Потім відбудували будинок по вул. Першотравневої, де проживав директор та інші іногородні спеціалісти. Я ж із сімєю 7 років орендував житло. Після переїзду Володимира Миколайовича до Краматорська Сергій Білогородський, зважаючи на мою добру роботу та сподіваючись на подальшу співпрацю, продав мені будинок по вул. Першотравневій за заниженою вартістю і це його право, як власника. На той час підприємство вже працювало на повну потужність, були підібрані професіональні кадри і співпраця з Білогородським планувалася на довгі роки наперед. Для робітників були облаштовані побутові кімнати, душові, куточки для відпочинку, кабінети для роботи ІТР тощо.
Також пан Сумін лукавить, коли говорить, що підприємство було збитковим. Через постійну судову тяганину з боку Суміна порушувався нормальний ритм роботи підприємства. Після останньої незаконної перереєстрації ми вимушені були заблокувати банківські рахунки підприємства внаслідок чого не доотримали прибуток з Російської Федерації за відвантажену продукцію. Щодо торгівлі з Росією, то ми ніяких законів не порушували, тому що наша продукція не входить до переліку товарів подвійного призначення. Торік від торгівлі з Росією Україна отримала близько 3,6 мільярдів доларів, тому спроба звинуватити мене у порушенні закону виглядає принаймні смішною.
Щодо зникнення фінансових документів СЗЕЛ, то це — неправда. Захват Сватівського заводу експериментального лиття було проведено після робочого дня, коли на підприємстві окрім охорони нікого не було. Всі документи залишалися на своїх місцях, так як і ключі від сейфів. Можна зробити висновок, що пану Суміну не вигідно, щоб ці документи знайшлися. А всі трудові книжки на руках у робітників. До речі заробітна плата працівникам виплачувалася легально тільки не на зарплатні рахунки Приватбанку, а на рахунки Ощадбанку. Хіба пан Сумін цього не знав, а якщо знав, то чому про це промовчав? Також пан Сумін говорить неправду про те, що не було мого підпису під зверненнями до Уряду України. Моє прізвище є серед сорока інших підписів, треба тільки уважно придивитися.
З усього інтервю Сергія Суміна видно, що він намагається будь-якими методами виправдати свої незаконні дії, користуючись тим, що його головний опонент сьогодні знаходиться під вартою за «липовим» звинуваченням. І те, що теперішній директор вважає себе героєм через відновлення роботи підприємства, хай тоді відверто визнає, що запустити завод він зміг завдяки продажу продукції, що була виготовлена ще при керівництві Івченка на кошти Білогородського. І я згоден із Суміним тільки в одному – час все розставить на свої місця, і робочі побачать з ким краще працювати. Поки я бачу тільки переслідування тих робітників, які підтримали мене і не захотіли працювати під керівництвом нового директора».
Робітники, які підтримали Сергія Івченка, теж звернулися до редакції за захистом своїх прав, бо сьогодні вони опинились так би мовити «між небом і землею». Виявляється робітники, які не захотіли працювати з новим керівництвом заводу, були звільнені ще за підписом С.О. Івченка. Це підтвердив у своєму інтервю і С.В. Сумін. Але за словами начебто звільнених працівників заводу, все не так просто. На їхню думку, 28 грудня після закінчення робочого дня відбувся силовий захват ТОВ «СЗЕЛ» невідомими особами. «Декому з працівників озброєні люди все ж таки дозволили пройти на свої робочі місця, — розповідають працівники підприємства. — Там ми побачили неприємну картину: вся документація на столах була у повному безладі, шухляди столів були відчинені. Двоє невідомих осіб представилися нам керівником та адвокатом. Побачивши весь цей безлад, ми вирішили, що не будемо працювати з людьми, які проторять собі дорогу до влади озброєним шляхом, і весь інженерно-технічний персонал прийняв рішення про звільнення, про що є запис у трудових книжках (всього 14 чоловік).
Саме з цього моменту розпочалися переслідування та знущання над нами, бо ми відкрито висловили свій протест новому керівництву. Після звільнення ми зареєструвалися у Сватівському центрі зайнятості, але під час службового розслідування новий директор надав до ЦЗ інформацію, що ми не є безробітними, адже колишній директор С. Івченко, на думку Суміна, не мав повноважень підписувати наше звільнення. Після такої заяви спеціалісти Центру зайнятості зняли нас з обліку, а декому з нас прийшлося повернути перші виплати по безробіттю. Тоді ми всі написали заяви про звільнення на імя нового керівництва заводу, але заяви вони не приймають і на завод нас не пускають. Ми до сьогодні не розуміємо: якщо ми звільнені, тоді маємо право стати на облік до Центру зайнятості, якщо ж нове керівництво заводу вважає нас працюючим персоналом, то нехай платить за вимушені три місяці простою і все ж таки задовольнить наші заяви про звільнення, які ми неодноразово надсилали поштою. Врешті решт існують закони, які захищають права працівників, тоді чому ці закони порушуються і хто контролює їх виконання?».
