Олександр, 03.02.1998 р.н. Руслан, 25.12.2006 р.н. Юлія, 20.10.2003 р.н. Олег та Олександр — рідні брати, мають ще одного брата — Дмитра.
Тривалий час матуся дітей тяжко хворіла. Хлопчики були дуже дружні. Доглядали за матусею, допомагали бабусі по господарству. За час таких випробувань вони швидко стали дорослими та самостійними. Вміють і їжу приготувати, і дрова нарубати, і в хаті прибрати, і білизну випрати.
Не вдалося братам врятувати рідну матінку, пішла вона з життя... Так залишилися хлопці зі старенькою бабусею, яка за станом свого здоров’я не змогла виконувати обов’язки опікуна. На теперішній час хлопці мешкають у державному закладі та, як всі, мріють про чудо — створення нової сім’ї. Вірять, що незабаром з’являться люди, які зможуть подарувати їм свою любов і турботу, відігріють їхні маленькі душі...
Хлопчик і дівчинка лагідні, спокійні, врівноважені, дружні, бо раніше їм часто доводилося залишатися самим, без дорослих. У 2010 році брат і сестра потрапили до державного закладу, бо їхні мама і тато були позбавлені батьківських прав. Руслан є улюбленцем колективу дитячого закладу, він такий самобутній, вирізняється кмітливістю, бере участь у святах, які проводяться у державному закладі. Юля повинна була навчатися у другому класі загальноосвітньої школи, але навчальну програму зовсім не засвоювала, бо мала великі прогалини у знаннях з програми 1 класу. Після наради фахівців дівчинка була переведена до 1 класу. Дуже швидко знайшла спільну мову з новими однокласниками, почала робити успіхи у навчанні. Зараз навчання їй дається легко, розвивається пам\'ять дитини, її здібності й таланти. Юлія любить вчити та читати вірші, бере активну участь у позакласних заходах. Часто відвідують дітей їхні родичі — рідна тітка та її чоловік. Беруть їх погостювати до себе додому, але, на жаль, не виявляють бажання займатися їх вихованням та утриманням постійно. А Руслан і Юля мріють про свою родину. Часто згадують маму й тата, але повертатися до колишнього життя не хочуть. Намріяли собі краще майбутнє, і кожного дорослого, який завітав до закладу, зустрічають з надією в очах.