Написати підштовхнула розповідь: «Улица родная, улица моя». Новини Голос Громади

Доброго дня, редакція газети «Голос громади»

Так сталося, що мій син передплатив вашу газету, і зробив мені таким чином подарунок. Я з тих людей, які люблять читати. Молодь «сидить» в Інтернеті, а люди мого віку окрім Інтернету люблять ще й почитати пресу та книги.

Тепер отримую газету, і дізнаюсь щось цікаве: радію і сумую, погоджуюся і сперечаюся. На кожну статтю є своя відповідь та своя думка. А написати вам підштовхнула розповідь М.П. Шкабури «Улица родная, улица моя», бо вул. ім. Кударя, і є моєю рідною вулицею.

Мені 47 років, 44 з них я живу на цій вулиці. Тому теж можу дещо розповісти. Тим більше, що моя розповідь буде маленьким доповненням до статті М.П.Шкабури.

Отже…в кінці вул. ім. Кударя побудовані будинки на 2 та 4 квартири. Будували ці будинки для працівників радгоспу «Дружба». Дворики спочатку були спільні, а понад будинками стоять низенькі деревяні парканчики та росли молоді тополі. В 14-ти будинках проживало 43 сімї. Ще на вулиці було дві колонки, з яких жителі брали воду. Лише у 1989 році зробили водогін, і вода була майже у кожному дворі.

Люди тут жили дружні, працьовиті та веселі. Вони вирощували хліб, доглядали за худобою, працювали водіями та різноробочими. Поверталися додому втомлені, але, мабуть, щасливими. Отримували від керівництва подяки та грамоти, про їхні трудові досягнення писали в місцевій газеті, навіть, отримували державні нагороди. Нині продовжують жити на нашій вулиці механізатор колишнього радгоспу «Дружба» Капустін Сергій Вікторович та майстри машинного доїння корів Передерій Варвара Дмитрівна, Гнилицька Світлана Василівна, Юрчік Ніна Романівна. Сьогодні названі жінки вже знаходяться на заслуженому відпочинку та мають солідний стаж роботи.

Мені хотілося б розповісти про багатьох колишніх і теперішніх мешканців нашої вулиці та сказати про кожного добрі слова. Мабуть, не проживали на нашій вулиці тільки керівники та головні спеціалісти, а живуть і жили звичайні трударі, які тяжко, ой як тяжко працювали. І вони є теж історією нашої вулиці.

Але і відпочивати мешканці вулиці ім. Кударя також вміли. Влітку після роботи у вільний час грали в лото та доміно. І свята проводили ніби одна сімя. Головними святами звичайно були День працівника сільського господарства та обжинки, а ще Новий рік, весілля, народження дітей. До речі, дітей було дуже багато. З дитячим садочком проблем не було, бо окрасою цього куточку був дитячий садочок «Ластівка» - великий, красивий, затишний, де наче у вулику лунав гамір та дитячий сміх, а поряд водонапірна вежа, де весною зявлялися лелеки. До речи, я теж вихованка цього садочку, а згодом і моя дитина відвідувала цей дитячий заклад. Керівником дитячого садочку «Ластівка» була Т.М. Тішакова, а потім Котляр Лідія Михайлівна, яка теж проживає на нашій вулиці. У садочку колектив був досвідчений та дружній. Нас, маленьких дітей, влітку виводили на природу. Скільки було радощів та вражень... Ось так ми жили!

Час минає…Корінних жителів лишилося зовсім мало. Хто переїхав, хто, на жаль, помер. Зявилися нові сімї. Є покинуті будинки, які дивляться осиротілими очима розбитих вікон.

Дитячий садок віддали під квартири, водонапірну вежу порізали на металобрухт і лелеки вже не прилітають. А ми? Ми відгородилися високими парканами один від одного, але іноді виходимо за двір, щоб поспілкуватися. Та не дивлячись на все це, ми — мешканці вул. ім. Кударя і дуже добре, що на шпальтах газети розповідають про людину, на честь якої назвали нашу вулицю, про історію та про людей, які там жили колись і живуть тепер.

Жителька вул. ім. Кударя

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

Написати підштовхнула розповідь: «Улица родная, улица моя»

Написати підштовхнула розповідь: «Улица родная, улица моя» фото:

Опрелюднення проектів рішень

Які проблеми сьогодні вирішуємо і що плануємо зробити

Новини кримінальні

Захистили проектів на 22,5 мільйони гривень

Минулого тижня до нас завітали Литовці!