За 500 днів – з квітня 1932 по листопад 1933 – в Україні від голоду загинуло майже 10 мільйонів людей. Навесні 1933 року кожної хвилини помирало 17 людей, 1000 - щогодини, майже 25 тисяч - щодня...
Тільки замисліться над цими цифрами… Після тих жахливих років вже змінилося чимало поколінь, але ген страху померти голодною смертю й досі передається із покоління в покоління більшості українців.
Голодомори — це масова загибель людей від голоду на території колишньої УРСР, спричинена зумисними діями влади і спрямована на геноцид корінного населення. Найвідомішим і визнаним на міжнародному рівні голодомором є масове вимирання українців у 1932—1933 роках. Визначення «голодомор» вживається також для голоду 1921—1923 та 1946—1947 років.
Голодомор в Україні 1921-1923 рр. — масове знищення корінного українського населення з ознаками етнічної чистки через мор голодом, найбільше у південних областях України, спричинене конфіскацією у селян і вивезенням хліба з України до Росії, Західної Європи та Америки радянською владою в Україні. В середньому по територіях, де компактно на той час мешкали українці, урожай був трохи нижчим від норми через посуху на півдні України, Кубані та Поволжі. Також не забуваймо, що в Україні в цей час палала громадянська війна.
Голодомор 1932-1933 років — масовий, навмисно організований радянською владою голод, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української РСР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УРСР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці.
Дослідники називають різні цифри загиблих під час голодомору: 5, 7, 9 та 10 мільйонів. Але, в будь-якому випадку, мова йде про МІЛЬОЙНИ безневинних жертв. А з урахуванням непрямих жертв (внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на грунті розладу психіки та соціального колапсу), за приблизними підрахунками, голодомор забрав життя 14 мільйонів людей.
Проте, критерієм масштабності трагедії є, очевидно, не лише цифри, а й здатність кожної людини сприймати чуже горе, як своє. Всеосяжність цієї національної катастрофи можна збагнути лише глибиною внутрішнього потрясіння кожного, хто вважає себе цивілізованою людиною.
Найбільш досконала статистика не спроможна передати глибини та масштабності соціально-економічних, політичних та морально-психологічних наслідків голодомору, жахливого свавілля владних структур і масових випадків ганебного для людини явища - канібалізму. Голодне лихоліття, яке охопило адміністративні райони з населенням понад 40 млн. осіб і тривало майже два роки, явище не стихійне, а цілком рукотворне.
Глибокий слід, залишений Голодомором 1932— 1933 рр. в історії України, накладається на слід від інших трагедій, що випали на долю українського народу у ХХ столітті. Війна 1941- 45 рр., німецька окупація і Голокост, голод 1946-1947 рр... Однак якщо взагалі можливо зважити наслідки багаторазових потрясінь, гуманітарні наслідки Голодомору не зрівняються ні з чим.
За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування голод 1932-33 рр. виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства, якою скористався тоталітарний режим в Україні. Без належної оцінки Голодомору 1932-1933 рр. в Україні - цієї найбільш цинічної форми політичного терору в історичному, соціологічному, правовому і політичному аспектах, неможливо сьогодні уявити історію Європи ХХ ст., збагнути саму суть тоталітаризму. Слід з повною підставою говорити про глобальну соціо-гуманітарну катастрофу в історії людства, а не лише українства.
Попри те, що злочинні дії представників сталінської влади, що спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство, причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР, включаючи Сталіна, знало про факти загибелі людей від голоду. Впродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, а й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати.
24 країни офіційно визнали Голодомор 1932— 1933 рр. геноцидом українського народу. Відповідно до соціологічного опитування, проведеного 2010 року, 60 % громадян України вважають Голодомор геноцидом. 2003 року Український парламент назвав, а 2006 — офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу.
Третій голодомор, який влаштувала народам СРСР російсько-комуністична диктатура 1946–1947 рр., був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам в соціалістичному таборі. Так у 1946 р. з СРСР вивезено 350 тисяч тонн зерна до Румунії, у 1947 р. — 600 тисяч тонн зерна — до Чехословаччини, за тих два роки Польща отримала з Радянського Союзу 900 тисяч тонн хліба. А в Молдові, Бессарабії й південних областях України шаленів голоді лише за перше півріччя 1947 р. офіційно зареєстровано 130 випадків канібалізму.
Низько схиляємо голови перед тими, хто став жертвою тих страшних подій. Памятаймо й про тих, хто використав цю зброю масового знищення проти українського народу.
26 листопада, у День пам'яті жертв голодоморів, відбудеться акція «Запали свічку». Традиційно о 16.00 пам'ять про загиблих під час геноциду українського народу вшановують хвилиною мовчання та встановлюють запалену свічку на підвіконня. Не будьмо байдужими до історії рідної країни та до тяжких випробувань, які випали на долю українського народу.
Кор. «Голосу громади»