Через газету «Голос громади» ознайомився з позицією голови Первомайської сільської ради, відносно децентралізації влади і зовсім не був здивований. Те, про що тривалий час, розповідають небайдужі до долі країні люди, зайвий раз підтверджується. Єдиним гальмом реформ є - чиновники. Їм не вигідно будь-що змінювати, вони вдало пристосувались і усіляко заважають змінам. Чесно кажучи, відношення голови сільради, є пряме відображення думки голови райради.
Це та «родзинка» і «настанова», яку В. Сліпець давала головам сільрад. Цей пан-голова не єдиний, в районі таких дуже багато. Через районну газету я намагався дізнатись у В. Сліпець її справжнє ставлення до територіальної реформи. На жаль, в неї не знайшлось духу відверто відповісти. Справа в тому, що вона відноситься до тих керівників, які з трибуни висловлюють гарні гасла, а на практиці роблять по-іншому. Це такі пристосуванці, флюгери на додаток з некомпетентністю.
Ось і голова сільради, зовсім не розбираючись, і я би сказав, навіть, не намагаючись пізнати суть реформи, заявив про єдиний мінус реформи: «…будемо ходити на поклон до Жені». Інших аргументів його мозок не зміг придумати. То, що зараз він ходить на «поклон» до Віти, його не турбує. До Віти він «летить» з радістю, а до Жені не хоче. Що це за рівень державного службовця?
Цікаво взагалі, про що цей пан-голова думає і як він бачить майбутнє своєї громади та країни? Враження таке, що тупо повторює думку голови райради. Суть реформи у тому і полягає, щоб ніхто і ніяка громада ні до кого не ходили «кланятися». Цікаво дізнатись, чи замислювався цей чиновник про те, чому на нарадах у голови райради завжди відсутній міський голова? Він такий же очільник громади, як і інші сільські голови. Так чому його ніколи не було на нарадах? Відповідь дуже проста. В системі місцевого самоврядування відсутня вертикаль підлеглості, голова райради не є начальником ні міському голові, ні сільському. Кожен очільник ради сам собі керівник і підзвітний лише громаді.
То чому ж тоді сільські голови все кидають і «летять» на нараду до Віти? Якщо їх запитати, то відвертої відповіді не отримаємо. Якщо запитати, чому таке бідне село? Отримаємо єдину відповідь: «немає коштів». А чому немає коштів? На мою думку більшість сільських голів не грамотні, не знають діючого законодавства, не вміють «заробляти» гроші, і зовсім не намагаються щось змінювати. Живуть за принципом: «Йде як йде». Вони щиро вірять в те, що економічне благополуччя громади залежить виключно від голови райради, яка разом з депутатами ділить кошти районного бюджету. Страх не отримати кошти і «гонить» їх до Віти, а до цього — до Тані, Юри, Валери.
На відміну від інших громад Сватівська міська рада на чолі з Є. Рибалко є цілком самодостатньою територіальною громадою, і її життя від «настрою» Віти не залежить, ось і вся відповідь. Місто само вміє заробляти кошти і само розпоряджається ними. Головна мета реформи, зменшити громади, надати їм право самим розпоряджатись своїми коштами. Райради та облради — вчорашній день. Дуже сумно, що йде час, а життя не покращується. Ті, кому не подобається децентралізація влади, повинні запитати, а що тоді робити, якщо діюча система не дає результатів? За логікою, тоді повинно щось змінювати. Ну неможна весь час «стояти» на місці і «покращувати життя» лише на папері.
Необхідно робити рішучі кроки, невже ми гірші за громадян європейських країн? Іноді слухаєш окремих керівників, дивишся на них і задаєшся питанням, а навіщо взагалі намагатись щось змінювати? Полягли люди на Майдані, кращі сини і доньки не рахуються ні з чим, захищають державу, а в «тилу» нічого позитивного не ідбувається. Навкруги одні пристосуванці, на вирішення проблем у них завжди мотивована відповідь. Невже голова РДА Мухтаров Д.Х. (за голову райради Сліпець В.В. взагалі мовчу) не знав, що Русанова Л.П. є «номінантом» на посаду директора будинку престарілих? Все місто знало, а він не знав. Гадаю, що добре знав, але ніяких заходів по недопущенню цієї особи до посади не прийняв. Чому?
Прикро і те, що представник держави, яку зараз необхідно захищати, не знайшов часу, щоб достойно вшанувати пам'ять учасника АТО Борисенко Є.М. Євген ні на словах, а на ділі проявив високу ступінь патріотизму служіння своєму народові, відслуживши рік в лавах Збройних сил України, не ухиляючись, знову пішов до армії і, на превеликий жаль, втратив своє життя. Втратив життя, щоб два районних керівники спокійно сиділи у своїх кріслах і вирішували свої «шкурні» питання.
Два керманичі району свій патріотизм і любов до народу України проявляють лише з трибуни під час національних свят. Ніяких дієвих заходів до покращення життя свого народу не роблять. Одні гасла. Не один раз казав, що одягнувши вишиванку і декламуючи патріотичні вірші, це ще зовсім ні про що не говорить і нічого не значить. Це на західній Україні, у «бандерівців» (акцентую увагу Русанової) на колінах шанують загиблих, а у нас, навіть ті, хто зобовязаний вшанувати пам'ять, нічого для цього не роблять.
То чи слід від таких керманичів очікувати змін і покращення життя? Для них головне — в День Покрови Пресвятої Богородиці, захисника України та Українського козацтва — відсвяткувати день байбака за розпорядженням голови ВЦА. Виявляється, байбак – вищий за державні та релігійне свята. То про який патріотизм та любов до держави можна вести мову? Невже ніхто з вищого керівництва цього не бачить? Це - горе України, і іноді виникає питання, звідки вони на нашу голову зявляються, за які заслуги їх призначають на посади?
Вірю в краще майбутнє. На цю віру надихають ті герої та небайдужі люди, які воюють за цілісність держави, які борються з різного роду бюрократами та пройдисвітами. Замислитесь про те, якими ви залишитеся в історії рідного народу.
Не будемо опускати руки і падати духом. Впевнений, Україна переможе і буде великою державою. Не забуваємо, що в країні йде війна і кожен повинен все робити задля перемоги. Слава Україні!
З повагою, О. Звягольський