С.М. Авдоніна розповідає, що після 37-ми років бездоганної праці на підприємстві сьогодні залишилася без засобів до існування через свавілля С.В. Суміна: «Я направила листа про своє звільнення поштою і отримала у відповідь лист від теперішнього керівника підприємства, в якому мені призначалася зустріч на території заводу. У супроводі охорони мене завели у приміщення заводоуправління, а далі – до кабінета директора. Пан Сумін мене зустрів криками та образами, яких я ніколи не чула за час всієї роботи на підприємстві. Та ще й охоронцю дісталося «на горіхи» за те, що він мене привів. Коли я сказала, що прийшла на запрошення самого ж директора і показала відповідний лист, мене ганебно силоміць виштовхали не тільки з кабінету, а й за межі заводу та ще й погрожували поліцією. Коли ж я запитала дозволу забрати особисті речі, то це викликало у Суміна нову хвилю обурення. Охоронець тягнув мене буквально за шиворіт вздовж моїх власних вазонів з квітами, вирощеними власноруч, а образливіше було те, що мене так і не звільнили та виплатити заборгованість по заробітній платі так і не пообіцяли. Незрозуміло – ми звільнені чи ні?
Спадає на думку – чи є взагалі справедливість у цьому світі? Аби захистити свої права, я звернулася до голови Сватівської райдержадміністрації Д.Х. Мухтарова. Він скликав тимчасову комісію, на засідання якої був запрошений і С.В. Сумін. Але замість себе він прислав юриста підприємства А.В. Стулікова. Після розгляду мого питання комісія вирішила рекомендувати ТОВ «Сватівський завод експериментального лиття» опрацювати всі заяви працівників підприємства про звільнення та несплату заробітної плати і відреагувати на них в рамках чинного законодавства в термін до 19 квітня 2017 року».
Таке ж рішення тимчасова комісія Сватівської райдержадміністрації прийняла і після розгляду усного звернення О.В. Бондаря до УСЗН.
Сподіваємося, що керівництво заводу серйозно поставиться до рекомендацій райдержадміністрації і не допустить соціального вибуху серед колишніх працівників підприємства. Також під час спілкування колишні (чи теперішні – не зовсім зрозуміло) працівники СЗЕЛ висловили своє негативне ставлення з приводу нещодавнього інтервю пана Суміна в газеті «Голос громади». Вони вважають, що теперішнє керівництво не тільки перекрутило факти, а і ввело в оману журналіста газети. «Так що це не «второе дыхание литейки», а скоріше «вїхати до раю на чужому горбу», —кажуть робітники.
Також скаржився на порушення своїх прав колишній майстер підприємства І.І. Верцун. За його словами, його звільнили і видали на руки трудову книжку тільки тоді, коли він написав заяву, що не має претензій до нового керівництва заводу і «забуде» про заробітну плату за грудень минулого року.
Щоб бути вже остаточно обєктивними, ми звязалися з колишнім директором Сватівського ЗЕЛ В.М. Коханом. Володимир Миколайович щодо свого звільнення з посади директора СЗЕЛ повідомив наступне: «Власник Сватівського ЗЕЛ С. Білогородський після налагодження роботи на сватівському підприємстві запропонував мені посаду директора на іншому заводі. Я погодився з декількох причин: була пропозиція очолити більш потужне виробництво, сама робота була неподалік проживання моєї сімї, а ще тому, що свою місію у Сватовому я вважав закінченою – Сватівський ЗЕЛ працював у нормальному режимі.
Щодо відновлення роботи СЗЕЛ у далекому 2007 році, то я вивчив усі обставини і можливості, склав бізнес-план підприємства та надав усі розрахунки господарю. В перший рік моєї роботи С.В. Сумін відвідав підприємство близько чотирьох разів на стадії відновлення будівлі. В подальшому, коли налагоджували робочий процес, його на підприємстві не було. Не можу відповісти чому та й мені ніколи було цим цікавитися. Я займався відновленням виробничого процесу і в цьому мені дуже допомогли робітники, за що я їм щиро вдячний. Вважаю, що свою роботу я виконав чесно і виправдав надії тих, хто мене поставив на цю посаду. Додам, що Сватове мені дуже подобається – гарне місто, гарні люди. Ще дуже приємно, що за час моєї роботи Сватівське підприємство двічі нагороджували за високі досягнення».
Наразі судова тяганина між колишніми та теперішніми власниками підприємства продовжується. 22 березня суддя Сватівського районного суду С.О. Юрченко вирішив задовольнити клопотання слідчого Сватівського ВП ГУНП в Луганській області про накладання арешту на корпоративні права та майновий комплекс ТОВ «Сватівський завод експериментального лиття» по матеріалах досудового розслідування. Розгляд клопотання проводився без участі представника ТОВ «Сватівський завод експериментального лиття», так як слідчий довів суду, що існує реальна загроза зміни або знищення майна підприємства. В той же час вже 6 квітня 2017 року Апеляційний суд Луганської області в м. Сєвєродонецьк скасував рішення сватівського судді С.О. Юрченка, про що свідчить відповідний документ.
Як бачимо, колишні бізнес-партнери продовжують судитися, але це – їхня справа. Нас же цікавить, чи буде позитивно вирішене питання стосовно звільнених/незвільнених працівників? І чи призведе втручання Сватівської райдержадміністрації у цей процес до позитивних наслідків? Слідкуємо за подіями.
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
