Кожен розуміє демократію по-різному. Для одних демократія – це свобода слова, віросповідання, рівне право на законодавчий захист, можливість організовувати політичне, економічне і культурне життя суспільства та брати активну участь у ньому. Для інших демократія – це спосіб вилити свою ненависть на якогось неугодного чиновника через газетки із сумнівною репутацією. Дехто демократією вважає анархію і безвладдя, коли можна безкарно порушувати закони. Для когось – це усілякими способами вирішити особисте питання, прикриваючись благими намірами нібито для всіх людей. Такі «демократи» на пустому місці утворюють штучну проблему, а потім “голосять”, що місцева влада їх не чує або ігнорує їхні вимоги.
Так в одному з останніх номерів «СВ» Н.Д. Васильєва нарікає на те, що місцева влада не бажає поставити автобусну зупинку навпроти її подвіря. Причому біля двору сусіда, який на це своєї згоди не давав, бо розуміє наслідки цієї авантюри.
Отже, що вимагає шановна Наталія Дмитрівна. Облаштувати автобусні зупинки в районі будинків №11 та №14 по вул. Гагаріна, а щоб їй зручно було переходити дорогу, ще й обладнати цю ділянку пішохідним переходом. Не будемо перераховувати всі правила та законодавчі вимоги щодо встановлення автобусних зупинок, а скажемо наступне.
По-перше: забороняється облаштовувати зупинки міського транспорту в охоронних зонах повітряних ЛЕП, а також в охоронних зонах водопровідних мереж та газопроводів. З обох боків дороги по вищезазначеній вулиці окрім повітряних електромереж прокладено ще й водопровід та газопровід.
По-друге, місце автобусної зупинки повинно бути облаштовано за рахунок розширення проїжджої частини у вигляді відкритої «кишені» не менше 3,5 метрів, додатково ще облаштовується посадочний майданчик та встановлюються павільйон або навіс. Ширина посадочного майданчика не повинна бути меншою ніж 1,5 метри. Додамо сюди ширину навісу або павільйону (мінімум 2-2,5 м) і підрахуємо необхідну площу для облаштування автобусної зупинки. В той же час відстань від асфальтового покриття дороги до огорожі садиби по вул. Гагаріна, б. №14 становить 7,4 м, а по вул. Гагаріна, б. №11 (де проживає Васильєва) взагалі 5,8 м. Тільки от невдача — на боці парних будинків немає сенсу встановлювати зупинку, адже маршрутка «Кільце-2» ходить тільки в одному напрямку. А «Кільце-1» робить тільки 2 ходки вранці та увечері, і то не завжди.
По-третє, навіть, якщо порушити всі ці правила і поставили споруду на землі, де проходить мережа водопостачання, або під газопроводом, є ще декілька норм, які потрібно дотримуватися. Павільйони або навіси для пасажирів не повинні погіршувати видимість для водіїв і заважати руху пішоходів, стікання води з даху споруди не повинно бути на територію тротуару чи садиб мешканців вулиці. Чи не тому господар будинку, біля якого сватівчанка вирішила поставити зупинку, не підписав її звернення до міської ради? Щодо облаштування пішохідного переходу через проїжджу частину дороги, то хочемо нагадати Н. Васильєвій, що пішохідний перехід має обєднувати два тротуари по обидва боки дороги. Як нам відомо, біля будинків з непарними номерами по вул. Гагаріна взагалі тротуар відсутній.
Ще додамо важливий нюанс. При виборі місця розташування зупинки враховується відстань до перехрестя доріг – не менше ніж 100 метрів. Те місце, де шановна пропонує побудувати зупинку, знаходиться у зоні небезпечної ділянки дороги, тому Державоінспекція ніколи не погодиться затвердити Паспорт міського автобусного маршруту загального користування.
Про всі ці вимоги були повідомлені Н. Васильєвій офіційно. Натомість дописувачка вказала, що біля «Чарочки» та «Мясної лавки» маршрутки теж зупиняються не на облаштованих зупинках. Згодні. Тільки людей там висаджують безпосередньо на пішохідний тротуар. Втім, якщо Наталія Дмитрівна вимагає додержання всіх правил, то на цій ділянці маршруту автобус буде зупинятися тільки на вїзді на вул. Гагаріна, потім біля РЕМу, потім біля старого автовокзалу, а далі затвердженим маршрутом. Хоча гадаю, навряд чи такий поворот подій сподобається не тільки пасажирам, а й самим перевізникам. Поки ми будемо шукати зерно істини, цей маршрут може зовсім зникнути з мапи Сватового. І будемо ми, як всього 13 років тому, ходити пішки. До речі, у Старобільську й досі немає громадського транспорту, тому ніхто й зупинок не вимагає…
Наприкінці свого листа, пані Васильєва чи то пригрозила, чи то налякати хотіла тим, що буде звертатись на телебачення в передачу «Стосується кожного» або «Говорить Україна». Це її право. В нашій країні кожен щось вимагає, адже – демократія!
Наталія Світлична