Друзі, у світі немає людей, хто проти правди, обєктивності та справедливості. Всі бажають жити у спокої та гармонії, але, на превеликий жаль, так не буває. У своєму докладному інтервю Мухтаров Д.Х. заявив, що він теж за обєктивність та відповідальність. Розкидуючись пафосними фразами, не помітив, як і сам почав розповідати неправду. Дмитро Хайдарович розповів, що у перші дні його правління громадськість звернула увагу на його автомобіль, як він сказав: «підняли галас» і він дав доручення викласти його декларацію в Інтернеті, начебто мова йшла про його коштовність. Нагадую автору інтервю, що громадськість не цікавило скільки коштує машина.
Звернення до ДАІ було направлено з приводу порушень ПДР, а потім, коли зясувалось, що «стрілочником» виявився підлеглий голови РДА, і був піднятий галас. Ніякого галасу і мови про вартість машини не було. Таким чином голові району з перших днів дали зрозуміти, що в місті не треба займатись свавіллям і що часи «панування» залишилися у минулому. Навіщо Дмитро Хайдарович розповів неправду залишається загадкою.
Далі голова райдержадміністрації переводить свій гнів на міську газету «Голос громади» за те, що на його думку, несправедливо піддали жорсткій критиці його заступницю та керівника «совбезу». Знову від районного керівника в суспільство йде невірний посил. Статтю, про яку згадав Дмитро Хайдарович, підписав я, а не кореспондент газети. Справа в тому, що за законом не завжди редакція газети погоджується з думкою автора, але якщо немає законних підстав відмовити, то редакція зобовязана печатати публікації. Мухтаров Д.Х. розповів читачам про прагнення жити в правовій державі. Хто ж заперечує?
З одного боку він і не проти щоб люди укладали договір на вивіз сміття, а з іншого, проти примусу до цього. Забув районний керівник (або і сам не знає) і не проінформував громадян, що ж робити з порушниками Правил благоустрою. Що робити місцевій владі? Міська рада нікого не примушує укладати договір. Якщо людина сама вивозить сміття на полігон,, то зобовязана надати квитанцію про сплату і тоді ніяких заперечень немає. А якщо у людини ніяких документів, підтверджуючих законність утилізації сміття немає, то постає питання: «куди громадянин діває сміття»?
Як колишній секретар Рубіжанської міської ради, Дмитро Мухтаров має знати, що є законні норми сміття на кожну людину, прийняті на державному рівні, і виконання цих норм є обовязком усіх без винятку жителів громади. Сватівська міська рада ще в далекому 2003 році прийняла такі Правила благоустрою, де чорним по білому написано про обовязковість централізованого вивозу та утилізації сміття. Що робити з порушниками цих Правил? Які є механізми боротьби з порушниками? Може в Рубіжному Дмитро Хайдарович іншим способом наводив порядок у місті? Хоча ні, Рубіжне набагато засміченіше ніж місто Сватове. У моїй статті мова йшла про вибірковість і потурання порушникам з боку зазначених посадових осіб. Чому ніхто з них не провів розяснювальну роботу про надання субсидій і на цю комунальну послугу? Чому у такому важливому питанні районна влада завжди залишається осторонь?
В черговий раз запитую: яким чином боротись із порушниками? Чому одні свідомі громадяни, у яких теж немає зайвих коштів, сплачують за вивіз сміття, а інші – ні? Чому в селах району взагалі питання утилізації сміття роками ніким не розглядалось?
Дмитре Хайдаровичу, намагання сподобатись людям, нещире загравання та паплюження дій міського голови Вам не допоможе і ніякої користі місту не приносить. Можливо, так станеться, що скоро Ви знову поїдете до Рубіжного, а мені жити в рідному місті, і я хочу жити у чистому місті. Згоден з Вами, що починати треба з себе. У свій час, коли я був секретарем міської ради, разом із мером та працівниками виконкому ми неодноразово прибирали смітники і нічого з нами не сталося. Тому пропоную Вам, Ганні Анатоліївні, Тетяні Андріївні разом зі мною у будь-який час вийти та прибрати черговий несанкціонований смітник. Думаю, що вже після прибирання другого такого сміттєзвалища усі змінять свою точку зору і будуть підтримувати міську владу в питанні наведення порядку в місті. Як бачите, нічого особистого, тільки справи.
Жити в правовій державі – це не красиві і правильні гасла, а виконання усіма громадянами законів і правил суспільного життя.
Не забуваємо, що в країні йде війна з Росією, і кращі сини та доньки віддають свої життя за майбутнє України. Вам, Дмитре Хайдаровичу, доля надала шанс навести порядок у тилу і увійти в історію Сватівщини господарником, а не популістом.
Бажаю усім щастя та здоровя.
З повагою — О. Звягольський