Покликання - вчитель

    Сотні вчителів самовіддано працювали на освітянській ниві Сватівщини. У кожного з них була своя викладацька родзинка, всі вони робили важливу спільну справу — виховували підростаюче покоління у дусі працелюбності, добра, справедливості, навчали вмінню успішно пливти у бурхливому життєвому морі. І про кожного з них є що розповісти хорошого, але, на жаль, це неможливо за короткий проміжок життєвого часу.

    Та сьогодні мені хочеться розповісти про одного педагога за покликанням, скромну, талановиту людину, яка навчала, по-материнськи виховувала і плекала своїх вихованців, ділилася досвідом своєї роботи з молодими колегами, була наставником і другом багатьох вчителів протягом сорока років у середній школі №1 — Нелю Олександрівну Степанцову.

    Народилася вона у передвоєнному 1940 році у Сватовому, в сім’ї Олександра Пантелійовича та Ганни Микитівни Бондарєвих. Батько воював з самого початку Великої Вітчизняної, був комбатом, згодом — комдивом, загинув на фронті у перший рік війни. Мама усе своє трудове життя працювала провізором у районній аптеці №79. Літні люди досі пам’ятають цього прекрасного фахівця, порядну людину, яка виростила двох хороших доньок. І хоч Неля не пішла материною стежиною, але успадкувала її кращі моральні якості.

    За покликом серця вона після закінчення середньої школи №6 стала працювати лаборантом у вечірній школі робітничої молоді і одночасно вступила на заочне навчання до Горлівського педінституту на факультет іноземних мов. Через деякий час була переведена вчителем англійської мови у семирічну школу №1. Молода вчителька не лише успішно закінчила ВУЗ, а й переймала передовий досвід роботи своїх колег — Н.Т. Полякової й Л.М. Попової, які охоче ділилися з нею своїми напрацюваннями. Разом з педколективом і учнями у нелегкі для країни часи працювала на чотирьох гектарах пришкільної ділянки і саду. Школа була забезпечена своїми овочами і фруктами, в ній було чисто, тепло, затишно, хоча ще було пічне опалення. З сумом, але теплотою у душі згадує Неля Олександрівна своїх колег, яких вже немає серед живих, і директорів школи Г.С. Ктітарева, О.Я. Лісняка, вчителів Н.І. Батарчук, М.Ф. Чернятіну, Г.М. Фьодорову, В. Савілову, Т.І. Радченко, І.І. Рибальченко, П.І. Щербака, Н.С. Кривонос, В.В. Петренко та інших, у яких можна було чомусь навчитися. Це був згуртований, працелюбний педколектив, заснований на взаємоповазі, взаємодопомозі, взаєморозумінні, традиції якого залишилися і до цих пір, незважаючи на оновлення новими педкадрами.