21-22 березня я була учасницею конференції у м. Дніпро. Щодо самої події, ви вже, мабуть, прочитали про це, але я хочу поділитися із сватівчанами ще одним своїм враженням. Від мальовничої України залишилися одні спогади! Всю дорогу до Дніпра і у зворотньому напрямку “я помічала” тільки купи сміття, напівзотлілі мішки з побутовими відходами, пусті пляшечки та пакунки. Сміття було скрізь – у посадках, на узбіччях доріг, біля зупинок. На всьому шляху в око “кидалося” тільки одне — тотальна засміченість! Мало того, що, починаючи від Сєвєродонецька і майже до самого Дніпра, дорога зовсім розбита, так ще й гидко було дивитися на нашу українську природу. Я вже почала думати, що може за специфікою своєї роботи в переважній більшості одразу ж звертаю увагу на якісь недоліки, але що можна ще побачити у вікно, якщо перед очима весь час «пропливають» страшенні сміттєві гори? Я не знаю, де можна взяти настрій і натхнення, після такої подорожі?
А цими дорогами їздять і у цих населених пунктах живуть такі ж люди, як і ми... Багато хто з них їздить на дорогих авто, користується дорогими парфумами. Та і всі, напевно, вмиваються щоранку. Більшість з них прагнуть покращення свого життя, підняття рівня проживання, безвізового вїзду до Європи. Куди нам? До якої Європи? Таку, напевно, ще не придумали — де можна було б добре жити, викидаючи собі під ноги відходи, плюючи проти вітру, гадячи (прошу вибачення, але не підберу іншого слова) у себе під носом!
Шановні мої земляки! Хто б не був при владі, що б не відбувалося, хто б вам що не писав і не говорив – наводьте порядок біля своїх осель. Бережімо наше місто. Можна збрехати комусь, але життю не збрешеш. Нам дається те, на що ми заслуговуємо! І поки не буде кожний папірець від морозива і пляшка з під води чи пива в урні для сміття, не буде у нас змін на краще. Коли душа жебрака — добробут не поліпшиться.
Зараз триває місячник з благоустрою. Не осоромимо наше місто, впорядкуймо його, бо крім нас ніхто не впорядкує нашу рідну землю і не стане вона від бездіяльності мальовничою.