Час спливає швидко, але в пам'яті ще живі емоції громадян нашого міста, які пережили катастрофу 29 жовтня минулого року, коли артилерійські боєприпаси зі складів, що горіли, накрили Сватове. Ніби мешканцям міста обійшлося легше, ніж могло бути. Та разом з тим ми швидко забуваємо про тих, хто виявив неабияку відповідальність, громадянську свідомість, здатність виконувати покладений громадою міста і державою обов'язок. Багато людей проявили тоді щире бажання рятувати жителів і місто. Вдруге, після потоку біженців з Донбасу влітку 2014 року, наше самоврядування разом з місцевими мешканцями здало успішно " тест" на випробування надзвичайною ситуацією. Ми й досі не знаємо повною мірою, що нам тоді загрожувало ..
Наближається річниця згаданих подій, але багато помешкань, в основному, приватного сектору, й досі повністю не відремонтовані. Від нашого усвідомлення жорстокості подій на сході України, анексії Криму, поневірянь татарського народу і людей, які втратили рідних в російсько - українській війні, життя набуває ще більш трагічних барв.
Коли починалися ці події, якось ми з моєю знайомою стояли на вулиці нашого міста і дивилися на свіжопофарбовані нові огорожі приватних садиб по вулиці Веселій, якими люди спромоглися обгородити свої подвір'я зі старими будиночками, що давно потребували ремонту. Часто й густо ми не могли зробити найпростіший ремонт за власні кошти. А тепер і поготів - війна йде, для одних - зубожіння, а для декотрих - шалене збагачення. Події, між тим, навіювали один сум...
Можливо, не помилюся в тому, що й до тепер для потерпілих від подій 29 жовтня 2015 року в нашому місті проблема ремонту помешкань залишається актуальною. Шановні добродії, читачі газети, Ви добре розумієте, що все здійснить той, хто має прагнення, наміри зробити конкретну справу якнайкраще для власного і громадського добра. Та смішно було б очікувати, що якийсь чаклун в досі невідомий чарівний спосіб принесе кожному з нас кошти для ремонту, найкращі будівельні матеріали і, ще більше, висококласних майстрів.
Подібне здійснюється чималими зусиллями в першу чергу тих, хто в цьому найбільш зацікавлений. Згадані події не обійшли в місті нікого, але потерпіли мешканці в різній мірі. Дехто втратив житло зовсім, в інших воно стало не придатним для проживанням, а комусь обійшлося менше. В.А. Тарануха - один з найбільш потерпілих, звертався до жителів зі своїми ініціативами через міську газету, та якось вони в щоденній суєті забулися, або, скоріше, все це не так просто.
Для ліквідації наслідків тієї катастрофи були докладені, в основному, зусилля міської влади, обласного керівництва, яке очолював тоді Г.Б. Тука. Але й досі не відомо про Укази, Закони, Програми наших найвищих органів державної влади. Органи нашого місцевого самоврядування здали успішно "тест" на випробування тією катастрофою, але чи здасть подібний "тест" найвища державна влада, чи просто спробує за наші проблеми забути? Зрештою, не одні ми у неї, та й війна до того ж.
Зовсім не видно сьогодні тих партійних діячів, депутатів, які жваво тоді піарилися на фоні руйнувань в нашому місті і обіцяли його відбудувати за 2 місяці. Забули за інтереси жителів керівники партійних організацій, які швидко зникають відразу після чергових виборів. Депутати міської ради не поспішають проявляти ініціативу щодо створення умов для відшкодування збитків наших громадян. В кожного з них є певні повноваження і можливості ініціювати, пропонувати рішення для поліпшення ситуації.
Від самого початку ліквідації наслідків пожежі було ускладнено ситуацію й тим, що Сватівська райрада і районна адміністрація взяли на себе відповідальність за відбудову інфраструктури і багатоповерхівок, а на міськраду була покладена відповідальність за відбудову в приватному секторі. Як свідчить євангельське: навіть і дім ніколи не зруйнується, якщо сам в собі не розділиться. Біда була спільна, а рятуватись повинні нарізно. При тому, здається, ми ще не є містом обласного підпорядкування і фінансування все одно проводиться через райраду, якщо не помиляюся.
Гуманітарної допомоги, за розповідями наших громадян, було завезено для потерпілих сватівчан неміряно. Але моя родина не отримала з того зовсім нічого. Мої знайомі пенсіонерки (розумні, практичні й хазяйновиті), як вони свідчать, випадково одного разу. Але ж за розповідями везли допомоги дійсно дуже багато. На мій погляд, ми не відремонтуємо наші оселі при такому підході до справи. Потрібні дійсно програми різних рівнів: міського, обласного, державного, і відповідальність тих, хто надає допомогу і тих, хто її бере.
Щиро завдячую всім, хто вів зі мною цей не простий діалог і висловлював свої думки з цього приводу в скрутний наш час. Сподіваюся, що жителі міста усвідомлюють першочергову власну зацікавленість вирішення наших проблем і, можливо, нададуть корисні пропозиції. Якщо ми не будемо про них нагадувати, то й запитувати буде ні в кого.
Щиро з повагою до Сватівської громади - Л.В. Білоцерківська, жителька міста
Відповіднодостатей9,13ЗаконуУкраїни«Прозасадидержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності»,плануприйняттярегуляторнихактів ...
читать далее »
Унашомумістіживутьрізнілюди.Однілюблятьсобак,інші-котів.Одніїздятьнаавтомобілях,інші-ходятьпішки. ...
КАЖЕ,ЩОЗБЕРІГАВКОНОПЛЮДЛЯСЕБЕ
Минулоготижняу48-річногомешканцяс.Райгородка,поліцейськівиявилиполіпропіленовийпакетзречовиноюрослинногопоходження ...
КабінетМіністрівУкраїнисвоєюпостановоюзатвердивпроективрамкахфінансовоїугодиміжУкраїноютаЄвропейськимінвестиційнимбанкомзметоюреалізації ...
Якрозповів"Голосугромади"міськийголоваЄвгенРибалко,Сватовевідвідаладелегаціязміста-побратимаПлунге.Підчасвізитуобговорювалисяпитанняналагодження ...
