Герої не вмирають! Слава Героям!
На Сватівщині в с. Містки 16 грудня відбулися урочистості з нагоди відкриття памятного знаку загиблому воїну АТО Гуртяку Юрію Олександровичу. Символічно, що цей знак відкривався на центральній площі біля памятної стели полеглим воїнам Великої Вітчизняної війни. Читаючи прізвища загиблих воїнів далеких сорокових, хіба думали ми ще два роки тому, що війна знов прийде на нашу землю, принесе горе та розруху, забере тисячі життів не тільки воїнів – славетних нащадків дідів та прадідів, а й мирних жителів. Хіба думали ми, що через 70 років в нашій країні будуть біженці, що тисячі жителів сьогодні залишилися заручниками на окупованих територіях, а матері, дружини та діти будуть голосити за загиблими солдатами. Кожного дня ми вслуховуємося в останні новини з передової і молимося тільки про одне – хоч би ніхто не загинув.
Цього дня на урочистості приїхали побратими Юрія з батальйону «Айдар», які стояли з ним пліч-о-пліч в окопах на передовій, захищаючи рідну землю від ворожої навали.
Суворі та скупі на слова вони розгорнули прапор славного батальйону, на якому викарбовано «З нами Бог!». Дійсно, сьогодні Бог не тільки із військовими, а з кожним українцем, який готовий покласти власне життя на вівтар такої довгоочікуваної перемоги.
В перемогу вірив і Юрій Гуртяк, коли йшов 11 липня 2016 року на останнє у своєму житті військове завдання, бо знав, що захищає рідну сімю, маленьку донечку, яка зосередила в собі цілий світ, світ сонця та щастя. Та не судилося Юрію повернутися з цього завдання. Осиротіли дружина та донечка, осиротіла ще на одного воїна Україна.
Народився Юрій Олександрович Гуртяк 3 серпня 1985 року в м. Сєвєродонецьк . В 2000 році закінчив школу. Після закінчення школи вступив до Сєвєродонецького хіміко-механічного технікуму. Згодом закінчив і технологічний інститут. Одружився, а в 2010 році народилася донечка Ангеліна.
Влітку 2014 року за покликом серця Юрій вступив добровольцем до батальйону «Айдар» захищати Україну. До початку бойових дій на Донбасі він працював у сільському господарстві, а ще був чемпіоном світу з тайського боксу. Тому й позивний у нього був «Таєць». Коли настав час демобілізації, Юрій вирішив залишитися на службі та продовжити захищати рідну землю.
Він був людиною мужньою, відвертою, доброзичливою. Побратими цінували його за стійкий характер, відкриту душу та вміння бути лідером. Юрій був прикладом справжнього патріота для всіх, бо для нього інтереси України були понад усе. З великою честю він виконував свій військовий обовязок, захищаючи незалежність та територіальну цілісність нашої держави.
Урочистий мітинг цього дня розпочався із державного гімну України. Однополчани, ветерани АТО, друзі загиблого, жителі села, школярі вшанували хвилиною мовчання всіх загиблих захисників Вітчизни. Право відкрити памятний знак надали ветеранам – учасникам АТО. Освятили памятник та справили службу за загиблими представники місцевого духовенства. Учні Містківської ЗОШ підготували постанову-реквієм, присвячену загиблому земляку.
Перед зібранням сказали добрі слова про Юрія Олександровича побратими-айдарівці, представники Сватівського РВК та козацтва, приватні підприємці, керівники районної та сільської рад, земляки загиблого. Голова Містківської сільської ради В.Г. Чередниченко наголосила, що Юрій Гуртяк тривалий час жив у Містках, був відданим другом, люблячим батьком, гарним робітником та доброю, душевною людиною. Валентина Григорівна побажала миру нашій країні, аби цей памятний знак був останнім на сватівській землі, а всім загиблим воїнам України – вічної памяті.
Після урочистостей всі присутні поклали квіти до підніжжя памятного знаку славному земляку – Юрію Олександровичу Гуртяку.
Запалим свічку памяті про тих,
Кого війна забрала в домовину.
Бог забирає кращих, може і святих.
У когось батька, в когось - і дитину.
Запалим свічку й тихо помянемо
Героїв тих, що бились за свободу.
А ворога назавжди проклянемо,
За те, що відібрав він цвіт народу.
Ольга Найдьонова