Пішла з життя талановита, творча людина, ветеран культури і педагог Василь Васильович Стефанчишин.
Народився Василь Васильович у лютому 1938 році на Шахті №35 Харцизького району Сталінської області (тепер Донецька) у сімї робітника. Батько В.М. Стефанчишин цього ж року, був репресований і загинув у концтаборі.
Після 20-го зїзду КПР був реабілітований посмертно. Матуся Ірина Іванівна з синами та донькою переїхали на Батьківщину чоловіка у с. Яланець Томашпільського району Вінницької області, згодом повернулася з сімєю знову на Шахту №35 Харцизького району Сталінської області. Тут Василько закінчив семирічну школу і з 1953 по 1957 роки навчався у Ворошиловградському державному музичному училищі.
З 1957 по 1971 роки В.В. Стефанчишин став першим директором Сватівської дитячої музичної школи. Деякий час у 1971 році був викладачем Кіровоградського педінституту, разом з тим викладав музику у Сватівській ДМШ.
З 1974 по 1986 роки дванадцять років був завідувачем відділу культури Сватівського райвиконкому. За сумісництвом працював вчителем музики у СШ №6. На загальних зборах створив хорові колективи районної лікарні, Горпо, психоневрологічної лікарні, народну хорову капелу районного Будинку культури. Творчі хорові колективи під його керівництвом неодноразово виступали на обласних і республіканських оглядах, фестивалях, де посідали призові місця.
Тридцять років (з 1986 по 1999 роки) працював вчителем музики у СШ №8 і СШ №1. Вже перебуваючи на заслуженому відпочинку, отримав призначення на посаду директора районної школи мистецтв, де працював до 2001 року, а згодом її викладачем з музично - теоретичних предметів. За сумлінну працю В.В. Стефанчишин був нагороджений трьома медалями, почесними грамотами та іншими відзнаками.
Інтелігентна, порядна і чесна людина, професійний педагог. Працюючи з дітьми у школах, завжди знаходив «ключики» до кожної дитини, тому діти та їхні батьки завжди з повагою ставилися до вчителя, який розвивав здібності дітей, естетичний смак. Василь Васильович завжди користувався заслуженим авторитетом серед колег, громадськості.
Мав сімю – вірну і люблячу дружину Раїсу Микитівну, вірного помічника, і двох синів Сергійка і Андрійка. Перший став військовим (вже пенсіонер), другий — учасник інтернаціональної війни в Афганістані. Дідусь з бабусею мали трьох онуків.
Багате, славне трудове життя прожив Василь Васильович Стефанчишин і залишив після себе помітний слід на землі. Тож нехай вона буде йому пухом, і царство небесне.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким.
Від імені керівництва і педколективу, ветеранів ЗОШ №8 - А.І. Охрімчук, ветеран педагогічної праці
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
