді більшість з нас згадує про родинні цінності, зв'язок зі своїми померлими родичами, необхідність вшанування памяті померлих. Багато хто йде до церкви, ставить свічки за померлих, замовляє молебень.
Перед святами люди упорядковують місця поховань. Під час Великодніх свят рідні та близькі відвідують ці місця, приносять паски, крашанки, святкові страви. І кожна родина біля могилки свого рідного поминає його за трапезою добрим словом, згадуючи епізоди з життя покійного. Існує також звичай залишати на могилах крашанки та гостинці. Згодом гостинці можуть забирати діти та старці, промовивши молитву за померлого. Це так годиться, а як виходить?
На Пасху на сватіських кладовищах було багатолюдно. Більшість сватівчан приносили на могилки поминальні пакуночки з паскою, цукерками, яйцями. Дехто робив невеличкі поминальні обіди біля могил. Кидалася в око ватага дітей, які бігали від могилки до могилки з повними пакунками поминальних страв. Іноді здавалося, що вони змагаються між собою, хто більше збере гостинців. Старі люди говорили, що це добре, коли дитяча рука візьме з могили поминальні страви, але кожному хотілося, щоб це було не заради розваги «хто більше», щоб це було з повагою до померлого.
Ми піднімали цю тему минулого року, говоримо про це і сьогодні. Коли мати штовхає в спину маленького сина зі словами: «Йди, забирай, скоріше бери», - вона має хоча би пояснити дитині як це повинно бути і навіщо. Дитина повинна розуміти, що їжа на кладовищі – це данина поваги померлим, а не безкоштовне щорічне харчування. Так, у нас є багато родин, які живуть за межею бідності, у яких діти не завжди бачать те ж саме варене яйце. І добре, що хоч в такий день його можна зїсти, та ще й подивуватися, яке воно красиве та розмальоване. Але батьки повинні розповісти і навчити дітей на кладовищах поводитися ввічливо, з повагою, як заповідали нам предки.
Неділя після Великодня у нас є Неділею провідною, або ж Проводами. Проводи – це урочисті поминки, Великдень для померлих. Багато сватівчан знову прийдуть до могил своїх родичів з молитвами, поминальними пакуночками, квітами. На нас, дорослих, лежить дуже велика відповідальність за той приклад, який ми подаємо своїм маленьким дітям. Дитина повинна з дитинства привчатися доглядати за місцями поховань своїх рідних і близьких, щоб робити це в майбутньому - дорослому житті! Принаймні церковних заборон для відвідування кладовища для дітей немає. Але батьки, які беруть дітей на кладовища, повинні згадати про пристойну поведінку та навчити поминати померлих добрим словом, щирою молитвою, прибирати могилку, ставити свічку в церкві, замовляти панахиду, робити пожертву для бідних та сиріт...
Невеличкий додаток. На центральному кладовищі після другої години дня на Пасху біля однієї з могилок «поминальники» почали співати …