Люди нашого міста. Новини Голос Громади

Разом все життя

Минулого тижня, 13 травня, відзначила 65-річний ювілей від дня весілля прекрасна сватівська сімя Почтарьових Миколи Івановича та Клавдії Іванівни. Ми вирішили відвідати цю чудову пару і поцікавитися, як їм вдалося пронести свої почуття крізь роки.

Садиба Почтарьових завжди викликає захоплення. Навколо ідеальна чистота і порядок. У дворі все на своїх місцях, а за двором – доглянуті квітники.

Зустріли мене дуже радо. Під час мого візиту господарі разом поралися по господарству: «Ми все життя робимо все разом. Мабуть тому ми прожили таке довге сімейне життя, - розповідає Клавдія Іванівна. – Любов – це тільки одна із складових щасливого сімейного подружжя. В той же час дуже важливі взаєморозуміння, взаємодопомога та повага».

Поділився своїми думками і Микола Іванович:

- Ми ніколи не ділили роботу на чоловічу або жіночу. Разом будували дім, ростили дітей, навіть працювали на одному підприємстві. Все навкруги робили власними руками і на чужу допомогу не сподівалися. Саме це і стало запорукою нашого сімейного благополуччя.

- Як ви познайомилися?

- В той час я пішов працювати на Сватівський МЕЗ, а Клава там вже працювала – спочатку різноробочою, а потім апаратником екстракційного цеху. У неї стажу 36 років важкої праці.

- Микола залицявся до мене довгих три роки, - розповідає Клавдія Іванівна. – Але ми не могли одружитися, бо не було свого кутка. А потім вирішили будувати дім. Важко було, але ми впоралися.

Микола Іванович Почтарьов має за плечима 51 рік робочого стажу. Ще підлітком у 12 років він вимушений був піти працювати, щоб допомагати матері, яка одна виховувала дітей. Батько Іван Володимирович загинув під час Великої Вітчизняної війни. Разом з іншими загиблими побратимами він похований в с. Гетьманівка Шевченківського району Харківської області. Микола Іванович неодноразово відвідував могилу батька, аби вшанувати память про героїв, що стримували ворога під час жорстоких боїв у 1942 році.

- У 1943 році я закінчив 5 класів і пішов працювати у 7-му дистанцію колії різноробочим, а вже в 45-му вступив до ремісничого училища м. Ворошиловград. Після закінчення повернувся у Сватівське депо слюсарем V розряду. Але пропрацював там недовго – за рекомендацією С.М. Радомського перейшов на роботу до Сватівського МЕЗу. Тут я і зустрів свою першу та єдину любов – Клаву Пономарьову. Ми довго зустрічалися, та моя мама була проти нашого шлюбу. На то у неї були свої причини – потрібно було піднімати на ноги братів і сестер, але ми з Клавою все одно одружилися. Невдовзі у нас народився первісток Олександр. Коли хлопчику виповнилося 2 роки, я по комсомольській путівці поїхав у Казахстан піднімати цілину, потім до мене приїхала сімя. Але пробули ми там недовго – зі мною стався нещасний випадок і ми повернулися в Україну, до рідного Сватового. Знову працювали на заводі. В 57-му році в нашій сімї народилася дівчинка. В цей час я працював токарем, але у 1968 році вступив до Московського всесоюзного технікуму харчової промисловості. Після закінчення спочатку працював майстром, потім – головним механіком, а з 1993 по 2001 рік – головним інженером МЕЗу.

За словами Клавдії Іванівни, працювали вони із чоловіком на рівних. І дітей піднімали разом. Тільки відпочивати разом ні разу не довелося. За все своє подружнє життя Микола Іванович всього тільки тричі відпочив у санаторіях, а Клавдія Іванівна взагалі один раз. «Разом відпочивати не вдавалося, адже за дітьми потрібно було доглядати та й господарство не кинеш, - розповідають Почтарьови. - Але головне багатство – це онуки та правнуки. У нас троє онуків, пятеро правнуків, які нас не забувають і постійно допомагають. Оце і є тихе, сімейне щастя!».

Працьовита сімя, щасливе подружжя. Недарма Микола Іванович і досі займається улюбленою справою свого життя – бджільництвом. Мабуть, маленькі божі створіння – бджоли – навчають нас, людей, самовідданій праці та любові до рідної землі, до своєї родини.

Виконком Сватівської міської ради та редакція «Голосу громади» вкотре вітають сімейне подружжя Миколи та Клавдії Почтарьових з 65-ю річницею спільного життя. Бажають здоровя та довголіття, уваги від рідних і близьких та пошани від людей. Нехай ваша щаслива сімейна зірка і надалі освітлює ваш тернистий життєвий шлях. Добра вам і благополуччя!

На фото: подружжя Почтарьових разом із сином Олександром;

Клавдія Іванівна та Микола Іванович в сімейному колі

Ольга Найдьонова

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

Люди нашого міста

Люди нашого міста фото:

Опрелюднення проектів рішень

Які проблеми сьогодні вирішуємо і що плануємо зробити

Новини кримінальні

Захистили проектів на 22,5 мільйони гривень

Минулого тижня до нас завітали Литовці!